Домашня » Блог Сергія Головіна » Викуплення ієрархії, або що таке покора один одному

Викуплення ієрархії, або що таке покора один одному

0
Поширень
Pinterest WhatsApp

Панування чоловіка над дружиною — вимушений захід, результат гріхопадіння, «спочатку ж так не було» (Від Матвія 19: 8). У первісному Божому задумі немає місця будь-якої дискримінації, в тому числі — дискримінації за статевою ознакою. Від початку Бог хотів щоб між людьми була покора один одному. Немає дискримінації місця і в дарах Духа Святого:

«І буде останніми днями, говорить Господь: Я виллю від Духа Свого на всяке тіло, і будуть пророкувати сини ваші та ваші доньки, юнаки ж ваші бачити будуть видіння, а старим вашим сни будуть снитися. І на рабів Моїх і на рабинь Моїх за тих днів Я також виллю від Духа Свого, і пророкувати вони будуть!» (Дії 2: 17-18).

Після воскресіння мертвих і життя майбутнього віку, мабуть, буде відновлена ​​початкова анархічна (тобто позбавлена ​​ієрархії) система взаємного підпорядкування один одному в любові та спільному підпорядкуванні в любові до Бога. Частково початковий Божий задум вже зараз здійснюється в Тілі Христовому, Церкві. Чоловік і жінка, одягнувшись у Христа, знову рівні у славі: «Нема чоловічої статі, ані жіночої, бо всі ви один у Христі Ісусі!» (Галатів 3: 27-28). Це зовсім не означає, що ми, чоловіки й жінки, у Христі стаємо ідентичні або взаємозамінні. Ні, ми як і раніше збагачуємо один одного через єдність в різноманітності.

Крім того, по цей бік Божого Царства ми, будучи вже його повноправними громадянами, продовжуємо жити на руїнах вже занепалого Вавилону. І як Христос, прийшовши у світ, повністю підкорився всім його законам, традиціям і умовностям, так і ми продовжуємо слідувати культурним принципам суспільства, щоб свобода в Христі «ваша воля не стала якось за спотикання слабим!» (1 Коринтян 8: 9). По нашій законослухняності в суспільстві люди судять про наш послух Богу. Бо той хто не поважає традицій співгромадян, яких бачить, як може шанувати постанови Бога, Якого не бачить? (Пор. 1 Івана 4:20). Відновлення початкового порядку в Божому домобудівництві відбувається шляхом НЕ статевого розкріпачення або зрівнювання в правах, а через загальне взаємне підпорядкування, «підкоряючись один одному у Христовім страху» (Ефесян 5:21). Така ієрархія Царства Божого — царства викуплених Христом.

У давньогрецькій мові слово «гюпотассо», перекладене як «коритися» мало кілька значень. Як військовий термін воно означало вступити в розпорядження командира або — підлаштуватися «в ногу» з колоною яка марширує. У цивільному ж вживанні воно мало значення «добровільно погоджуватися», «співпрацювати», «розділяти відповідальність», «нести чужий тягар». Так що дана вказівка ​​асоціативно пов’язана з апостольським повчанням «Носіть тягарі один одного, і так виконаєте закон Христовий» (Галатів 6: 2).

У наступних віршах Послання до Ефесян (5: 22-6: 9) апостол наставляє нас, як саме має реалізовуватися це «вже» взаємна покора один одному в контексті «ще» визначаються впливом гріха відносин дружини-чоловіки, діти-батьки, раби пани. Цей принцип «вже»/«ще», характерний для «останніх днів», коли Царство Боже вже відновлено Воскресінням Христовим, але царство світу цього ще не знищене, яскраво проявляється у зв’язку з таким служінням жінок в ранній Церкві як пророцтво (що б ми не розуміли під цим словом).

Павло згадує пророцтво серед чотирьох духовних дарів, особливо даних Богом Церкві «щоб приготувати святих на діло служби для збудування тіла Христового» (Ефесян 4: 11-13), і визначає його як звернення до людей «на збудування, і на умовлення, і на розраду» (1 Коринтян 14: 3). Так що пророцтво — різновид служіння словом. Автор Дії апостолів згадує як мінімум один, але множинний прецедент виконання цього служіння жінками — у благовісника Пилипа «мав чотири дочки, що пророкували» (Дії 21: 9).

Апостол не ставить під сумнів можливість виконання цього служіння жінками, але дає інструкції, як саме воно повинно здійснюватися — з покритою головою (1 Коринтян 11: 5), тобто у формі, яка є пристойною для суспільства. Бо в римській культурі поява в громадському місці заміжньої жінки з непокритою головою вважалося настільки непристойним, що політик і поет Сульпіцій Галл вигнав з дому дружину, яка насмілилася вийти на люди без покривала.

Сьогодні під час обговорення ролі жінок в церкві найчастіше згадують апостольську вказівку: «Нехай у Церкві мовчать жінки ваші! Бо їм говорити не позволено, тільки коритись, як каже й Закон. Коли ж вони хочуть навчитись чогось, нехай вдома питають своїх чоловіків, непристойно бо жінці говорити в Церкві!» (1 Коринтян 14: 34-35). Але, беручи до уваги вищезазначене повчання про те, як саме жінка повинна вести в церкві служіння словом, слід визнати, що цей текст, мабуть, відноситься до іншої категорії жінок — до тих хто слухають. А тим що пророкують або тим, що моляться належить слідувати вказівкам одинадцятого розділу того ж послання.

Приклад з покриванням голови вказує на поширення принципу загальної покори ще далі, ніж тільки «один одному». Апостол вчить того ж, що практикує сам: «Від усіх бувши вільний, я зробився рабом для всіх, щоб найбільше придбати.Для слабих, як слабий, щоб придбати слабих. Для всіх я був усе, щоб спасти бодай деяких. А це я роблю для Євангелії, щоб стати її спільником.»(1 Коринтян 9: 19, 22-23). Таким чином, у Христі, який помер в рівній мірі і за жінок, і за чоловіків, досягається відновлення початкового Божого задуму про їхню рівноцінність в славі. Тільки досягається ця рівноцінність НЕ через емансипацію, а через покору всіх всім. Не через боротьбу за свої права, а через добровільну відмову від них. Відмовляючись від своїх статевих прав, християни відновлюють онтологічну гендерну єдність, — подібно до того, як Христос відновлює єдність Творця і творіння, по Власній волі відмовляючись від прав Божественних (Филип’ян 2: 6-11). Слава Божа проявляється в смиренні.

Культурні аспекти суспільства змінюються. Наприклад, якщо сьогодні чоловік одягнеться так, як одягалися в часи Христа, наші сучасники вважатимуть його одяг жіночим. Але як Христос на землі підкорився культурним постановам свого часу, так і учням Його слід дотримуватися прийнятих в суспільстві уявленням про те, що — природне (1 Коринтян 11:14), а що — ганебне (1 Коринтян 11: 6). Адже важливіше не те, що зовні, а те, що всередині.

«А окрасою їм нехай буде не зовнішнє, заплітання волосся та навішання золота або вбирання одеж, 4але захована людина серця в нетлінні лагідного й мовчазного духа, що дорогоцінне перед Богом. Бо так само колись прикрашали себе й святі ті жінки, що клали надію на Бога й корились своїм чоловікам. Так Сара корилась Авраамові, і паном його називала. А ви її діти, коли добро робите та не лякаєтесь жадного страху» (1 Петра 3: 3-6).

Мова йде не про нехтування своєю зовнішністю. Ми знаємо, що Сарра була «жінка вродлива з обличчя» (Буття 12:11). А, беручи до уваги багатство і статус Авраама, навряд чи вона ходила в волосяниці. Важливо, щоб привабливість «зовнішньої людини» не служила ширмою для прикриття убогості «внутрішньої людини», як це повсюдно поширене у світі.

Але навіть такі культурно-орієнтовані вказівки, як «Нехай жінка навчається мовчки в повній покорі. А жінці навчати я не дозволяю, ані панувати над мужем, але бути в мовчанні» (1 Тимофія 2: 11,12) дані виключно в застосуванні до відносин між жінками та чоловіками, а не жінками й чоловіками, які в шлюбі між собою не перебувають. Водночас, до всіх жінок в рівній мірі застосовні повчання вчитися «щоб навчали жінок молодих любити своїх чоловіків, любити дітей, щоб були помірковані, чисті, господарні, добрі, слухняні своїм чоловікам, щоб не зневажалося Боже Слово» (Тита 2: 4, 5).

Більше про те, що таке покора:

У Христі всі рівні в славі, і кожен несе служіння відповідно до своїх дарів. Одні дари даються чоловікам, інші — жінкам; одні — батькам, інші — дітям; одні — начальникам, інші — підлеглим. «І кожному дається виявлення Духа на користь» (1 Коринтян 12: 7). Відповідно, і загальна покора один одному у Христовім страху приймає різні форми:

«Дружини, слухайтеся чоловіків своїх, як лицює то в Господі!
Чоловіки, любіть дружин своїх, і не будьте суворі до них!
Діти, будьте слухняні в усьому батькам, бо це Господеві приємне!
Батьки, не дратуйте дітей своїх, щоб на дусі не впали вони! 
Раби, слухайтеся в усьому тілесних панів, і не працюйте тільки про людське око, немов підлещуючись, але в простоті серця, боячися Бога! 
І все, що тільки чините, робіть від душі, немов Господеві, а не людям!» (Колосян 3: 18-23).

Тіло не володіє головою, ні голова тілом. І голова, і тіло належать один одному. Гріх зруйнував стосунки взаємної приналежності між Богом і людьми. Але Христос знову відновлює втрачену єдність і, беручи на Себе роль сполучної ланки, стає главою щодо людини й тілом — щодо Бога: «Хочу ж я, щоб ви знали, що всякому чоловікові голова Христос, а жінці голова чоловік, голова ж Христові Бог» (1 Коринтян 11: 3).

У Христі відновлюється не тільки єдність Творця і творіння. Будучи досконалим Агентом примирення, Він заповнює Собою всяку прірву, утворену гріхом. Коли мати-одиначка сама виховує дітей, Христос стає її головою безпосередньо. Коли діти-сироти ростуть без батьків, вони знаходять сім’ю в Христі.

Віра в Бога — Отця, Сина і Святого Духа, це не просто абстрактний догмат, що відокремлює правовірних від єретиків. Сповідуючи Триєдність Божу, ми визнаємо, що, втілившись у Христі, Творець став частиною творіння. Втілений Син як би служив Тілом Отця — виконував Його волю, зміцнюваний Духом Святим. І тепер, коли Він, вознісшись, сів праворуч Отця, ми — Його тіло, наділене Святим Духом. Наша роль у творінні — виконувати Синівське служіння Отця під проводом Святого Духа. У цьому — призначення Церкви. І чоловіків, і жінок.

Приєднатися до нас у Facebook  Twiter   Instagram

Підтримайте розвиток сайту "Слово про Слово"

Slovoproslovo.info – Газета “Слово про Слово є неприбутковим проєктом і працює коштом пожертв.

 Ми прагнемо забезпечити якісну незалежну християнську журналістику, якій ви можете довіряти. Але на те, що ми робимо, потрібно багато важкої праці, часу та грошей.

 Просимо вас фінансово підтримати розвиток та діяльність цього інформаційного християнського ресурсу.

ПРИДБАТИ КНИГУ: ЗА ОБРАЗОМ І ПОДОБОЮ

По образу і подобіЦя книга являє собою нарис біблійної антропології в світлі християнської апологетики. Розглядаючи в світлі Святого Письма питання, пов’язані з походженням, сутністю і призначенням людини, автор критично оцінює різні підходи, виділяє сильні і слабкі з його боку, допомагає читачеві розібратися – хто ми такі, чому ми існуємо, наскільки ми в змозі виконувати своє призначення, і що ми для цього повинні робити. Книга адресована широкому колу читачів.

Купити книгу

Попередня Стаття

«Ісус є Господь»: Блага Вість чи страшна?

Наступна Стаття

Українські підлітки менше курять, проте дедалі частіше п'ють алкоголь

Без коментарів

Залиште коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *