Проза

Ворон і Горобець

Одного ранку я чомусь прокинувся і тихо лежав, дивлячись широко розплющеними очима на сіре від повільного світанку вікно.

За ним час від часу лунали незрозумілі для мене страшні звуки. Здавалося, біля хати крадькома ходить якийсь звір, поскрипує снігом і клацає зубами. В душу заповзав страх і… нестерпна цікавість.

Ми жили на краю села. За нашою хатою за десяток метрів уже починався ліс. І все-таки я потихеньку, щоб не розбудити батьків, встав, сунув ноги у валянки, накинув пальто і, з серцем, яке сильно билось, вислизнув з дому.

Я обігнув будинок, вийшов за околицю і здивовано зупинився. На всю широчінь від села збігав по пологому схилу пагорба засніжений білий ліс, а ранкове небо, подерте морозним серпанком, продовжувало його до нескінченності.

Зачарований побаченим, я повільно йшов до лісу. У безвітрі морозного ранку дерева дзвінко потріскували й поскрипували. До мене раптом дійшло, що, прокинувшись, я чув під вікном їхні морозні скарги.

– Карр, карр! — почув я раптом і, здригнувшись, озирнувся.

Схожі статті

За кілька кроків від мене з тонкої молодої сосни посипався сніг. Вона стояла біля краю лісу, як сирота, що зіщулилася, опустивши гілки. На гілці сидів великий чорний ворон, що тримав у дзьобі шматок хліба, повертаючи головою і косячись на мене.

Побачивши, що я взагалі не збираюся рушати з місця, ворон поклав окраєць на гілку і, притримуючи її лапою, почав довбати дзьобом. Окраєць був мерзлий, і йому, видно, насилу вдавалося відщипувати від нього шматочки. Ворон спокійно снідав, не зважаючи на мене.

Звідкись узявся скуйовджений горобець, опустився на гілку поруч із вороном і нахабно тицьнув дзьобом в окраєць. Але маленький дзьобик був надто слабкий.

– Карр, карр, карр! — сердито закаркав ворон. – Відійди, жебраку. Спробуй знайти собі такий шматок!

Горобець стрибав на тоненьких тонких лапках по гілці поруч зі шматком і не відлітав. Він теж був голодний і до того ж змерз. І так жалібно цвірінькотів, що мені його стало шкода.

Я вже хотів було зігнати з дерева жадібного ворона, щоб хліб дістався й горобцю,— підкріпився сам − і вистачить, дай іншому. Але ворон ніби здогадався про мій намір.

– Kapp! — з досадою прокричав він. — Я кидатиму тобі крихти, а ти зі снігу підбирай.

Весело пурхнувши, горобець опустився на сніг і підняв в очікуванні розкритий дзьобик угору. Ворон глянув на мене і самовдоволено труснув головою: «Ну, що, я жадібний?». З окрайця під ударами його дзьоба посипалися хлібні крихти.

Раз у раз лунало гороб’яче: «Цвірінь, цвірінь! Спасибі, спасибі!».

Коли від хліба нічого не залишилося, ворон почав чистити дзьоб об стовбур дерева, допомагаючи собі лапою. Горобець підлетів до нього і, вдячно киваючи, почав чистити дзьоба гілкою.

Закінчивши свою справу, ворон тяжко змахнув крилами і зник за деревами. Горобцю сніданок припав до душі й, розраховуючи випросити ще щось, сірий клубочок помчав услід…

***

Прочитавши цю маленьку розповідь, чи не здається вам, що людині в чомусь слід повчитися у птахів, навіть у ворона?

«Живи й дай жити іншим», – цього мало для християнина.

«Живи й не ображай інших», – теж мало.

«Живи й поділися з іншими своїми благословеннями», – ось правило життя справжнього християнина.

Джерело: lio.ru

Сподобалось? Підтримайте Газета Слово про Слово на Patreon!

Привіт 👋 А ви уже підписані?

Підпишіться, щоб отримувати новини кожного вечора!

Підтримайте наших журналістів, пожертвуйте прямо зараз! Це дуже потрібний і гучний голос на підтримку якісної християнської журналістики в Україні. 5168 7574 2431 8238 (Приват)

Редакція

Слово про Слово – інформаційний християнський ресурс. Публікуємо щоденні новини, коментарі, аналітику, що висвітлюють релігійну тематику в Україні та світі. Публікуємо статті різних жанрів, авторські блоги, оповідання, поезію, притчі.

Схожі статті

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Дивіться також
Close
Back to top button
Дорогий читачу, дякуємо, що ви з нами

Запрошуємо стати частиною спільного майбутнього та приєднатися до друзів “Слово про Слово” – тих, кому не байдуже, чим наповнюється український інформаційний простір. Тих, хто дивиться на світ з християнської позиції. Підтримати проєкт

Сподобалось? Підтримайте Газета Слово про Слово на Patreon!