Домашня»Про відомих»Вілліан: “В Ісуса Христа я повірив в Україні”

Вілліан: “В Ісуса Христа я повірив в Україні”

11
Поширень
Pinterest WhatsApp

Вілліан Боржес да Сілваколишній футболіст “Шахтаря”, гравець національної збірної Бразилії та лондонського “Челсі” в інтерв’ю “The Players” про футбол, сім’ю, мрії та віру в Бога, якому довірив своє життя у Донецьку.

Просте захоплення футболом переросло в справжнє хобі, а потім і в професійний спорт. Тепер за Вілліана борються найвідоміші світові клуби, а його грою захоплюються навіть вболівальники команд суперників.

Про батьківство

Сімейне життя бразильського футболіста не завжди складається легко. Кажуть, що у нас в Бразилії 200 мільйонів тренерів, і я можу підтвердити це. Двоє з них – мої доньки-близнючки: Мануелла і Валентина. Та й більшість членів моєї сім’ї вважають, що вони дуже багато знають у футболі. Вони впевнені, що саме я знаюся на ньому найменше.

Коли після гри я заходжу в роздягальню “Челсі”, на мій телефон відразу приходить купа голосових повідомлень. В родині завжди дивляться мої ігри і дають поради. Іноді вони залишають мені повідомлення під час самого матчу.

Зазвичай перше повідомлення приходить від мого батька Северіно.

“Синку, я дивлюся матч … тобі потрібно більше зміщуватися в центр!”

Потім від моєї дружини Ванесси.

“Милий, чому ти не робиш частіше переводи на фланги?”

А потім від Мануелли і Валентини.

“Татку! Якщо ти хочеш забити, потрібно частіше бити по воротах!”

Мануелла і Валентина зазвичай хвилюються більше за всіх. Якщо я не забиваю, вони дуже засмучуються. Якщо на мені фолять і я падаю на газон, вони запитують, чи все гаразд зі мною.

“Татку, навіщо той чоловік ударив тебе?”

Мені стає смішно, коли я бачу, як вони турбуються. Але я також розумію, що вони хочуть допомогти. Їх реакції завжди позитивні, кожне повідомлення відправлене з любов’ю.

Без сумніву, бути батьком – найкраще, що зі мною сталося. Раніше я думав тільки про футбол. Але пріоритети змінюються, коли у тебе народжуються діти. Їм необхідні любов і увага. Вони допомагають зберігати баланс в моєму житті і футбольній кар’єрі.

Не потрібно доводити іншим людям, що вони повинні повірити в Ісуса Христа

Останніми роками я багато думав про речі, які важливіші за футбол. Зараз я говорю не лише про свою роль як батька, а й про Бога. Я — євангельський християнин. Ходжу до церкви в Лондоні, відчуваю себе там чудово, слухаю Слово Боже, молюся. У церкві є група людей, яких я вважаю своїми друзями.

Але я не люблю багато говорити з людьми про релігію. Та й взагалі релігія – це більше атрибути. Віра в Бога – зовсім інше. Вважаю, що краще демонструвати її своїми вчинками і поведінкою. Бути прикладом для інших. Якщо у вашому житті є щастя і порядок, які витікають із вашої віри в Бога, люди помітять в вас щось особливе, розумієте? Не потрібно доводити іншим людям, що вони повинні повірити в Ісуса. Це можна показувати на своєму прикладі.

Деякі вважають, що футболісти лише хочуть заробляти гроші, веселитися і ганятися за жінками. Звичайно, кожен може робити те, що вважає за потрібне. Важлива річ для кожного християнина – знати, що ти вільний. Звичайно, ви можете піти в нічний клуб і веселитися всю ніч. Але чи потрібно це вам? Коли ви знаєте слово Боже, це не має значення. Якщо у вас є розуміння того, що добре і що погано, ваше життя стає кращим.

Багато хто з футболістів є євангельськими християнами: не лише в Бразилії, але і в Англії. Роберто Фірміно хрестили в басейні кілька тижнів тому. Аліссон був присутній. З Давидом Луїсом я товаришую з дитинства. Його хрестили, коли він виступав в Парижі за “ПСЖ”. Лукас Моура нещодавно запрошував мене до себе додому на піцу. Так і має бути. Ми захищаємо кольори різних команд на полі, та за його межами всі ми – друзі. Я щиро вдячний Богові за те, що став професійним футболістом. Бог для кожного приготував свою місію. Думаю, моя – грати в футбол. Озираючись назад, можу згадати кілька моментів, коли моя кар’єра могла зійти з рейок. Але з деяких причин цього не сталося.

Про Україну

Після того, як я дебютував у першій команді Корінтіанса, мені випав великий шанс. У серпні 2007-го, коли мені виповнилося 19, я отримав пропозицію від донецького “Шахтаря”. Всі бразильські футболісти мріють виступати в Європі, особливо у великих клубах. Але я ніколи не планував покидати Бразилію в такому віці. Я навіть не міг уявити життя в Україні. Але “Коріантіансу” було необхідно продати мене тоді, а Шахтар дуже хотів підписати мене. Тому я з батьком вирушив в Україну.

У “Шахтарі” всі були дуже переконливими. Коли ми приземлилися у Франції, нас вже чекав приватний літак. Я зловив себе на думці, що ніколи не літав на приватних літаках. Про Донецьк ми знали лише те, що там холодно. Але було літо і дуже тепло. Незабаром я зустрівся з тренером, Мірчею Луческу. Клубна база по-хорошому вразила і ми з батьком вирішили, що це буде гарний початок для моєї європейської кар’єри.

Звичайно, взимку було дуже важко. Холод, сніг… Ніколи раніше такого не бачив. Але, слава Богу, все йшло добре. Мене підтримували одноклубники, особливо бразильці Брандао і Жадсон. Я добре адаптувався. Я навіть вивчив російську! Спочатку мені був потрібен перекладач, але поступово я вивчив деякі слова і почав розуміти. Саме в Україні я почав відчувати, що означає слідувати за Богом. Я став більше спілкуватися з Жадсоном і Фернандіньо. Ми збиралися вдома, де разом вивчали Біблію. Саме тоді я почав розуміти, про що йдеться в Біблії. Я прийняв Ісуса Христа як мого єдиного спасителя. Тоді мене і дружину хрестили у ванній.

Джерело: Поклик

Приєднатися до нас у Facebook  Twiter   Instagram

Підтримайте журналістів slovoproslovo.info!

Кожне пожертвування має значення

Криза та епідемія – час, коли достовірна інформація життєво важлива. Але криза – це час, коли незалежні християнські медіа (а саме вони надають християнський погляд на все, що відбувається) дуже вразливі. Ваша підтримка важлива для нас і дозволить нам і далі робити нашу роботу.

Кожен внесок, неважливо наскільки великий він чи маленький, – це голос на підтримку християнської журналістики. Дякуємо!

Пожертвувати

Виберіть варіант, який вам найбільше підходить. Щиро дякуємо вам за вашу щедрість! .

Пожертву із-за кордону можна надсилати на картковий рахунок:

5168 7427 1505 4262 (JAKOBCHUK ANATOLIJ)

IBAN: UA343052990000026204691061008

Попередня стаття

8 березня у Києві збираються провести "Марш проти абортів"

Наступна стаття

Олена Львова, кандидат юридичних наук: "Гендерна концепція суперечить природі права"

Немає коментарів

Залиште коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *