війна

Росіяни дійшли до Ірпеня, євангельського центру України, християнські організації евакуюються

Церкви в Ірпені, передмісті Києва, яке можна назвати «Духовним центром України», допомагають жителям втекти від війни, при цьому один із членів місцевої церкви віддав своє життя, намагаючись врятувати сім’ю, що тікає.

Останнє, що він зробив на цій землі – ніс валізу молодої матері та двох її дітей, поспішаючи перейти через зруйнований Ірпінський міст у безпечне від російських обстрілів місце.

Всі четверо загинули, коли снаряд впав посеред домовленого гуманітарного коридору, по якому вони бігли. Вчора в передмісті Києва загинули 8 людей, в час коли російські війська намагалися оточити столицю.

«Анатолій був глибоко духовним, мав християнський характер, − повідомляє пастор Микола Романюк, − Коли він бачив потребу, він намагався допомогти».

Переговори, які відбулись на вихідних, призвели до кількох режимів припинення вогню для евакуації цивільного населення, але ці домовленості були порушені. Кожна сторона звинувачувала іншу, а Росія заперечувала напади на цивільних.

Українські джерела описують міста, які зараз завалені зруйнованими школами, лікарнями, житловими кварталами – не тільки в Ірпені, в євангельських колах відомого як «Пшениця України».

Після розпаду Радянського Союзу, український євангельський патріарх Григорій Комендант запросив приєднатися до нього в його рідному місті, за 25 км на північно-захід від столиці, де він був Президентом Всеукраїнського Союзу баптистів.

Ще пару тижнів тому в Ірпені діяло понад 25 різних служінь, включаючи Товариство євангелізації дітей, Молодь із місією, Молодь для Христа, Співдружність студентів-християн та Сумка самарянина.

Колись в Ірпені була одна євангельська церква, зараз їх 13.

«Ми знаходились тут близько 20 років, сусіди ніколи не переступали поріг нашої церкви, − каже Романюк, − зараз вони живуть в нашому підвалі, моляться разом з нами та стали нашими друзями».

Описуючи Ірпінь як світське місто, Романюк описав свою баптистську паству з 700 членів церкви, як найбільшу церкву міста з населенням 60 000 осіб. Проте зараз команда складається з 5 осіб, покликаних залишитися та служити тим, хто в облозі.

На чолі з головою місійного комітету, дружина диякона – агент з нерухомості, зараз є кухарем. Вона готує триразове харчування на 200 осіб, тоді як інші волонтери евакуюють шокованих громадян на Західну Україну.

«З початку війни церква перевозила 100-200 евакуйованих кожного дня, − повідомляє Романюк, − коли росіяни почали наступати, вони вивезли 3000 автобусів».

Уряд помітив їх зусилля і направляв усіх до церкви. Анатолій був один з тих, хто повернувся.

Росіяни дійшли до Ірпеня, євангельського центру України, християнські організації евакуюються Родом з Луганську, що на Донбасі, він почав відвідувати Ірпінську Біблійну церкву у 2020, а у 2021 став членом церкви. IТ-спеціаліст у місцевій компанії, він служив у медіа-сфері разом з сином Романюка.

Після евакуації своєї дружини Діани та інших членів сім’ї у безпечне місце на заході, він приєднався до церковної команди в п‘ятницю. Обстріл почався вранці у неділю. Вони евакуювали якомога більше людей, перетнувши міст, який українська армія пошкодила, щоб уповільнити наступ росіян.

У неділю він зник безвісти. Друзі переживали, молилися, переглядали соціальні мережі, щоб знайти фотографії загиблих. На одному фото побачили його кросівки, на другому светр. Через декілька хвилин на третій фотографії побачили його обличчя.

«Ми дуже сильно за ним сумуємо, це трагедія, як для сім’ї, так і для церкви, − сказав Романюк, − Бог має план за межами нашого розуміння, це складно».

Ігор Бандура, пастор ІБЦ зараз консультує брата Анатолія у Львові. У глибокому горі він намагається знайти когось, хто б відправився на похорон у зворотному напрямку, за 540 км на схід до Києва.

«Ми повинні були все залишити, деякі з нас не встигли навіть взяти з собою необхідний одяг, − сказав Бандура, віце-президент Спілки баптистів України, − ми не знаємо, яка доля спіткала наші домівки, ми не знаємо, чи буде куди повернутися».

Принаймні шлях назад є. Сусіднє передмістя Буча, де проживає президент Української Євангельської Теологічної Семінарії, яка знаходиться Києві – повністю під контролем російської армії.

Але Іван Русин відмовляється евакуюватися.

«Ця війна повністю змінила моє розуміння місії та цілісного служіння, −  каже він. − Ви не можете проявляти співчуття на відстані».

Русин та його сім колег, що залишились координують допомогу з офісів Українського Біблійного Товариства, де вночі він спить на підлозі.

Семінарія зараз знаходиться приблизно в 300 метрах від лінії фронту.

Сьогодні УЄТС відправила останніх 9 осіб з 300, викладачів, студентів та членів сімей у безпечне місце на західну частину України. Але кожного дня його команда відправляє автобус в Ірпінь з їжею на день, водою та ліками.

«Це катастрофа, − сказав він, − в очах дітей страх».

Розриваючись від пережитого, Русин сказав, що він ніс інвалідів на плечах, щоб дістатися до автобусів. Але потім він розповів про свою радість, побачивши посмішки на обличчях українських солдатів, які знають про молитви пасторів та священників.

Росіяни дійшли до Ірпеня, євангельського центру України, християнські організації евакуюються
Співробітники Ірпінської біблійної семінарії роздають хліб біженцям та хворим у місцевій лікарні.

«Наш обов’язок в тому, щоб ніхто не залишився голодним», − повідомив він, пообіцявши залишитись в столиці до тих пір, поки президент Володимир Зеленський там залишається. «Християнські лідери, які залишаються в Києві та інших містах є втіленими свідками Ісуса Христа».

Але це відчувається і в інших містах. Турбота про 1,7 мільйона біженців відбувається по всій Східній Європі. Сергій Рахуба Президент місії Євразія сказав, що багато хто пожертвував своє ліжко, тому зараз вони сплять на матрацах.

«Я спустошений, втомлений та перенавантажений, − сказав він, керуючи роботою у Польщі. − Моє серце розбилось на мільйон маленьких шматочків».

Його організація також розташовувалась в Ірпені, а 12 співробітників, які залишились в Україні, реорганізувалися у двох західних містах. Він повідомляє, що медикаментів катастрофічно не вистачає. Але ще більша потреба в душеопікунстві.

«Я благаю про молитви, − каже Рахуба зі сльозами на очах, − біженці згадують своїх чоловіків, батьків, синів, коли вони обіймають тебе, вони не хочуть відпускати».

Народившись на Донбасі, одружився з росіянкою у 1983 році, наступні 15 років прожив у Росії. Він часто чув, як вони називали українців братами. Місія Євразія перебазувалась в Україну з Москви у 2007 через тиск з боку уряду проти іноземного впливу.

«Ірпінь став духовною столицею, − сказав Рахуба, − наряду з військовою агресією, зараз це місце і духовної війни».

Марк Елліот, почесний редактор Easy-West Church Report, колись був викладачем Вітонського коледжу та спостерігав за переїздом американських євангелістів до Колорадо Спрінг. Порівняння з Ірпенем було очевидним, особливо коли почалась релокація служінь  з Москви.

“Це був і поштовх і тяга, – він сказав, – посилення російських обмежень, які протистояли неправославним віруючим та установам проти жорсткої релігійної толерантності України”.

Русин сказав, що понад 70 років нація була в неволі радянського комунізму, але церква добре використала наступні 30 років свободи. Якщо не захистити її зараз, – він закликає закрити небо, – ця втрата зіпсує смак свободи для західних друзів, які роблять все, щоб допомогти, але деякі уряди не повністю беруть у цьому участь.

«Ми проповідували Євангеліє, посилали місіонерів, нікому не завдавали зла. Наш меседж росіянам − просто дати нам спокій», − каже він.

Зеленський закликав до більш жорстких санкцій – навіть до повного ембарго.

«В Маріуполі, звідки намагаються втекти приблизно 200 000 людей, однією з декількох будівель, які залишились недоторканими є Центральна баптистська церква. Дочка пастора розповідає, що спочатку люди скаржились, що підвал церкви, побудованої на початку 1990-х, був занадто великим».

Вчора, коли через обстріли не вдалось пройти по зеленому коридору, понад 75 людей зібрались внизу на недільне Богослужіння.

Менш пощастило, як повідомив пастор В’ячеслав Воронін Тарасу Дятлику, регіональному директору Ради закордонних країн Східної Європи та Центральної Азії, баптистській громаді в місті Ізюм, заснованій в 1998. Розташована неподалік бойових дій на Харківщині, церква служила переселенцям, до того моменту, поки вчора вночі не потрапила під російський снаряд  і не загорілася. Більшість сімей евакуюються на західну Україну.

В морський порт Одеси, Олександр Бойченко повернувся після того, як евакуював сім’ю, щоб продовжити служіння в церковному центрі допомоги при катастрофах. Ще три тижні тому вони планували весілля доньки, яке мало відбутися у червні.

«Моя дружина нахилилась і тихо прошепотіла: “Можливо, це назавжди?”. Я спокійно посміхнувся їй, проте моя душа ридала».

Його праця не марна.

«Найважливіша задача для церкви – продовжувати проповідувати, − сказав Рахуба, − церкви стають маяком надії,  не дивлячись на жорстку і нелюдську агресію російської армії, танки якої тиснуть на Київ», − сказав Бандура.

«Ми молимось і працюємо зараз з надією та вірою, щоб Бог – переміг, і явив Свою славу в Україні».

Значні збитки їх не зупиняють.

«Ми можемо втратити наш кампус, але після війни відбудуємось», − сказав Русин.

«Євангельські церкви стануть міцніші та будуть невіддільною частиною нашого суспільства».

Віруючі зроблять все, що вони можуть.

Романюк розповів, що до війни Ірпінська Біблійна церква нараховувала 67 малих груп. Його пасторська команда зв’яжеться з кожним членом і запропонує допомогу.

Також він підбадьорив їх, сказавши, що кожен має створити нову малу групу, де б він не був, та приєднатися до помісної євангельської церкви.

Сьогодні він також евакуювався. Попрямувавши на захід до своєї сім’ї у Львові, його Гугл-календар нагадав йому, що в Ірпені має розпочатися пастирська конференція на 400 осіб.

«Бог дав нам нове служіння, − сказав Романюк, − наша конференція зараз разом з бездомними, інвалідами та невіруючими людьми нашого міста».

Джерело: christianitytoday.com

Сподобалось? Підтримайте Газета Слово про Слово на Patreon!

Привіт 👋 А ви уже підписані?

Підпишіться, щоб отримувати новини кожного вечора!

Підтримайте наших журналістів, пожертвуйте прямо зараз! Це дуже потрібний і гучний голос на підтримку якісної християнської журналістики в Україні. 5168 7574 2431 8238 (Приват)

Схожі статті

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.

Back to top button