Блог Сергія Головіна

Вибачте

Рабини часів Христа вчили, що кривдника необхідно прощати до трьох разів, і тільки після цього вдаватися до альтернативних сценаріїв. Згодом ця точка зору була закріплена в Талмуді. Саме в цьому контексті євангеліст Матвій, − єврей, який пише для євреїв, − записав добре знайоме нам запитання:

«Тоді Петро приступив до Нього та й сказав: Господи, скільки разів прощати брату моєму, що грішить проти мене, − чи до семи разів?» (Від Матвія 18:21).

Якої реакції очікував першоапостол? Вау! Ну, ти крутий, Семене Йоновичу! Найвеличніші вчителі закону схиляться перед твоїм милосердям, що пропонує семикратне прощення замість трикратного! Але не тут-то було.

«Ісус каже йому: не кажу тобі: до семи разів, але до семидесяти семи разів» (18:22).

Звісно, не йшлося про облік образ, поки число їх не досягне значення 490.

Суть відповіді − прощати потрібно завжди.

Схожі статті

Далі ж Ісус розповів притчу (18:23-35) про те, що «Царство Небесне подібне до царя, який захотів порахуватися з рабами своїми; коли почав він рахуватися, привели до нього когось, хто винен був йому десять тисяч талантів». За нашими мірками це ні багато ні мало, а близько ста мільйонів доларів! Важко уявити, як цей хтось примудрився заборгувати таку суму, але з пісні слова не викинеш. «А як він не мав, чим заплатити, то государ його наказав продати його, і дружину його, і дітей, і все, що він мав, і заплатити». Пара тисяч доларів − максимум, що можна було б виручити з цієї операції в перерахунку на нинішні гроші. Тож ішлося не стільки про компенсацію, скільки про виховний захід, щоб іншим не кортіло.

«Тоді раб той упав, і, кланяючись йому, говорив: государ! потерпи на мені, і все тобі заплачу. [Уявляєте? Усе, ні шекелем менше!] Государ, змилосердившись над рабом тим, відпустив його і борг пробачив йому».

«Раб же той, вийшовши, знайшов одного з товаришів своїх, який винен був йому сто динаріїв». Це − пара сотень баксів. Не дрібниця, звісно, але сума цілком віддавана. «І, схопивши його, душив, кажучи: віддай мені, що винен. Тоді товариш його впав до ніг його, благав його і говорив: потерпи на мені, і все віддам тобі. Але той не захотів, а пішов і посадив його в темницю, поки не віддасть боргу. Товариші його, побачивши, що сталося, дуже засмутилися і, прийшовши, розповіли государеві своєму все, що сталося. Тоді государ його кличе його і каже: злий раб! увесь борг той я пробачив тобі, бо ти вблагав мене; чи не належало і тобі помилувати товариша твого, як і я помилував тебе? І, розгнівавшись, государ його віддав його катам, поки не віддасть йому всього боргу».

А потім іде вірш, що викликає в мене не просто дискомфорт, а справжній жах:

«Так і Отець Мій Небесний поступить із вами, коли не пробачить кожний із вас від серця свого братові своїх провин його» (18:35).

Як нам імпонує ідея прощення, коли йдеться про прощення нас! І наскільки незручна вона, якщо йдеться про прощення нами. Господь же встановлює між ними пряму й безпосередню залежність.

Сподобалось? Підтримайте Газета Слово про Слово на Patreon!

Привіт 👋 А ви уже підписані?

Підпишіться, щоб отримувати новини кожного вечора!

Підтримайте наших журналістів, пожертвуйте прямо зараз! Це дуже потрібний і гучний голос на підтримку якісної християнської журналістики в Україні. 5168 7574 2431 8238 (Приват)

Сергій Головін

Доктор філософії (Ph.D), доктор прикладного богослів'я (D.Min), магістр гуманітраних наук МА, релігієзнавство,, магістр природознавства (фізика землі), магістр педагогіки (фізика). Президент Християнського Науково-аполегетичного Центру.

Схожі статті

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Back to top button
Дорогий читачу, дякуємо, що ви з нами

Запрошуємо стати частиною спільного майбутнього та приєднатися до друзів “Слово про Слово” – тих, кому не байдуже, чим наповнюється український інформаційний простір. Тих, хто дивиться на світ з християнської позиції. Підтримати проєкт

Сподобалось? Підтримайте Газета Слово про Слово на Patreon!