Варто замислитись

Ви не можете зробити Бога своїм боржником

Історія, яка, говорячи сучасною мовою, розриває мозок і рве всі шаблони про Бога Ісуса. Ісус розповідає багатьом відому притчу про робітників у винограднику. Сюжет приблизно такий: Власник виноградника домовляється про ціну (наприклад, 1 євро) та відправляє рано-вранці працівників у виноградник. Через деякий час він знаходить ще працівників для свого садового підприємства та відправляє їх також працювати у виноградник. Потім ще й ще.

Але ось що цікаво: увечері, фактично перед закінченням робочого дня, він знаходить ще групу людей. Він питає їх: а чому ви не працюєте? Відповідь: А нас ніхто і не найняв (явне посилання на грішників, митарів, блудниць тощо). І що? Він відправляє і їх працювати у свій виноградник.

Після короткого часу всі повертаються й отримують оплату − 1 євро.

Звичайно ж, ті, хто пішов працювати «ще до сходу сонця», були шоковані. І цей шок може поділити будь-який працівник профспілки. Однак ця історія розказана Ісусом не для них. Перші групи людей, які вирушили працювати у виноградник, представляють «найкращих з кращих» в Ізраїлі: фарисеїв та книжників. А остання група (див. вище) – митарів та грішників. Що ж тут трапилось? Невже їхнє роздратування не має підстав? Воно правильне, якби тут не йшлося про уявлення Ісуса про благодать і завіт.

Річ у тому, що Божу благодать і заповітні відносини НЕ МОЖНА у світлі цієї притчі розглядати через якусь монетизацію. Благодать не можна механізувати, об’єктивувати, монетизувати чи навіть націоналізувати. Відносини між Богом і людиною розглядаються аж ніяк не в контексті купівлі-продажу: я тобі, а ти мені.

У цьому полягає величезна трагедія середньовічної церкви: спроба передати церквою мирянам накопичену благодать святих.

Річ у тому, що благодать не накопичується та не відкладається. Зважаючи на все вище сказане, ви не можете, зробивши добре діло, сказати: тепер Бог виллє на мене потоки благословень, бо я класна людина і благодать ллється на мене з небес нескінченним струмком.

Ви не можете зробити Бога своїм боржником

По суті, ви не можете «заробити» Божу прихильність, благословення і завіти, тому що вони вже ваші. Це як зі старшим сином батька, чий молодший син пішов із дому і став бомжем. Ви не можете бурчати на батька, що він не дає вам повеселитися з друзями, тому що ви завжди можете веселитися з друзями)).

В якомусь розумінні можна сказати: ти вчора прийшов до Христа? Отримай євро. Ти тридцять років працюєш місіонером? Ось тобі євро. Ти помер у в’язниці через гоніння – євро.

Ви ще не зрозуміли? Річ взагалі не в євро. Власник виноградника взагалі міг би нічого не платити!

Хочете доказ? Так згадайте, як «справжні християни» повинні реагувати на пропозицію про «нагороду»: «Ми нікчемні раби, бо зробили лиш те, що повинні зробити були!» (Лк. 17:10).

Річ не в євро. Річ у тому, що щастя знати та любити господаря виноградника, бо цей виноградник – усі ми.

Якщо хтось ще не зрозумів цієї притчі, я скажу інакше. Адже ви ніколи не бачили людину, яка всім хвалиться, що дотримується правил дорожнього руху? Не зустрічали, правда? Так от, Тора, заповіді, святість – це щось на зразок ПДР. Тільки вони поширюються на все наше життя.

Ніхто не буде ввечері розповідати з гордістю, що він спустився вниз з дев’ятого поверху на ліфті, а не вистрибнув у вікно, мовляв, так швидше. Ніхто не буде збуджено розповідати іншим, що він перейшов залізницю через підземний перехід, а не пробіг прямо перед локомотивом, що мчить. Але ось проблема: коли справа стосується релігії, ми «хвалимося» внутрішньо і зовнішньо, що ми живемо за правилами, по Торі. І це те, що так не подобається Ісусу.

Так, ми зустрічаємо людей, які гордо розповідають приятелям, що вони чистять зуби, тобто виконують Правила. Але ми постійно маємо справу з навмисною побожністю та святенництвом. Однак Бог хоче, щоб ми зрозуміли: життя за заповідями/правилами – це щось органічне та природне для людини.

Любити ближнього свого, любити творений світ, дбати про нього – це щось таке, що напрошується саме собою. Той, хто вирішує любити свого брата у Христі або навіть свого ворога – це не той, хто бере на себе і несе неймовірний тягар (за який Бог неодмінно мені видасть нагороду), а той, хто чинить так само природно, як зробив би сам Христос. Саме тому Бог бажає, щоби ми змінювали свій характер, а не виконували зовнішні вимоги.

Не можна внутрішньо хвалитися самому собі (або навіть відчувати певну гордість), що ти ніколи не зраджував свою дружину. Це те саме, що хвалитися адекватним використанням молотка.

Павло передає цю ідею за допомогою думки про те, що в нас має жити Христос, Його Дух або ж – за Іваном – любов Божа. Він постійно говорить про нашу трансформацію. І в ній ніякої ролі не відіграють обряди церкви, які нібито матеріалізують благодать і роблять її нашою власністю.

Ні. Ми не можемо її нагромадити. Справа не в заслугах. Ніхто не заслуговує на особливе здоров’я, якщо він кидає палити. Кинути палити також природно, як і не палити. І для цього не потрібно ніякої нагороди. Це просто щось органічне, само собою очевидне та здорове. Так само як і любов до Бога та ближнього.

Тому не потрібно багато про себе думати, що ви, мовляв, ходите в неділю до церкви, що ви в третьому поколінні баптист або те, що ви продали на будівництво церкви свою трикімнатну квартиру. У всіх випадках ви отримаєте один євро.

Однак не засмучуйтесь. Справа не в євро, а в тому, Хто вам його дав. У Нього їх мільярди та трильйони.

Джерело: facebook.com/schloenkin

Сподобалось? Підтримайте Газета Слово про Слово на Patreon!

Привіт 👋 А ви уже підписані?

Підпишіться, щоб отримувати новини кожного вечора!

Підтримайте наших журналістів, пожертвуйте прямо зараз! Це дуже потрібний і гучний голос на підтримку якісної християнської журналістики в Україні. 5168 7574 2431 8238 (Приват)

Віктор Шльонкін

Пастор вільної євангельської церкви в Німеччині. Доктор богослов'я (Dr. theol.). Віктор з дружиною Юлією виховує трьох синів.

Схожі статті

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Дивіться також
Close
Back to top button
Дорогий читачу, дякуємо, що ви з нами

Запрошуємо стати частиною спільного майбутнього та приєднатися до друзів “Слово про Слово” – тих, кому не байдуже, чим наповнюється український інформаційний простір. Тих, хто дивиться на світ з християнської позиції. Підтримати проєкт

Сподобалось? Підтримайте Газета Слово про Слово на Patreon!