Крах Зеленського неминучий. Це твердження – не порив емоцій, а проста модуляція майбутнього. Адже перехід від періоду великих надій до точки тотального розчарування обумовлений вже самою природою його виборців. Більшість з них – зовсім не фанати політичного генія Володимира Олександровича, а люди вкрай незадоволені результатами правління його попередника. Тоді, на старті своєї приголомшливою популярності, майбутньому президентові вдалося акумулювати потенціал всього протестного електорату країни. І, видаючи своєму обранцю кредит довіри, кожен з цих його кредиторів був сповнений своїх, певних, очікувань. Виконати які, при наявних обставинах, виявилося просто не реально.
І справа тут не тільки у відсутності професіоналізму і необхідних навичок. Куди більшою проблемою стала повна протилежність надій його виборців. Адже в таборі прихильників новообраного президента виявилися люди дуже не схожі. Це і ті, хто прагнув закінчення війни за всяку ціну, і ті, для кого важливим було лише закінчення такої хайпової тоді «епохи жадібності». Тут перетнулися специфічні бажання «східняків», включно з його проросійським сегментом, і невдоволення «западенців», незадоволених темпом реформ та провалом багатьох благих починань. І будь-які спроби однаково добре задовольнити стандарти всієї цієї «суперечливою братії» були вже з самого початку свідомо приречені на невдачу: незадоволеними виявляться і ті і інші.
Саме цей процес ми і спостерігаємо зараз на практиці. Більш «ватно» налаштована публіка, розчарована лавиноподібною навалою «соросят» і кволими, на їх погляд, потугами замирення з «великою і могутньою», стрімко поповнює ряди одіозною ОПЗЖ. У той час як прихильники західного вектору, щиро обурені здачею національних інтересів в стилі «врятування рядового Вагнерівця» і зрадницького маразму «дідуся Андрюшиної подруги», з мовчазним покаянням дрейфують у бік Європейської Солідарності. Втрату ж інших залишків передвиборних симпатій президенту з гарантією забезпечує густо розведена їм в країні «єрмаківщина».
Бо, народ далеко не такий дурний, як це може здатися з вікна персонального автомобіля. Про це потрібно пам’ятати усім політикам. І твердо засвоїти, що спекулювати на темі «боротьби з корупцією» стає з часом все більш небезпечніше. Адже з кожним новим витком відновлення народної довіри зростає і ступінь бажання покарати тих, хто цю довіру не виправдовує. Звичайно, суспільство, яке втомилося від політичних розчарувань, ще частково тішиться думкою, що винуватець усіх очевидних ляпів сьогодення зовсім не президент, а його недолуге оточення. Але триватиме це не довго. Період солодкого самообману закінчиться набагато скоріше, ніж це траплялося до цього. І ми вже зараз бачимо, як багатьох, ще вчора цілком лояльних до президента людей, не на жарт дратує усе це кумівство та безглузді спроби виправдати факти корупції у вищих ешелонах влади, при впертому небажанні неупереджено їх розслідувати. І це на тлі наростаючих проблем в економіці, спричинених відвертим непрофесіоналізмом.
Тож втрата рейтингів цілком закономірна. І тут своє стрімке падіння продовжують не тільки цифри правлячої монобільшості. Трохи повільніше, але неминуче, просідають і особисті показники гаранта. І страшно навіть уявити, що ми можемо побачити, коли їх рівень стане справді критичним. З струнких рядів «Слуг народу» неодмінно виваляться цілі ватаги «кожен з нас президентів», бажаючих «трошки заробити» на вирішенні питань різних олігархів. Адже на місце страху перед всевидячим оком «улюбленця нації» прийде пекуче бажання хоч щось урвати наостанок. Бо кінець той не забариться. І президент, не доводячи ситуацію до абсолютного абсурду, піде за лаштунки, стомлено облишивши роль, яка виявилася для нього занадто важкою. Шкода. Бо як людина, Зеленський мені цілком симпатичний. І хай би все було не так песимістично. Та за державу, друзі, справді дуже прикро!
[sc name=”futerblock” ]
Шановному “аналітику Кабінету експертів” і т. д. – поважному авторові цього допису п. В. ВИНОГРАДОВУ хочу запропонувати (для ознайомлення) деякі роздуми і міркування: і якраз на цю ж (та деяку дотичну до неї) тематику.
І які ґрунтуються, передусім, не на одних лише ЕМОЦІЯХ та, здебільшого, суто зовнішніх, поверхових рефлексіях. А – в т. ч.і зокрема – містять певну спробу осмислити й розібратися в цій – дуже й дуже непростій і заплутаній проблемі саме з біблійно-аналітичної точки зору.
Отже: https://kyrios.org.ua/spirituality/svyato/8603-28-kvitnja-vhid-gospodnij-v-erusalim-svjatih-apostoliv-aristarha-puda-i-trofima.html
Це більше схоже на бажання розмістити посилання на нашому ресурсі, ніж дійсно коментувати статтю.
Треба бути цілковитим ідіотом, щоб не бачити очевидних речей: не може бути повноцінним президентом держави той, хто не тільки не має будь-якого політичного й державного досвіду, але найголовніше той, хто не любить її у своєму серці і називав Україну шлюхою. Нинішній гарант любить її тепер тільки з погляду політичної доцільности і власного бізнесу. Таке його й оточення. Постійні політичні й корупційні скандали, безперервні прорахунки в зовнішній політиці, бардак у кадрових призначеннях у ТКГ представників з кремлівськими поглядами на війну – і цей список неповний. І тільки надія на Бога, щоб Він зберіг Україну від такого правління.
Перепрошую, але в цій статті, як мені видається, коментувати – по суті і фактично – майже НІЧОГО! На жаль… :(
Здебільшого – суцільні ЕМОЦІЇ і, при тому, головним чином – НЕГАТИВНІ на кшталт: “караул, всё пропало!”. Ті самі, якими так рясніють численні публікації (і трольні коменти), а тим паче – замовно-джинсові, в секулярно-світських медіа…
На мій погляд, ХРИСТИЯНСЬКА аналітика й публіцистика має бути засадничо іншою.
Тобто. Вона покликана доносити до людей, передусім та надто, саме біблійно-євангельські меседжі, поширювати точку зору на різні, в т. ч. суспільно-політичні, соціально-економічні, екологічні та ін. проблеми і ситуації, яка ґрунтується – щонайперше – на істині й настановах Божого Слова.
Іншими словами, нести в цей світ, що, як добре знаємо, “увесь лежить у злі”, саме Божий ПОЗИТИВ, Христову альтернативу, Його “рецепти” успішного розв’язання всіх цих – непростих і заплутаних проблем і ситуацій. :)
Р. S. І дійсно: в цій ситуації, в якій нині знаходиться Україна – в підсумку свого от майже 30-літнього існування і “розвитку” в якості незалежної держави, вся надія і наші молитовні благання і сподівання – тільки й виключно – на всемогутнього і милостивого Бога!!! І лише на НЬОГО!
І саме Він – для ЧОГОСЬ, з якоюсь певною МЕТОЮ і ЗАВДАННЯМ допускав до керування й домінування в нашій країні і соціумі ці різні клани і групи: головним чином, олігархічно-корупційного ґатунку. В т. ч. минулу (“кондитерську”) команду і цю нинішню (Зе-ліволіберальну) горе-владу…
От я гадаю, що, зазвичай, кожен народ – внаслідок, насамперед, своєї “вдачі” (характеру, ментальності його більшості чи критичної маси) має владу саме такої “якості” і змістовного наповнення, на яку і заслуговує…
Коротше кажучи: в тій публікації, на яку я дав посилання в моєму першому коменті, зокрема, міститься, як мені видається, доволі серйозна й ґрунтовна спроба осмислити й розібратися у всьому цьому. А головне – прагнення й намагання дати НАДІЮ і ПЕРСПЕКТИВУ: і саме з біблійно-аналітичної точки зору… :)
Дякую за клиентам. Не з усім погоджуюсь, але Ваша думка була для мене корисною. Певною мірою іронізми для формату цього ресурсу справді не зовсім доречні.
коментар* Перепрошую. Т9.
А от ГОЛОВНЕ тут, напевно і все-таки, ось що.
Щодо всіх цих нинішніх – наявних проблем, криз і загальної ситуації в Україні (“наразі маємо саме те, що маємо”), вочевидь, ще ніяк не сказав Свого ОСТАННЬОГО й ВИРІШАЛЬНОГО слова всемогутній і всесильний, милостивий і ПРЕМУДРИЙ Господь Бог…
А у Нього тут – і я в цьому цілком впевнений і досить оптимістично налаштований – є відповідний “рецепт”. Той, який Він приготував на якийсь певний грядущий час “Ч”…
Так що, як кажуть, далі буде…
А тому, назагал, маємо запастися деяким терпінням і великою, твердою вірою і довірою до Всевишнього Творця чудес. Аби незабаром (в той час “Ч”) ясно й чітко побачити й досвідчити на наших землях (і в наших людях) велику, грандіозну славу Божу та Його невимовні чудеса! :)
“Крах Зеленського”, принаймні, відкладається!
І, мабуть, уже навіть ідіоту наразі стало дещо ясно.
Тобто. Боже Провидіння, вочевидь, не дарма не просто допустило, а заздалегідь ОБРАЛО й помазало на посаду президента України саме цього “шута-актора”. Аби в момент нинішніх – дуже й дуже непростих і криваво-трагічних та критичних випробувань, що випали на долю України, нашу незалежну державу очолювала дійсно відважна і гідна, відповідальна й патріотична людина, що ніяк не “здала”, не покинула і не зрадила Україну!!!
Бо важко сказати, що було би, якщо цю посаду тепер обіймав би хтось інший. Скажімо, той же попередній ґарант – “шоколадно-кондитерський” олігарх-мільярдер і водночас бізнесовий “подєльщик”-приятель держзрадника і кума Путіна…
Іншими словами, всезнаючий і премудрий Бог ніколи не помиляється!