Про відомих

Ульріх Цвінглі − гуманіст, реформатор, герой

Ульріх Цвінглі (1484-1531) − швейцарський реформатор, один з трьох батьків Реформації. Він народився в селі Вільдхаус (кантон Санкт-Галлен) в родині аммана. У п’ять років Цвінглі віддали в школу в комуні Везен. У десять років Ульріх пішов в латинську школу в Базелі, потім в 13 років в Берні вступив до школи, в якій вперше в Швейцарії почали вивчати стародавні мови. Там Цвінглі почав писати вірші і вчився грати на багатьох музичних інструментах.

У 1498 році він вступив до Віденського університету, в 1501-му − в Базельський. 1505 року Цвінглі познайомився з гуманістом Томасом Віттенбахом і під його впливом перейшов від вивчення античної класики до вивчення Писання. У 1506 році Цвінглі став магістром філософії. У тому ж році в кантоні Гларус звільнилося місце священика, і жителі запропонували його перспективному молодому чоловіку. Новий священик з жаром узявся за справу. Крім звичайних священницьких обов’язків він встигав займатися освітою пастви (зокрема, відкрив латинську школу) і писати свої перші літературні твори.

Швейцарський Союз в 1499 році отримав незалежність від Священної Римської імперії, що викликало зростання патріотизму в країні. Швейцарці, хоробрі і непереможні в бою, для багатьох європейських монархів виявилися вигідним «товаром» − їх активно наймали в різні армії. Зіткнувся з цим і Цвінглі, який в 1512 і 1515 роках як капелан супроводжував швейцарців-найманців в Італію, де Римський Папа воював з французьким королем. У Цвінглі з’явилися впливові вороги, він був змушений в 151б році покинути Гларус і став капеланом в Ейнзідельн.

У тому ж році Цвінглі особисто зустрівся з Еразмом Роттердамським, самим іменитим вченим-гуманістом, і відновив свої заняття давньогрецькою мовою. Особливо він захопився посланнями апостола Павла. Інтерес до Писання привів допитливого священика до критики ряду церковних звичаїв. Так, зустрічаючи паломників, які сходилися до бенедиктинського абатства в Ейнзідельне, Цвінглі вказував, що в їх подорожі немає ніякої користі, якщо люди не каються і не навертаються до єдиного Джерела порятунку − Христа.

У січні 1519 року Цвінглі став священиком кафедрального собору Цюріха Гроссмюнстер. Проповідник ввів нову практику: читання і розбір для пастви всього Нового Завіту. Попри указ цюриської ради, що забороняє священикові вторгатися в мирські справи, Цвінглі продовжував проповідь проти найманства. Водночас Цвінглі знайомиться з працями Джона Вікліфа, Яна Гуса, Мартіна Лютера, які зміцнили його зростаючий скепсис стосовно церковних правил. Восени 1519 року Цвінглі захворів чумою і дивом вижив. Під час хвороби за ним доглядала красива, розумна і турботлива жінка − вдова Анна Рейнхардт; хвороба проповідника стала початком їхніх відносин.

У квітні 1521 року Цвінглі написав свій перший реформаційний твір, де доводив, що піст − це тільки правило помірності, що йде від людей, а не божественне веління. У наступному році він таємно одружився з Ганною і продовжує активно писати і доводити наступне: в Церкві не може бути панів, всі один одному брати; Слово Боже − основа церковного авторитету; ні Діва Марія, ні святі не рятують людей. У січні 1523 року цюрихська рада влаштувала диспут між Цвінглі і його опонентом Йоганном Фабером. На диспуті Цвінглі представив свої «67 тез», де була описана програма церковних реформ. Після перемоги Цвінглі міська рада її реалізувала: меса була скасована, богослужіння стало проводитися німецькою мовою, всі церковні обряди стали відбуватися безкоштовно, духовенство стало офіційно виборним. Навесні 152 Цвінглі нарешті зміг публічно звінчатися з дружиною. Він прийняв сина Анни від першого шлюбу і в цілому займався сімейними справами не менше натхненно, ніж церковними.

У цьому ж році він почав разом зі своїм другом Лео Юдом переклад Біблії. Реформи ж продовжували йти повним ходом: влітку вилучили ікони і статуї, в 1525 році були скасовані монастирі. У тому ж році було відкрито перший у Швейцарії протестантський навчальний заклад Каролінум. Реформи торкнулися і суспільного життя: були введені церковні книги для хрестин і весіль, старшим було заборонено примушувати молодих до шлюбу, заборонені пияцтво й азартні ігри.

Друга половина 1520-х років пройшла в напруженій полеміці: Цвінглі сперечався і з анабаптистами, які наполягали на хрещенні тільки в дорослому віці, і з Лютером з приводу Євхаристії, яку Цвінглі розумів строго символічно, а також з католиками. В 1526 Цвінглі був заочно засуджений в Бадені як єретик, і з цього моменту з’явилося розмежування між кантонами, які підтримали реформатора, і кантонами, що залишилися католицькими.

У 1529 році між ними розгорілися суперечки: на території так званих підвладних земель католики переслідували протестантів. Після незаконної страти протестантського пастора Цюріх оголосив війну католицьким кантонам. Але бойових дій не було завдяки втручанню кантонів-посередників. 25 червня біля містечка Каппель був підписаний мир, згідно з яким всі кантони можуть залишатися при своїй вірі; в «підвладних землях» віросповідне питання вирішує для себе кожна конкретна громада.

Усі розуміли, що війна не за горами. Цвінглі став шукати союзників і звернувся до Пилипа Гессенського, князя Священної Римської імперії. Необхідно було об’єднати швейцарських і німецьких протестантів, і цьому була очевидна перешкода − давня суперечка реформаторів про Євхаристію. Восени 1529 Лютер і Цвінглі зі своїми соратниками зустрілися в Марбурзі. Пристрасний, непримиренний, різкий і неприборканий Лютер зіткнувся з ввічливим, рівним у зверненні Цвінглі, що вирізнявся, попри принциповість, добродушністю і прекрасним почуттям гумору. Попри те, що в складеному за підсумками співбесіди документі, Марбурзьких статтях, був тільки один пункт розбіжності − Євхаристія, Лютер відмовився потиснути Цвінглі руку і визнати його одновірцем, а німецькі князівства змушені були відмовити Цвінглі в підтримці.

Читайте також:

У 1531 році конфлікт з католиками відновився. Більшість жителів протестантських кантонів не хотіли воювати, в результаті вдалося зібрати тільки невелику армію. Загін, де Цвінглі був капеланом, зіткнувся з католицьким, котрий перевершував його в чотири рази. Цвінглі не воював сам, хоча стояв в передніх рядах. Його завдання було втішати поранених і підтримувати бійців. Мужній капелан був поранений і залишився на полі бою. Вночі його знайшли солдати-католики і вбили як єретика. Після суду мертвого Цвінглі четвертували, спалили, а попіл, змішаний з попелом свиней, розвіяли за вітром. У 1838 році на місці битви був поставлений гранітний пам’ятник.

Ульріх Цвінглі − ідеальний герой Реформації: глибоко освічена людина, стійко відстоює свої переконання, релігійний новатор, принциповий і, разом з тим, гнучкий, завжди готовий до діалогу і загинув у бою, причому не як солдат, а як пастор.

Автор: Оксана Зеленова

Джерело: reshenie.vcc.ru

Сподобалось? Підтримайте Газета Слово про Слово на Patreon!

Привіт 👋 А ви уже підписані?

Підпишіться, щоб отримувати новини кожного вечора!

Підтримайте наших журналістів, пожертвуйте прямо зараз! Це дуже потрібний і гучний голос на підтримку якісної християнської журналістики в Україні. 5168 7574 2431 8238 (Приват)

Схожі статті

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.

Back to top button