Варто замислитись

Корейський феномен

Північну та Південну Корею населяють люди однієї національності, які мають одне коріння, спільну історію, однакову ментальність. Їх розділяє лише кордон, який виник півстоліття тому. В Північній Кореї, за приблизними оцінками, валовий національний продукт становить близько 900 доларів на душу населення, в Південній Кореї – близько 16 000 доларів. У чому ж причина такої разючої відмінності? Відповідь проста: в першій комуністична ідеологія забороняє віру в Бога, тому християн майже немає (або вони у глибокому підпіллі), у другій їх налічується до 40% від загальної кількості населення. Неймовірний економічний вибух у Південній Кореї називають «корейським чудом» і однією з ключових причин такого чуда є глибока християнська віра корейців. З досвіду Південної Кореї можна зробити висновок, що християнство може забезпечити відродження економіки й привести її до процвітання.
Християнізація язичницької Кореї – це історичний феномен, який не має аналогів у світі. Корея стала християнською буквально за кілька десятиліть, причому корінне населення завжди толерувало християнству, а тепер сприймає його як національну релігію. Крім того, християнські церкви дуже активні – і тенденція до збільшення відсотка християн зберігається.
Перші безпосередні зв’язки між корейцями та християнами почалися наприкінці XVIII століття. У той період Корея перебувала в стані важкої моральної кризи. Прагнення знайти якісь нові ідеї призвело до того, що деякі представники конфуціанської інтелігенції стали звертати увагу на християнські католицькі твори китайською мовою, які потрапляли в Корею з Китаю.
У 20-30-ті роки ХХ століття з християнством в Кореї сталася важлива метаморфоза, яка багато в чому визначила його подальшу долю: воно стало сприйматися як національна релігія, повністю втративши відтінок «західності» й чужоземності. У цьому полягає докорінна відмінність між долями християнства в Кореї і більшістю країн Азії. Можливо, це пов’язано і з тим, що в Кореї колонізаторами були не європейці, які дуже любили підкреслювати свою християнськість, а японці-язичники. Вони переслідували місіонерів-християн і так посприяли тому, щоб народ сприймав їх як борців за їхнє визволення. Практично вся нова корейська інтелігенція разом із більшістю лідерів антиколоніального руху складалася з людей, які отримали освіту в християнських навчальних закладах і були відданими цьому віровченню. До того ж у колоніальний період церква була тим місцем, де звучала корейська мова, де друкували періодику та книги корейською мовою.
У Південній Кореї в 1945 році до влади прийшли колишні націоналісти-модернізатори, а серед цієї групи протестантство вже з самого початку XX століття користувалося величезним впливом. Показово, що в 1952-1962 рр. частка християн серед корейської еліти (вище чиновництво і генералітет) досягла 41 % (32,5 % – протестанти, 8,5 % – католики), у той час як частка християн у загальній чисельності населення в кінці 1950-х рр. становила лише 5,3%. Зрештою, після Корейської війни 1950-1953 рр. кількість християн в Кореї стала швидко зростати. І у 1970-1980-ті роки християнство в Кореї перетворилося на домінуючу релігію не тільки серед міської інтелігенції, а й серед населення країни в цілому.
Найбільша церква світу розташована в Сеулі – столиці Республіки Кореї. Вона об’єднує понад мільйон вірних у 587 місцевих церквах. А базову церкву в самому Сеулі відвідує понад 830 тисяч людей. Християни Кореї відкрито сповідують свою віру. Кожен з них – місіонер. Вони вважають своїм завданням нести вістку про Христа й в інші країни. Тому Південна Корея є однією з найактивніших місіонерських країн і займає третє місце у світі за кількістю місіонерів, які працюють за межами своєї країни.
Щодо Північної Кореї (тепер Корейська Народно-Демократична Республіка), то традиційно головним центром корейського протестантизму був Пхеньян та північні провінції. Після 1945 року деякі радикально налаштовані священики підтримали комуністів, але переважна більшість кліру виступила проти нової влади. До кінця Корейської війни (1953 рік) влада КНДР дозволяла діяльність кількох парафій, але в кінці п’ятдесятих років, із зміцненням режиму одноосібної влади Кім Ір Сена (який сам був вихідцем з родини протестантських активістів), християнство на Півночі було повністю заборонено. Тільки в середині вісімдесятих років влада КНДР знову відкрила кілька церков, діяльність яких жорстко контролюється спецслужбами і служить в першу чергу пропагандистським завданням для закордону.
Те, чого Республіка Корея досягла в економіці, тепер відоме як «економічне диво на річці Ханган». Після того, як в 1962 р. Корея вступила на шлях радикальних економічних реформ, темпи її економічного зростання стали одними з найвищих у світі. У результаті в Кореї, яка була такою бідною аграрною країною, що не могла забезпечити свій народ продуктами харчування та найнеобхіднішими побутовими товарами, стала бурхливо розвиватися промисловість і значно виросли доходи населення.
Думка, що історія Південної Кореї – це історія молитовної вірності християн, дуже правдива. Корейці люблять збиратися для молитви удосвіта перед початком робочого дня. Так що о п’ятій годині ранку в молитовних будинках Республіки Кореї піднімаються до Бога молитви за країну та за поширення Христового вчення.
Приклад Південної Кореї довів, що до економічного добробуту та індустріального прориву можна дійти не тільки ціною сотень тисяч життів, як за часів індустріалізації в СРСР, але через піст, молитву і ревну працю. «Ora et labora» (молися і працюй) – ось справжній рецепт економічного прориву нації. Прориву, досягнутого не жорстокістю диктатора, але Господом!

 

Сподобалось? Підтримайте Газета Слово про Слово на Patreon!

Привіт 👋 А ви уже підписані?

Підпишіться, щоб отримувати новини кожного вечора!

Підтримайте наших журналістів, пожертвуйте прямо зараз! Це дуже потрібний і гучний голос на підтримку якісної християнської журналістики в Україні. 5168 7574 2431 8238 (Приват)

Анатолій Якобчук

Засновник і редактор Всеукраїнської християнської газети «Слово про Слово». Одружений, разом з дружиною Оленою виховує 3 дітей. Член Асоціації журналістів, видавців і мовників, "Новомедіа".

Схожі статті

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.

Back to top button