Людина, яка не взяла на себе повну відповідальність за своє життя, крім втраченого минулого немає також і майбутнього. «Якщо вам приносить задоволення леліяти свої старі рани, — тоді гіркота й озлоблення поглинуть вас». (Олександр Строк) Бог не помилився, допустивши всі прикрі події в наше минуле. У Ньому немає неправоти. Богові видніше. Все сталося не випадково. Щоб зламати нашу гордість і навчити нас покірної довіри Його суверенному промислу і ласкавій турботі. «Якщо ти у всьому шукаєш вину, якщо жалієшся, якщо всім незадоволений, якщо нарікаєш на своє життя, якщо тобі чогось не вистачає, ти відчуваєш скорботу – це відбувається тому, що тобі не вистачає Христа і смирення, не вистачає смирення, але зате багато егоїзму». (Андрій Конанос)
Бог бачить цілу картину, а ми зосереджені тільки на тому фрагменті дійсності, в якому зачепили наші особисті інтереси. В якомусь окремому епізоді, вирваному з контексту всього нашого життя, ми можемо відчувати, що нас скривдили й роздуваємо цю «несправедливість» до масштабів цілого всесвіту. Приблизно так поступив немилосердний боржник з Ісусової притчі, коли «здибав одного зі своїх співслуг, який винен був йому сто динарів, схопив його й заходився душити його, кажучи: Віддай, що винен». (Мт.18:28) Формально він якби був правий, бо той справді був винен йому гроші. Але в контексті всього його життя він був неправий у корені. Йому ж самому перед цим було відпущено борг в 10000 талантів. Тому всі хто бачив, як він «справедливо» поступив зі своїм співслугою, особливо не зраділи цьому, а пан того слуги розгнівався на нього і видав його катам, доки той не поверне всього свого боргу. Якщо ми будемо чесні самі з собою, то нам доведеться визнати, що «більшість наших ран – це просто самозакоханість». (Пол Вошер)
Найбільшою помилкою, яка заводить нас у глухий кут, є схильність робити із себе жертв, шукати крайнього і винуватити обставини. Вихід із цього порочного кола приходить тільки тоді, коли ми відкриваємо золоту істину: перший, хто несе відповідальність за моє життя – це я сам. Немає ЯКБИ та А ТИ. Є тільки те, що є! Наймудріше рішення – це підкоритися під Божу руку! Існує багато чудових свідчень, коли люди успішно виходили з глибокої екзистенційної кризи. І у всіх випадках переломним моментом була благословенна мить «здачі Богові в полон». В Біблії цей момент блискуче показаний в капітуляції Йова перед Богом після гарячих дебатів по захисту своєї «правоти»:
«Відповів Йов Господеві й мовив: «Знаю, що Ти все можеш; усе, що задумаєш, зробити спроможен. Хто ж то такий, що затемнює задум невіданням? Тому я говорив про те, чого не розумію; про чуда, мені незбагненні, що їх не знаю. Вчуй же, я буду говорити; питатиму Тебе, — навчай мене. Я чув лиш те, що говориться про Тебе, але тепер на власні очі Тебе бачу! Тому смиряюся і каюсь на поросі та на попелі». (Йов.42:1-6) Одним словом, Йов сказав Богові: «Здаюсь!»
Кому приємно опинитися в положенні Йова? Коли все навколо обертається проти тебе і несправедливі звинувачення сиплються навіть зі сторони друзів. Коли в оточенні братів, ти почуваєшся як серед друзів Йова, які звинувачують тебе несправедливо, хочеться вовком вити та кричати на всю горлянку. Але правда в тім, що якими б несправедливими не були звинувачення проти нас, вони ніколи не є абсолютно несправедливими. Ми починаємо розуміти це тоді, коли усвідомлюємо, що в найменшому нашому гріху є більше зла, ніж в найбільшому стражданні, яке звалилося на нас.
Більше про відповідальність:
- Візьми відповідальність за своє місто — ГЛС у Львові
- Від свідомого виборця до відповідального політика — круглий стіл
Врешті решт, Йову все-таки довелось упокоритись перед Богом; правда не з тих короткозорих причин, які наводили друзі, але упокоритись все одно довелось. На фоні друзів Йов був «правий», але не перед Богом. Його правота була відносною. Тільки тоді, коли він подивився на ситуацію Божими очима, він замовчав і припинив виправдуватись. Він визнав правоту Бога у всьому, що сталося в його житті. І це подарувало йому нове майбутнє. Бог відновив його і благословив ще більше. Тільки здавшись, визнавши правоту Бога, прийнявши реальність, яку Бог допустив, і взявши на себе відповідальність за своє життя, Йов знайшов правду і мир!
[sc name=”futerblock” ]
