Новини суспільства

Церкви в Європі активно допомагають біженцям з України

Церкви в Європі обладнані в транзитні пункти на шляху біженців з України. Про це написав Елліот Кларк для The Gospel Coalition.

Джерело: invictory

За межами румунського міста Сігету Мармацією, навпроти річки Тиса, у темній ночі стоїть низка машин. Світло автомобільних фар вихоплює неясні контури фігур: жінок, дітей, людей похилого віку – сім’ї тікають від війни в Україні. Вони просуваються вперед дуже повільно. Колона із машин розтягнулася на 15 кілометрів. Деякі з них уже провели тут ніч очікування на холоді, сподіваючись доїхати до Сігету та опинитися в безпеці.

Коли, нарешті, цей шлях буде завершено, їх зустрінуть християни, які готові запропонувати допомогу. Баптистські та п’ятидесятницькі церкви північної Румунії докладають спільних зусиль, щоб зустріти біженців. Ця історія повторюється на контрольно-пропускних пунктах у різних країнах, що розташовані вздовж південних та західних кордонів України.

За повідомленням ООН менш ніж два тижні тому, після того, як Росія вступила на територію України, щонайменше 2 мільйони українців та людей інших національностей втекли зі своєї охопленої війною країни. Більше половини опинилися в Польщі, але сотні та тисячі біжать до країн, розташованих поблизу.

Ця тенденція може наростати. Місто Одеса, яке готується до потенційної атаки з боку Росії, є сусідом з Молдовою, яка готується до можливості збільшення кількості українських біженців з боку спільного кордону.

Через продовження війни церкви Східної Європи мобілізувалися, щоб послужити біженцям, які тікають з України. Перетворюючись на тимчасові прихистки для втомлених мандрівників, вони пропонують їжу, дах, транспорт та надію на порятунок. Ось кілька прикладів служіння біженцям із Молдови та Румунії.

Кишинів. Молдова

Коли в Україні спалахнула війна, пастор Міхай Чісарі з церкви «Образ Бога» в Кишиневі, Молдова, поїхав до Одеси, щоб допомогти вивезти звідти друга-місіонера. Після прибуття на кордон у місті Паланка він швидко усвідомив масштаби кризи. Черга із машин. Тисячі евакуйованих. Вражений уряд Молдови.

Чісарі негайно повернувся додому й орендував вантажівку. Він знову їхав дві години до Паланки, щоб запропонувати допомогу. «Першими пасажирами були люди з Туркменістану, Азербайджану та Ірану, студенти та робітники з Одеси». Чисарі зміг довезти їх до Кишинева, влаштувати притулок у будівлі своєї церкви та поділитися любов’ю Господа. «Я ніколи й уявити не міг би, що моя церква буде наполовину заповнена мусульманами», — каже Чисарі.

У перші дні його церква практично не служила етнічним українцям. Натомість церква «Образ Бога» дала притулок іноземним студентам з Нігерії, Камеруну, Ефіопії, Непалу та Індії. Вони пробули там один або два дні, а потім поїхали далі.

Наразі прибувають переважно жінки та діти з південної України. Коли вони приїжджають, церква пропонує їм їжу, одяг та предмети особистої гігієни. У будівлі немає душових, тому члени церкви відкривають свої будинки (Чісарі зауважує: «Якщо ти провів у машині 30 годин, то справді готовий помитися»).

Хоча більшість біженців залишається тут лише на короткий час, і не зважаючи на мовний бар’єр, церква шукає шляхи поповнення їхніх емоційних та духовних потреб. Віруючі жінки приводять своїх дітей, щоб відвідати змучені сім’ї. І доки діти граються разом, матері збираються на молитву.

Церква також допомагає біженцям продовжувати свій шлях. Координуючи дії з церквами по всьому регіону, вони можуть допомогти вимушеним мандрівникам, спрямовуючи їх до християн у найближчі міста чи країни. Спільними зусиллями церкви організували «коридор» для біженців – майже схожий на метро – забезпечуючи допомогу у пересуванні та з документами.

Але не всі їдуть далі. Дехто вирішує залишитися. Останні два тижні будівля церкви «Образ Бога» була заповнена людьми. Під час поклоніння віруючі організували переклад рідною мовою біженців. Також вони розробили євангелізаційну брошуру різними мовами. Вона написана у вигляді листа другові, який делікатно розкриває зло війни. «Тих, хто приходить сюди, поранено. Вони впевнені, що Росія погана», − каже Чисарі. «Але ми намагаємося дуже акуратно показати їм, що у нас є проблема зі злом. І проблема ця – наші гріхи…».

Сігету Мармацією, Румунія

Недільного ранку після початку війни, Габріель Міхня стояв перед своєю маленькою румунською громадою, після всього двогодинного сну. Майже всю ніч він молився за те, щоб Бог допоміг йому надихнути своїх членів церкви на допомогу потоку українських біженців, які перетинають кордон. Пастор закликав свою паству до посвяти: «Для нас настав час зробити щось для людей. Для людей поза церквою».

Того дня Баптистська церква Сігета «Віфанія» взялася до справи. Група братів пройшла по домівках членів церкви, щоб зібрати одяг, матраци, ковдри та рушники. Вони переобладнали підвал будівлі та зал для зборів у тимчасовий притулок.

Того тижня церква дала притулок близько 120 біженцям, першим із прибулих була дружина українського пастора Вося Потяк. Вося на шостому місяці вагітності. Коли в її рідному містечку Кричово почалися воєнні дії, вона тікала, залишивши чоловіка служити в Україні. Вося невпинно працює у церкві Віфанія, допомагаючи з перекладом та служачи біженцям.

Як і багато віруючих в інших країнах Східної Європи, церкви Сігета не обмежилася тим, що просто приймали та годували приїжджих. Вони також оплачували рахунки за бензин, допомагали їм знайти житло у прилеглих містах, і навіть організовували їхнє подальше пересування до віддалених міст, таких як Будапешт та Прага.

Нещодавно Міхня розпочав поїздки в Україну у супроводі братів-християн. Церкви північної Румунії координують зусилля по доставці через кордон вантажівок із пожертвуваними продуктами – олією, борошном, водою.

Вони вийшли на зв’язок з українськими пасторами, які можуть прийняти ці продукти (в певному місці), а потім повернутися до своїх міст через Закарпатську область, щоб поширити їх серед тих, хто потребує – місія як гуманітарна, так і євангелізаційна.

Найбільше Міхню вражає відгук його громади на кризу. «Люди нашої церкви насправді живе каміння», — каже він. «Вони прагнуть допомогти. Вони збираються для молитви. Вони свідчать про Христа та Його Євангелію». Протягом останніх двох тижнів він казав їм: «Настав час перейти від проповіді до справи. Зараз найкращий час жити життям віри й робити добро, для якого ми всі покликані».

Світло світові

Чи то похідна кухня або тепле місце для відпочинку, імпровізований медичний пункт або будинок молитви – навіть просто тимчасовий перепочинок на шляху – церква стала найважливішим прихистком для стомлених біженців. Не тому, що ці будівлі пропонують найкращі умови проживання або безпечне місце, але тому, що всередині них живе каміння, в якому живе Сам Господь.

Читайте також: 

Майже 2,5 млн біженців вже покинуло Україну. Найбільше виїхало у Польщу – понад 1,52 млн людей

Краса Христового спасіння і нового творіння відбивається у тих, кого Він спас і у тих, кого Він використовує для спасіння Своєю любов’ю. Коли Церква виконує свою місію бути світлом у пітьмі, Бог виконує Свої цілі зі спасіння людей. Там, у Румунії, Міхай Чисару вже бачить проблиск надії в темряві наших днів: «Я свідчив багатьом відкритим і тим, хто цікавиться. Я бачу, як Бог працює вже зараз. Незабаром ми побачимо жнива».

Сподобалось? Підтримайте Газета Слово про Слово на Patreon!

Привіт 👋 А ви уже підписані?

Підпишіться, щоб отримувати новини кожного вечора!

Підтримайте наших журналістів, пожертвуйте прямо зараз! Це дуже потрібний і гучний голос на підтримку якісної християнської журналістики в Україні. 5168 7574 2431 8238 (Приват)

Маргарита Стралківська

Журналістка стрічки новин. Студентка 3-го курсу журналістики в Українському гуманітарному інституті.

Схожі статті

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Back to top button
Дорогий читачу, дякуємо, що ви з нами

Запрошуємо стати частиною спільного майбутнього та приєднатися до друзів “Слово про Слово” – тих, кому не байдуже, чим наповнюється український інформаційний простір. Тих, хто дивиться на світ з християнської позиції. Підтримати проєкт

Сподобалось? Підтримайте Газета Слово про Слово на Patreon!