Актуальне

Дилема прогресу і благодать очікування

«Швидший Інтернет!». «Купити це зараз!». «Отримай те, чого завжди хотів». Це лише деякі, здавалося б, повсюдно поширені рекламні гасла нашої культури. Щойно ми почали приймати їх, як зіткнулися з дилемою прогресу. Чим більше відбувається прогрес, тим більше ми бажаємо. Чим більше ми бажаємо, тим більше очікуємо. Чим більше ми очікуємо, тим менше ми готові чекати.

Чим менше ми готові чекати, тим більше ми гріховно розчаровані, тривожні, знеохочені чи пригнічені. Прогрес живиться гріховною природою. Просуваючись у нашому житті на гіпершвидкості, ми несвідомо дозволяємо собі вірити, що якщо ми не встигаємо, ми залишимося осторонь. Ми встановлюємо очікування як для себе, так і для інших. Ми переконуємо себе, що можемо зробити більше і мати більше — швидше, ніж будь-коли. Ми переконуємо себе, що можемо робити все, що задумаємо, і робити це згідно з нашим графіком. Коли очікування не виправдовуються, або коли ми переживаємо життєві труднощі й випробування, ми починаємо переживати та впадати у відчай.

Кілька років тому я виступав на конференції в Анкоріджі, Аляска. Я швидко помітив, що на Алясці всі виглядали набагато спокійніше, ніж в решті США. Коли я запитав ведучого конференції про свої спостереження, він сказав: «У нижчих 48 (штатах) очікується, що все відбудеться одразу. Тут, якщо міст зруйнований, люди знають, що його не відремонтують місяцями чи роками. Люди тут не очікують, що все станеться одразу».

Річард Свенсон у своїй книзі  «Синдром перевантаження» пише:

«Прогрес завжди дає нам все більше і більше всього, швидше і швидше… Нам доводиться мати справу з більшою кількістю “речей на людину”, ніж будь-коли раніше в історії людства. З кожним роком у нас є більше продуктів, більше інформації, більше технологій, більше діяльності, більше вибору, більше змін, більше трафіку, більше зобов’язань, більше роботи. Одним словом, більше всього. Швидше… Прогрес автоматично призводить до збільшення перевантаження, безглуздості, швидкості, змін, стресу та складності».

Ліки можна знайти в тому, щоб навчитися чекати на Бога. По-справжньому ми навчимося чекати лише тоді, коли нам не вистачає, коли нам важко, коли ми зіткнемося з, здавалося б, нездоланними перешкодами й коли прийдемо до кінця.

Цар Давид так добре знав усе це. Майже ніхто не відчував у житті більше труднощів, випробувань, втрат і потреб, ніж Давид. Тікаючи від Саула, Давид у якийсь момент часу жив серед філістимлян.

Схожі статті

Переховуючись там, він вів битви за Ахіша, царя Гада (1 Самуїла 27). Коли філістимляни збиралися воювати з Ізраїлем, Давид хотів стати охоронцем Ахіша. Однак інші філістимські володарі скаржилися Ахішу на Давида. Тому Ахіш послав його назад до землі філістимлян, де ховався Давид зі своїми дружинами та могутніми людьми (1 Самуїла 29). Коли Давид та його могутні люди повернулися, вони виявили, що місто було спалено, а їхні жінки та діти взяті в полон (1 Самуїла 30). Могутні люди Давида розлютилися на нього і хотіли побити його камінням. У 1 Самуїла 30:6 ми читаємо: «І було Давидові дуже гірко, бо народ говорив, щоб його вкаменувати, бо засмутилася душа всього народу, кожен обурився за синів своїх та за дочок своїх. Та Давид зміцнився Господом, Богом, своїм». Давід був на межі втрати всього. Він був відрізаний від народу Божого, від землі Божої, від ворогів Божих, від власних могутніх людей, від своїх жінок і своїх дітей. У нього забрали все. Отже, він зробив єдине, що міг — і відчайдушно мав зробити. «Він зміцнився в Господі, Богові своєму».

Великі душевні переживання Давида на цьому етапі свого життя дають нам зрозуміти його відповідь у Псалмі 61. Там ми читаємо:

«Хіба моя душа не покориться Богові? Адже від Нього — моє спасіння. Бо Він — мій Бог, мій спаситель і мій захисник: я надалі не похитнуся» (Пс. 61:2-3).

Давид ніколи не звертається до цього псалма з проханням. Він навіть не просить Бога ні про що. Він зміцнює себе в Господі, радить своєму серцю в тиші чекати Бога. Він знову говорить про благодать в тиші очікування на Бога, коли пише:

«Лише Богові покорися, моя душе, адже на Нього я з нетерпінням чекаю. Бо Він — мій Бог, мій спаситель, мій захисник: я не похитнуся. У Бозі — моє спасіння і моя слава. Бог — моя поміч, тож моя надія — на Бога»  (Пс. 61:6-8).

Давид не планував. Він не розробляв плану. Він скористався благодаттю в мовчанні чекати на Бога, щоб визволив його. Роблячи це, він відчув Боже визволення, відновлення та благословення. Так багато чого з християнського життя можна навчитися лише тоді, коли нас приведуть до місця, де єдине, що нам залишається, це чекати на Господа.

Сінклер Фергюсон каже:

«Так часто ми думаємо, що довіряємо Христу, коли все йде добре; коли насправді ми просто віримо, що справи йдуть добре. Коли все складно, ми з’ясовуємо, довіряємо йому чи ні».

Давид кликав до Господа в самозалишеності й залежності. Він написав,

«Усе зібрання народу, покладіть на Нього надію. Розкрийте перед Ним ваші серця. Бог — наш помічник» (Пс. 61:9)

Навчитися чекати на Господа в часи нестачі, розчарування, труднощів і випробувань є однією з найбільших благодатей у цьому житті. Щоб ми могли це зробити, потрібна надприродна робота Духа Божого. Потрібне глибоке знання того, ким є Бог зі Святого Письма, щоб ми могли покладатися на Нього.

Читайте також:

Необхідно чітко побачити Ісуса Христа, сильного й могутнього Викупителя наших душ, який пролив Свою кров для викуплення наших душ. Потрібен дар віри, щоб ми могли чекати, поки Бог почне діяти. Коли ми починаємо пізнавати благодать очікування в тиші, ми починаємо зростати в нашому розумінні того, що насправді означає довіряти Господу.

Джерело: churchleaders.com

Сподобалось? Підтримайте Газета Слово про Слово на Patreon!

Привіт 👋 А ви уже підписані?

Підпишіться, щоб отримувати новини кожного вечора!

Підтримайте наших журналістів, пожертвуйте прямо зараз! Це дуже потрібний і гучний голос на підтримку якісної християнської журналістики в Україні. 5168 7574 2431 8238 (Приват)

Схожі статті

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Дивіться також
Close
Back to top button
Підтримайте нас!

Цього року понад 4 мільйони людей отримали доступ до ресурсів газети Слово про Слово. Для того, щоб рухатися далі нам потрібна ваша підтримка і фінансова допомога. Пожертвуйте зараз!

Сподобалось? Підтримайте Газета Слово про Слово на Patreon!