Якщо вам довелося відчути у своєму житті втечу від війни, переслідувань або голоду, то вам варто знати: Ісус теж був біженцем.
Ісус став біженцем у перші дні Свого земного життя. Щойно новонароджене немовля вітали, як Царя. Щойно східні мудреці принесли Йому подарунки й поклони. І раптом потрібно бігти до Єгипту, рятуючись від гніву Ірода.
«Після того, як мудреці вирушили в путь, Ангел Господній з’явився Йосипу вві сні й сказав: “Вставай, візьми Дитину та Його матір і тікайте до Єгипту. Залишайтеся там, поки Я не скажу, що небезпека пройшла та можна повертатися, бо Ірод шукатиме Дитя, щоб убити Його”.
Йосип встав, узяв Дитя та матір Його вночі та й пішов до Єгипту. І він залишався там аж до смерті Іродової, щоб збулося сказане Богом, Який устами пророка провіщав: “Я покликав Свого Сина з Єгипту”.
По смерті Ірода Ангел Господній з’явився Йосипу вві сні в Єгипті й мовив: “Вставай, візьми Дитя та Його матір і йди в землю Ізраїльську, бо вмерли ті, хто прагнув відняти життя Дитини”.
І він встав й, взявши Хлопчика та Його матір, вирушив до землі Ізраїльської. Однак почувши, що в Юдеї замість батька — Ірода, царює син його Архелай, Йосип побоявся йти туди. Однак, попереджений вві сні, він покинув Єгипет і подався до Ґалилейської землі. Прибувши туди, він оселився у місті Назареті, аби збулося пророками сказане, що назвуть Його Назарянином» (Мт. 2:13-23).
У цьому уривку ми бачимо дивну низку подій. Народження Ісуса супроводжується багатьма чудесами. У небі з’являється ціле ангельське воїнство. І при цьому Немовля-Цар виявляється беззахисним. Усе, що могли зробити батьки – тікати, рятуючи Ісуса від розлюченого Ірода.
Як послідовники Ісуса, ми переживаємо змішані почуття. Ми знаємо, що служимо Царю, що можемо розраховувати на Його захист, що ангели можуть допомогти нам у будь-який момент. Але також знаємо, що час вирішальної битви ще не настав, і поки що нам доведеться терпіти труднощі та гоніння з боку цього світу.
Ми всі – біженці, мандрівники й прибульці. Він теж був одним із нас.
І навіть тоді, коли нам здається, що ми досить непогано влаштувалися на одному місці, не варто спокушатися. Це все тимчасово, нестабільно і ненадійно. Якщо Ісус був біженцем, то, рано чи пізно, нам доведеться пережити це на собі – втрату звичного місця, друзів, статусу, добробуту, прихильності суспільства.
Нас дивує вразливість Ісуса перед лицем зла. Але Він обрав саме такий шлях. Він обрав шлях біженця, щоб стати одним із нас.
У світі, де в сліпій люті вбивали немовлят. У світі, де навіть придворні мудреці були змушені рятуватися втечею. У світі, де Месії готували смерть. У такому світі Ісус став біженцем, хоча не перестав бути Царем.
Що ми повинні зрозуміти для себе з цієї історії?
По-перше, що в цьому житті друзі Ісуса приречені на роль біженців. Навіть Ісус був біженцем. Не думай, що з тобою щось не так. Щось не так із цим світом, у якому святі й праведники змушені поневірятися. Будь готовий стати біженцем і будь готовий приймати біженців. Колись ми всі випробуємо цей досвід на собі.
Я не можу забути розмову з одним другом-пастором, з яким наважився поділитися планами на переїзд у далеку країну. Він сказав мені те, що я не хотів би почути: «О, тепер ти точно дізнаєшся, що означає бути мандрівником і прибульцем у цьому світі». Все так і було. Але я не шкодую про цей досвід, він багато чого навчив мене – жити без прив’язки до місця, жити в очікуванні Царства.
По-друге, з цієї історії ми маємо зрозуміти, наскільки важливо знати свою місію. Не важливо, де ти. Важливо інше – хто ти. Що ти тут чи там робиш? Для чого ти тут чи там? Ти можеш втратити дім, але ти не повинен втратити сенс і мету свого життя.
Також ми маємо зрозуміти, що порятунок життя важливіший за майно. Не бійся залишити рідні місця. Не порівнюй, де краще. У Єгипті теж можна жити.
Не давай місця ностальгії чи депресії. Не так уже й добре було там, де ти жив. Не так уже й погано там, де ти зараз.
Бережи своє життя для Бога. Пам’ятай про місію, про своє місце в Божому плані. Бог веде тебе далі, не прив’язуйся до землі.
По-третє, нам потрібно зрозуміти, що нашими рішеннями повинні керувати не страх або вигода, а послух Божому слову. Не біжи, поки Бог не скаже. Не повертайся, поки Бог не дозволить. Йосип був слухняним і виконав усі настанови, хоча навряд чи йому хотілося бігти до Єгипту і, ймовірно, ще менше хотілося повертатися в країну іродів. У Бога є Свій план і календар. Не потрібно нудитися в очікуванні й поспішати в нетерпінні. Будь на своєму місці, поки Бог не покличе в дорогу.
Читайте також:
Ісус теж був біженцем. На цій землі ми завжди будемо в небезпеці. Подібно до Нього. Чому? Тому що належимо іншому Царству і служимо справжньому Царю. Через наш непростий, а іноді й трагічний досвід, Ісус вчить нас жити в русі, продовжуючи шлях через багато міст і країн, служачи Йому і прямуючи в Його Царство.
