Увечері 25 вересня юдеї розпочали святкування Суккоту — одного з трьох біблійних паломницьких свят. Воно нагадує про сорокарічну мандрівку ізраїльтян пустелею після виходу з Єгипту та закликає пам’ятати про Божу опіку й залежність людини від Нього.
У 2026 році перший день Суккоту припав на 26 вересня. Свято починається 15-го дня місяця тішрей і триває сім днів. Єврейський календар відраховує нову добу від вечора, тому святкування розпочалося ще із заходом сонця 25 вересня.
Чому Суккот називають Святом кущів
Назва «Суккот» походить від слова «сукка» — тимчасова оселя, курінь або шатро. Свято встановлене на згадку про період після виходу ізраїльтян з Єгипту, коли народ протягом сорока років мандрував пустелею.
У книзі Левит Бог наказує ізраїльтянам сім днів жити в кущах, щоб наступні покоління пам’ятали, як Він поселив Ізраїль у тимчасових оселях після виходу з Єгипту (Лев. 23:33–43).
Ця біблійна заповідь стала основою однієї з найвідоміших традицій Суккоту. Єврейські сім’ї споруджують тимчасові кущі — сукки, у яких протягом свята їдять, приймають гостей, проводять час, а дехто й ночує.
Тимчасовість такої оселі нагадує, що безпека людини залежить не лише від міцності її будинку чи матеріального достатку, а від Божої опіки.
Суккот — одне з трьох паломницьких свят
Разом із Песахом і Шавуотом Суккот належить до трьох великих паломницьких свят — шалош регалім.
У біблійні часи ізраїльські чоловіки мали тричі на рік приходити до місця, обраного Господом для поклоніння. Про це, зокрема, йдеться у Повторенні Закону 16:16.
Суккот також пов’язаний із завершенням сільськогосподарського року і збиранням урожаю. Саме тому свято має особливо радісний характер і в біблійній традиції пов’язане з подякою Богові за Його забезпечення.
Чотири рослини як один із головних символів Суккоту
Ще однією характерною традицією свята є заповідь про «чотири види» рослин — арба мінім. Йдеться про етрог, лулав — пальмову гілку, гілки мирта — адас та верби — араву.
У юдейській традиції існують різні символічні пояснення їхнього значення. Одне з них порівнює чотири рослини з різними людьми: тими, хто знає Тору та виконує заповіді, тими, хто має лише одну із цих рис, і тими, хто не має жодної.
Об’єднання чотирьох рослин в одну зв’язку в такому тлумаченні стає образом єдності народу, в якому різні люди потребують одне одного.
Серед головних тем Суккоту загалом — радість, вдячність, гостинність, пам’ять про Божу турботу та єдність громади.
Суккот і Новий Завіт
Свято кущів має особливе значення і для християнського читача, оскільки воно неодноразово з’являється в контексті Нового Завіту.
Особливо виразний епізод міститься в сьомому розділі Євангелія від Івана. Ісус приходить до Єрусалима на Свято кущів, а в останній великий день свята проголошує:
«Коли прагне хто з вас, нехай прийде до Мене та й п’є! Хто вірує в Мене, як каже Писання, то ріки живої води потечуть із утроби його» (Ів. 7:37–38).
Ці слова набувають додаткового значення на тлі пов’язаних зі святом у період Другого Храму церемоній із водою.
Інший образ з’являється вже на початку Євангелія від Івана: «І Слово стало тілом, і перебувало між нами» (Ів. 1:14). Грецьке дієслово, використане тут Іваном, буквально пов’язане з образом встановлення намету або скинії.
Для християн цей образ нагадує про Бога, Який не залишається віддаленим, а приходить і «оселяється» серед людей.
Пророк Захарія пов’язує Суккот із майбутнім поклонінням Богові
Свято кущів має також есхатологічний вимір у книзі пророка Захарії.
У Захарії 14:16 описано час, коли представники народів приходитимуть до Єрусалима, щоб поклонитися Господу та святкувати Свято кущів.
У християнській традиції цей уривок отримав різні есхатологічні тлумачення. Частина християн пов’язує його з майбутнім царюванням Месії, тоді як інші розглядають передусім як пророчий образ загального поклоніння Богові. Тому твердження, що Суккот обов’язково буде буквально святкуватися всіма народами під час Тисячолітнього царства, правильніше подавати як одне з християнських тлумачень, а не як безспірний факт.
Про що Суккот може нагадати християнам
Новий Завіт не встановлює для християн обов’язку дотримуватися Суккоту. Водночас біблійний зміст свята допомагає краще зрозуміти історію Ізраїлю та низку образів Святого Письма.
Тимчасова сукка нагадує про крихкість людської безпеки. Ізраїль жив у пустелі без постійних осель, але залежав від Божого забезпечення.
Ця тема перегукується і з новозавітною надією. Ісус говорить учням:
«Багато осель у домі Мого Отця… Я йду приготувати місце для вас» (Ів. 14:2).
А наприкінці Об’явлення Іван описує остаточне здійснення Божої присутності серед людей:
«Оце оселя Бога з людьми, і Він житиме з ними!» (Об. 21:3).
Тому для християнина знайомство із Суккотом може стати нагодою ще раз згадати біблійну історію Божої вірності, подякувати за Його забезпечення та замислитися над надією на остаточне перебування Бога зі Своїм народом.
У 2026 році сім днів Суккоту завершуються 2 жовтня. Після них настає Шміні Ацерет, а в єврейських громадах діаспори 4 жовтня відзначатимуть Сімхат-Тора — Радість Тори. Hebcal
Читайте також:
