Українські релігієзнавці в Бухаресті обговорили релігійну свободу в умовах війни
У Бухаресті проходить 22-га конференція Європейської асоціації дослідження релігій (EASR) та регіональна конференція IAHR «Religions 360°», яка зібрала понад 700 науковців із майже 60 країн. Україну на міжнародному форумі представляє делегація релігієзнавців, які, зокрема, порушили питання свободи віросповідання під час війни та використання Росією релігії як інструменту впливу.
Джерело: повідомлення учасника конференції Михайла Брицина.
Українські релігієзнавці беруть участь у щорічних конференціях EASR з 2016 року. Значну роль у координації цієї роботи та підтриманні постійної присутності України в європейському академічному середовищі відіграла докторка філософських наук Людмила Филипович.
Цьогоріч українську делегацію очолює докторка філософських наук, професорка Віта Титаренко, яка досліджує релігію та державно-церковні відносини.
Де проходить межа між релігійною свободою і національною безпекою
Важливою частиною конференції стали дві розширені панельні дискусії за участю українських дослідників.
Одна з них тривала три години та мала назву «Чи існують межі релігійної свободи, коли йдеться про інтереси національної безпеки? Міжнародні норми та локальні випадки».
Учасники розглядали українські та європейські приклади, намагаючись визначити, як демократичні держави можуть одночасно гарантувати свободу релігії або переконань та реагувати на реальні загрози національній безпеці.
Окрему увагу приділили українському досвіду, оскільки повномасштабна війна поставила питання співвідношення релігійної свободи та безпеки в особливо гострій формі.
Досвід церкви в російській окупації став частиною дискусії
Один із виступів мав назву «Релігійна свобода під час війни: як захистити право, не залишивши державу беззахисною».
Доповідь ґрунтувалася як на дослідницьких матеріалах, так і на особистому досвіді автора, який очолював церкву в місті під російською окупацією.
У виступі йшлося про те, як авторитарні режими можуть використовувати релігію як інструмент впливу та контролю.
Серед таких практик були названі перешкоджання реєстрації релігійних громад, тиск на духовенство і віруючих, штрафи, допити, депортації та переслідування в інформаційному просторі.
Водночас учасники порушили складніше питання: яким чином держава може протидіяти використанню релігійних структур у деструктивних цілях, не перетворюючи безпекові аргументи на привід для необґрунтованого обмеження свободи совісті.
До дискусії також долучилася литовська дослідниця соціології релігії Мілда Алішаускене.
Україну на конференції представляє, зокрема, кандидат філософських наук, видавець і член правління Української асоціації релігієзнавців Руслан Халіков.
Українські дослідники порушують тему російської релігійної політики в Європі
Участь у конференції в Бухаресті є частиною ширшої присутності українських експертів у європейському академічному та суспільному просторі.
9 вересня в Європейському парламенті відбувся захід «Росія як фальшивий захисник традиційних цінностей».
Брюссельська правозахисна організація Human Rights Without Frontiers у матеріалі за підсумками заходу винесла в заголовок тему ролі Російської православної церкви в російському впливі.
Під час заходу також були представлені результати досліджень щодо релігійної політики Росії. Зокрема, про них говорила Катерина Настояща, докторка соціологічних наук і керівниця Лабораторії соціологічних досліджень Інституту національної стійкості та безпеки.
Україна представлена на міжнародних релігієзнавчих конференціях із 2016 року
За словами учасників української делегації, системна робота на таких міжнародних майданчиках має значення не лише для академічного обміну.
Вона дозволяє представляти європейським науковцям український досвід релігійного життя під час війни, обговорювати політику Росії щодо релігійних громад та аналізувати нові виклики, що виникають на перетині свободи совісті, демократії та національної безпеки.
Для України ця дискусія має особливе значення через досвід російської окупації, де релігійні громади стикалися з різними формами тиску та обмежень.
Водночас центральне питання, яке українські науковці виносять на європейський рівень, є ширшим за український контекст: як захистити фундаментальне право на свободу релігії або переконань і водночас не дозволити авторитарним державам використовувати релігійні інституції як інструмент зовнішнього впливу та дестабілізації демократичного суспільства.
Читайте також:
