Про відомих

Старе минуло, тепер усе нове – Сергій Рачинець

Творчість Сергія Порфировича Рачинця широко відома в України і за її межами. Сергій Рачинець є автором понад сорока поетичних збірок, текстів понад двохсот пісень, його твори внесено до шкільних підручників. На батьківщині отримав численні літературні премії і нагороди.

Двічі він ставав лауреатом Всеамериканського фестивалю української пісні, нагороджений Грамотою Слов’янського центру штату Каліфорнія, США.

Сергій Рачинець народився 1 січня 1948 року в с. Іваннє Дубенського району на Рівненщині в селянській родині.
За фахом Сергій Порфирович учитель-словесник української мови та літератури. 1973 р. закінчив Київський державний університет ім. Т. Шевченка. Став професійним журналістом, публікувався в різних часописах, був редактором.

Праця журналіста дозволяла Сергію Порфировичу бути скрізь і всюди, зустрічатися з багатьма людьми: і з тими, котрі знали Бога, і з тими, котрі Його ненавиділи, вели жорстоку атеїстичну боротьбу, віддаючи данину своїй приналежності до комуністичної партії та її безбожницької ідеології. Він теж не був винятком і не раз у своїх статтях, в радіопередачах намагався доводити своїм читачам і слухачам те, що Бога немає, а Біблія є ніщо інше як фольклорний збірник, який відповідає запитам малограмотних людей або людей похилого віку.

Та у свій час письменника почала дивувати позиція влади щодо тих, котрі були щирими християнами. Згідно з Конституцією, існувала свобода совісті і віросповідання, а насправді бачив іншу картину — дискримінацію віруючих. Таких людей намагалися звільнити з роботи, обминути в черзі на отримання житла. Їх залякували, шантажували. Були випадки, коли місцеві партійні ідеологи намовляли дітей з християнських родин зрікатися своїх батьків, осудити їх через засоби масової інформації. За це обіцяли допомогти влаштуватися на роботу, вступити до престижного навчального закладу тощо. З кожним днем у душі Сергія Порфировича виникало щораз більше запитань, відповідей на які він не міг знайти.

Потім до нього в руки потрапила деяка духовна література і Новий Завіт, після знайомства з якими почалася внутрішня переоцінка духовних цінностей. Він усвідомлював, що все навколо змінюється: події, факти, обставини, мода, політика, ідеологія. Проте є речі і поняття, які мають у своїй основі вічний характер. Це Бог, любов, Біблія, добро і, звичайно, людська натура, яка схильна до гріха. Після довгих вагань і роздумів, аналізу власних учинків дійшов єдиного висновку — до грішників належить і він. Однак, Бог полюбив і його, незважаючи ні на що. Життя почало різко змінюватися.

Схожі статті

Тоді ж Бог допустив у житті Сергія Порфировича тяжке випробування. Він повністю втратив зір. За станом здоров’я змушений був залишити свою улюблену творчу працю в редакції. Це стало справжнім ударом.

У такому стані дуже важко було зробити вирішальний крок у своєму житті – повністю віддатися Богу і довіритися Йому. Та на початку 90-х р. письменник остаточно прийняв рішення служити Богу і став Його дитям, почав знову писати вірші, правда, вже християнського змісту. Вони пізніше ввійшли до книжки «Пробудження». Відтоді одна за одною з’являються нові книги як для дорослих, так і для дітей. Нині їх понад чотири десятки. Серед них два томи вибраної поезії: «Будую храм», «Храм любові», роман про нашого земляка Олексу Гарбузюка, художньо-документальна повість «Благослови душу», збірник інтимної лірики «Спалах на серці», поезія для дітей «Сонячна повінь». Десятки його творів вміщені у семи підручниках з християнської етики для загальноосвітніх шкіл України. На його слова різними композиторами, виконавцями написано понад 200 пісень, які звучать не тільки в Україні, а й на багатьох континентах.

Більше про християн письменників:

«І це ще раз свідчить про те, що я на правильному шляху, що Бог не залишив. Я щаслива людина, – говорить С. Рачинець. – Господь покликав мене на дивовижне служіння – нести для людей вістку про Ісуса Христа і прославляти Його. У силу своїх можливостей я роблю це. Що може бути більш дорогоцінним, як у такий безпросвітній час дарувати людям надію? Це не мистецтво для мистецтва. Це мистецтво для найголовнішого на землі – проповіді Євангелія

Без внутрішнього очищення, а точніше відродження, наших душ неможливі зовнішні зміни. Але це можна зробити тільки за допомогою Слова Божого, науки Ісуса Христа. Інакше Україна ніколи не стане справді міцною і єдиною державою».

Підготувала Олена Якобчук 

Сподобалось? Підтримайте Газета Слово про Слово на Patreon!

Привіт 👋 А ви уже підписані?

Підпишіться, щоб отримувати новини кожного вечора!

Підтримайте наших журналістів, пожертвуйте прямо зараз! Це дуже потрібний і гучний голос на підтримку якісної християнської журналістики в Україні. 5168 7574 2431 8238 (Приват)

Анатолій Якобчук

Засновник і редактор Всеукраїнської християнської газети «Слово про Слово». Одружений, разом з дружиною Оленою виховує 3 дітей. Член Асоціації журналістів, видавців і мовників, "Новомедіа".

Схожі статті

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.

Back to top button