Блог Себастьяна Тегзи

Причастя – спомин чи жертва?

Святе Причастя – це спомин чи жертва? Хтось посилається на 1Кор.11:24: «Це робіть на мій спомин» і наполягає, що це є виключно спомин. А хтось наводить 1Кор.10:18-21, де Причастя тлумачиться, як Господній стіл і жертовник церкви. А можливо ми не повинні обирати між одним і другим, а прийняти обидва аспекти Причастя, як про це навчає Писання? Більше того, в Старому Завіті жертви називали словом «спомин», єврейською zikkaron.
Якщо в Біблії немає з цим проблем, то як і чому виникла така дилема в богослов’ї? Вся причина в тому, як розуміти природу євхаристійної жертви. Євангельська традиція, для прикладу, категорично відмовляється навіть від найменшої думки про жертовний характер Євхаристії. Для євангеликів Причастя – це тільки спомин і крапка. І це має свої історичні причини. Така категорична позиція є, насправді, реакцією на католицьку традицію, яка зайшла надто далеко в розвитку жертовного аспекту Євхаристії, аж до невластивих їй практик та інтерпретацій. Втім, особисто я не дуже хотів би залежати від полемічного методу богослов’я. Якщо хтось спотворив щось добре, хіба це є вагомою причиною уникати тепер цієї теми через страх кривотлумачень? Я б хотів бути вільним від цих страхів та упереджень.

Отже, як розуміти жертовний характер Євхаристії? Моя відповідь проста: так само, як ми розуміємо жертовний характер всього християнського життя. Святий Павло пише про це так: «Тож благаю вас, брати, на милість Божу, віддати тіла ваші як жертву живу, святу, приємну Богові: богослужбу від вас розумну. … Бо як в одному тілі маємо багато членів і всі члени не виконують ту саму роботу, отак і ми: численні – одне в Христі тіло, кожен один одному член». (Рим.12:1,4-5) Святий Августин тлумачить ці слова так: «Нас багато – одне тіло у Христі. Ось жертва християнська!» Інакше кажучи, життя у Христі, спільність в любові – це і є правдива духовна жертва.
А продовжуючи мову про Господній стіл святий Павло пише в Посланні до Коринтян: «Чи ви, отже, їсте, чи п’єте, чи щонебудь робите, усе робіть на славу Божу!» (1Кор.10:31). Інакше кажучи, все життя християнина є духовним приношенням Богові. І особливо це проявляється в спільній трапезі церкви з подячними, себто євхаристійними молитвами.
Ну і ще один текст до теми. Святий Павло пише з ув’язнення: «Я одержав усе, і маю надто. Мені доволі всього, відколи я дістав від Епафродита вашу милостиню, – пахощі солодкі, жертву приємну, Богові вгодну». (Фил.4:18) Апостол описує матеріальну допомогу, яку він отримав від християн, в культових категоріях, точнісінько так само, як в Старому Завіті говорилося про жертви в храмі. Але тепер цими пахощами є християнська любов і життя в дусі взаємодопомоги. «Нас багато – одне тіло у Христі. Ось жертва християнська!»
Віруючі збирались, складали подяку і споживали спільну трапезу. Вони ділилися матеріальними дарами, підтримуючи один одного. Все це робилось з думкою про Христа, з повсякчасною пам’яттю про Нього. І все це було солодкими пахощами, приємною жертвою, вгодною Богові. І нікому в голову, даруйте, не приходило носитися з дарами, поклонятися їм, кадити перед ними і т.і. Тому що все це не зовсім властиве християнському розумінню духовної жертви. Воно тільки заплутує і відводить від суті, повертаючи християнство до старого речового культу, який був скасований живою жертвою Христа.
Уявіть тільки Павла, який після озвучення таких яскравих епітетів на адресу отриманої допомоги, зробив би адорацію тих дарів, які йому принесли у в’язницю. При чому, так піднесено він навіть про євхаристійні дари не говорив. Він відносився до них розумно і просто. Все це знову і знову підтверджує ключове твердження, сказане на початку: Отже, як розуміти жертовний характер Євхаристії? Моя відповідь проста: так само, як ми розуміємо жертовний характер всього християнського життя
[sc name=”futerblock” ]

Сподобалось? Підтримайте Газета Слово про Слово на Patreon!

Привіт 👋 А ви уже підписані?

Підпишіться, щоб отримувати новини кожного вечора!

Підтримайте наших журналістів, пожертвуйте прямо зараз! Це дуже потрібний і гучний голос на підтримку якісної християнської журналістики в Україні. 5168 7574 2431 8238 (Приват)

Себастьян Тегза

Народився 1981-го року на Закарпатті. Одружений. Батько трьох дітей. Бакалавр соціології та богослів'я. В минулому священнослужитель Греко-Католицької Церкви. Сьогодні член Євангельської Церкви Святої Трійці в м. Хуст. Початкуючий письменник.

Схожі статті

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Back to top button
Дорогий читачу, дякуємо, що ви з нами

Запрошуємо стати частиною спільного майбутнього та приєднатися до друзів “Слово про Слово” – тих, кому не байдуже, чим наповнюється український інформаційний простір. Тих, хто дивиться на світ з християнської позиції. Підтримати проєкт

Сподобалось? Підтримайте Газета Слово про Слово на Patreon!