Що робити, щоб спастись? Молитись, постити, читати Біблію, ходити до церкви, правильно одягатись, не пити спиртного, не носити прикрас? Багато хто думає саме так. Однак, Євангеліє наполягає на зовсім іншому. Воно вимагає зректись себе. А всі перераховані вище практики, якими б хорошими вони не були, можна робити й не зрікаючись себе. Навіть навпаки, можна дуже непогано самостверджуватись і зростати в гордості через них.
Молитва? Ісус казав, що фарисеї і язичники багато моляться, але всі їхні молитви були до стелі. Піст? Так само. Лиця були похмурі, а серця жиріли гордістю.
Читання Біблії? Її можна зачитати до дірок, але Христових слів так і не почути.
Правильно одягатись? Ну так, це потрібно. Біда тільки, що Бог дивиться на серце і може вийти так, що правильно одягнені люди виявляться просто побіленими гробами.
Утримання від спиртного? Добра справа, але це не той подвиг, який Слово Боже вимагає від усіх. Адже й сам Ісус, на відміну від Йоана Хрестителя, пив вино, за що був прозваний книжниками й фарисеями п’яницею і другом грішників.
Заборона прикрас? Це доречно в день жалю й покути. Але на все свій час. В житті є також час для радості й святкування. Заклик Слова Божого зняти прикраси − це не закон на всі часи, а настанова в день покаяння. І проблема не в прикрасах, а в розкоші, яка є підставою для гордості.
Одне слово, все сказане вище можна робити, не зрікаючись себе. І в цьому нічого спасаючого немає. От, що справді є потрібно, щоб спастись − це зректися свого я. І це надзвичайно важливо.
Читайте також:
«Звертаючись до всіх, (Ісус) промовив: «Коли хто хоче йти за Мною, нехай себе зречеться, візьме щодня на себе хрест свій і йде за Мною. Бо хто захоче спасти свою душу, той її погубить; а хто погубить свою душу задля Мене, той її врятує» (Лк. 9:23-24).
