Блог Себастьяна Тегзи

Про критику загалом і церкви зокрема

Слово критика (κριτική) походить з грецької мови від слова κρίνω − «суджу, виношу вирок». І тут не йдеться одразу про осуд. Ідея дещо в іншому – в тому, щоб розсудливо ставитись до всього. Або як заведено говорити – розвивати критичне мислення.

Критика є невіддільною частиною біблійного Об’явлення. Без критики ми легко впадаємо в самооману. Критика є необхідною умовою розвитку. Виклик критики в тому, що вона неодмінно призводить до деконструкції. Старі міхи доводиться викидати, а застаріле риштування демонтувати. І саме любов до наших старих ментальних міхів робить нас такими несприйнятливими до критики. Ми хронічно захищаємо свої забобони.

Існує такий маніпулятивний підхід: якщо критикуєш, значить не любиш. Так, саме маніпулятивний, бо перекручує дійсність. Пригадаймо. Пророки критикували свій народ, але вони любили його. Ісус критикував Своїх сучасників, але Він любив їх. І любив якраз по-справжньому. Ісус не критикував зовнішніх (римлян і самарян), Він критикував Своїх (юдеїв). Адже яка користь критикувати інших? Це тільки роздуває власну гордість. Метою ж критики є не роздування гордості, а її зруйнування. У Святому Письмі це називається знищенням усілякої хвальби.

А тепер про критику церкви. Передусім хочу зазначити, що я ніколи не критикував Церкву з великої букви. Ту Церкву, яку всі ми сповідуємо в Символі віри: єдину, святу, соборну й апостольську. В цю Церкву ми всі віримо і прагнемо бути її дітьми та спільниками. Поза цією Церквою немає спасіння. Також я ніколи не піддавав сумніву волю Божу для християнина бути у конкретній видимій помісній громаді. Це не побажання і не факультатив, це невіддільна форма учнівства. Ніхто не може бути учнем наодинці. Кожному, хто сам себе поручає, бракує глузду, говорить святий Павло. (Див.: 2 Кор.10:12) За нас повинні поручитись інші, а саме церковна громада. Інакше ми просто самозванці.

Отож, про критику церкви. 5 років тому я записав у своєму Facebook профілі такі слова: «Я ніколи не виступав проти Церкви, чистої і непорочної Христової нареченої, але я рішуче виступаю проти фальшивої церковності, яка немає жодного відношення ні до Христа, ні до Його прекрасної, дорогої й улюбленої Церкви, яку Він придбав Своєю дорогоцінною кров’ю і яку не подолають ворота аду». Моя позиція в цьому питанні залишається незмінною. Я переконаний, що некритичне ставлення до церковності є небезпечним, некорисним і неприйнятним для християнина. Адже рано чи пізно таке ставлення неодмінно призводить до засліплення, святенництва і згубної самохвальби. Тому потрібно чесно та сміливо піддавати критиці будь-які викривлені нарцисичні форми церковності, особливо такі, що видають себе за єдино святі, «вдаючи із себе ангела світла» (2 Кор. 11:14).

І в цьому насправді є не шкода для церкви, а її велике добро; не загроза для неї, а нові можливості для її росту; не проблема, а надія. І саме це є однією з головних функцій богослов’я − бути критичним та пророчим голосом у церкві, з церквою, для церкви, але також і проти церкви, чи точніше проти схиблених форм церковності, які є потенційною небезпекою навіть для найбільш здорової церковної громади.
Накінець додам. 6 років тому написав про все це у Facebook так:

Блаженний Падре Піно Пульїзі відповів коротко на запитання, чи можна критикувати Церкву: Можна, але як матір, а не як тещу.

Читайте також:

Автор однієї статті [на цю тему] теж каже, що можна, АЛЕ критикувати можуть люди, які:

  1. є інтегральною частиною цієї спільноти;
  2. Намагаються жити цінностями цієї спільноти;
  3. Бажають добра Церкви, а не слави собі, заробленої дешевим скандалом.

Отже, любіть Церкву і критикуйте на здоров’я.

Сподобалось? Підтримайте Газета Слово про Слово на Patreon!
Become a patron at Patreon!

Привіт 👋 А ви уже підписані?

Підпишіться, щоб отримувати новини кожного вечора!

Підтримайте наших журналістів, пожертвуйте прямо зараз! Це дуже потрібний і гучний голос на підтримку якісної християнської журналістики в Україні. 5168 7574 2431 8238 (Приват)

Себастьян Тегза

Народився 1981-го року на Закарпатті. Одружений. Батько трьох дітей. Бакалавр соціології та богослів'я. В минулому священнослужитель Греко-Католицької Церкви. Сьогодні член Євангельської Церкви Святої Трійці в м. Хуст. Початкуючий письменник.

Схожі статті

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Дивіться також
Close
Back to top button