Блог Сергія Головіна

Політичні фарисеї

Зазвичай ідеологічні угруповання античного Ізраїлю заведено вважати релігійними сектами. Але, за великим рахунком, у богословському плані всі вони лише різні напрямки юдейського монотеїзму. Реальні відмінності між ними, куди більшою мірою, були до влади, ніж до аспектів віри. Одні партії приділяли доктрині більше уваги, інші – менше, але, крім релігійної самоідентифікації, два питання були важливими кожній з партій. Перше з них – внутрішньополітичне: якою має бути форма державного правління в Ізраїлі? Друге – зовнішньополітичне: яке місце Ізраїлю у римській імперській системі?

Фарисеї були релігійно-політичним угрупованням, яке найчастіше згадується в Новому Завіті. У нього входили грамотні юдеї, що не належали до коліна Левія, і тому не мали стосунку до храмової влади. На противагу монополії Храму вони сформували рух особистої повсякденної праведності, яку й прагнули досягти через постійне вивчення та неухильне дотримання Галахи – 613 заповідей Тори та безлічі додаткових переказів «огороджувального» характеру. Опорою їхнього політичного впливу був авторитет в очах народу, який вони здобули благочестивим способом життя. З одного боку, ставлення фарисеїв до релігії було дуже серйозним. З іншого боку, їхнє благочестя часом виявлялося чисто формальним, мало демонстративний характер (див. Матвій 6:1-18, 23:1-28). За перше вони отримували похвали Ісуса, а за друге – докори (Від Матвія 23:3),

Можна простежити, як упродовж новозавітної історії змінюється найкраща для фарисеїв форма державного правління. Ця партія з’явилася на політичній арені Ізраїлю в Хасмонейський період як опозиційний рух, один з напрямків хасидизму. Її виникнення було реакцією свідомої частини населення на розчарування народу в монархічних месіанських очікуваннях елліністів.

Фарисеї наполягали, що суміщення в одних руках релігійної та державної влади суперечить Закону Мойсеєвому. Вони навіть закликали юдейського царя Іоанна Гіркана зректися діадеми первосвященника, за що не раз зазнавали переслідувань. Коли ж за Іоанном трон і сан успадкував його син Олександр Яннай, це протистояння переросло у відкритий конфлікт. Шість років міжусобної війни коштувало життя п’ятдесяти тисячам фарисеїв та їхнім прихильникам. Багато хто був змушений тікати з країни.

Золоте століття фарисеїв настає за правління цариці Олександри Соломії, коли фактична влада опинилася в руках її брата, видного фарисея Симеона бен Шетаха. Аж до цього часу переважною формою державного правління для фарисеїв була конституційна монархія під егідою Закону Мойсеєвого. Коли ж після смерті цариці її сини продовжили боротьбу за владу, намагаючись при цьому заручитися підтримкою Риму, фарисеї посилали депутацію до Помпея з проханням позбавити країну чергової міжусобної війни. Для цього вони вимагали усунути обох братів від влади й створити в Юдеї автономну республіку під заступництвом Риму.

З часу початку правління Іродів і до земного служіння Ісуса фарисеї становили в синедріоні меншість, у зв’язку з чим перетворилися на прихильників прямої демократії. Такий підхід дозволяв їм найбільше впливати на суспільство, адже Храм – один, а синагог (де утверджувався їхній авторитет) – багато. А час місіонерської діяльності апостола Павла фарисеї досягають значного впливу в органах влади, і тому починають виявляти схильність до парламентаризму, представницької демократії (Дії 23:6-9).

Фарисеї вплинули на становлення ранньої церкви. Зокрема, фарисеями були такі впливові члени синедріону, як Никодим (Іван 3:1) і, швидше за все, – Йосип Ариматейський (Від Луки 23:50-51). Був фарисеєм і апостол Павло (Дії 26:5, Филип’ян 3:5). Але це вже більше належить до релігійної складової фарисейства, ніж до політичної.

Читайте також:

У зв’язку з цим велика спокуса думати, що фарисеї та книжники – персонажі подій дуже віддалених, і що звернені до них слова Ісуса нас мало стосуються. Яке вони мають до нас відношення? Але це – як з тією цибулиною: варто лише заглибитись далі поверхневого лушпиння, і потечуть сльози. Відмінною характеристикою фарисеїв було серйозне ставлення до своєї віри. Книжники ж досконально зналися на Писанні. І через семиразове «Горе вам, книжники і фарисеї» (Від Матвія 23:13-39), Ісус умовляє нас: «Горе вам, що добре знають Біблію і серйозно ставляться до своєї віри», якщо все, що стоїть за цим, лише форма та догма.

Сподобалось? Підтримайте Газета Слово про Слово на Patreon!

Привіт 👋 А ви уже підписані?

Підпишіться, щоб отримувати новини кожного вечора!

Підтримайте наших журналістів, пожертвуйте прямо зараз! Це дуже потрібний і гучний голос на підтримку якісної християнської журналістики в Україні. 5168 7574 2431 8238 (Приват)

Сергій Головін

Доктор філософії (Ph.D), доктор прикладного богослів'я (D.Min), магістр гуманітраних наук МА, релігієзнавство,, магістр природознавства (фізика землі), магістр педагогіки (фізика). Президент Християнського Науково-аполегетичного Центру.

Схожі статті

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Back to top button