Домашня » Новини » Опубліковано Дорожню карту реалізації першочергових завдань в сімейній політиці

Опубліковано Дорожню карту реалізації першочергових завдань в сімейній політиці

0
Поширень
Pinterest WhatsApp

Сімейна політика є ключовою складовою стратегії національної безпеки України. Захист інституту сім’ї повинен стати пріоритетним у державній політиці та національній стратегії.

З огляду на нерозривний зв’язок з історико-культурним надбанням і національною християнською традицією, з метою збереження української самобутності та формуванням вільного, демократичного, висококультурного та морального суспільства в Україні, необхідним є забезпечення на законодавчому рівні охорони та захисту духовних, моральних і культурних цінностей українського народу, серед яких людина як найвища соціальна цінність, її честь та гідність, сім’я, освіта, культура, свобода совісті і свобода слова, материнство і дитинство, національна традиція та патріотизм.

У зв’язку з цим, ми звертаємося до народних депутатів України із закликом підтримати низку першочергових ініціатив в реалізації сімейної політики, інформаційної безпеки та галузі освіти від Кабінету експертів руху «Всі разом!»

 І. ПРОПОЗИЦІЇ ДО ФОРМУВАННЯ ДЕРЖАВНОЇ СІМЕЙНОЇ ПОЛІТИКИ

Згідно з Конституцією України, національним законодавством та визнаними Україною міжнародними правовими документами, держава має зобов’язання розвивати та захищати інститут сім’ї. Сімейна політика є ключовою складовою стратегії національної безпеки України. Захист інституту сім’ї повинен стати пріоритетним у державній політиці та національній стратегії. Тому, просимо:

1. Ухвалити у поточному 2019 році Державну програму з підтримки сім’ї.
2. Зберігати чинну редакцію статті 51 Конституції України, у якій декларується, що шлюб ґрунтується на вільній згоді чоловіка та жінки.
3. Створити центральний орган виконавчої влади, відповідальний за розробку і реалізацію державної сімейної політики і запровадити посаду уповноваженого з питань сім’ї (урядового, парламентського або президентського).
4. Ліквідувати посаду Урядового уповноваженого з питань гендерної  політики як такої, що суперечить Конституції України, зокрема, принципу верховенства права, збереженню інституту сім’ї та засадничим цінностям українського народу.
5. Припинити спроби ратифікувати Стамбульську конвенцію та інші документи, які містять антинаукові та ідеологічні твердження і статті, які суперечать загальним засадам суспільної моралі і культурі українського народу, а також загальноприйнятій вітчизняній науковій традиції. Окрім того, у зв’язку із набуттям чинності Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» зникла потреба і доцільність у ратифікації проблемної Стамбульської конвенції.
6. Розробити та подати на розгляд Верховної Ради України законопроект, яким скасувати дію окремих норм чинних законів та інших нормативно-правових актів у частині вживання понять «гендер», «гендерна ідентичність», «сексуальна орієнтація» та інші варіації цих понять як науково не обґрунтованих, суперечливих і колізійних. У контексті забезпечення принципу рівності у законодавстві України, в Конституції зокрема, щодо заборони дискримінації, окрім конкретно визначених ознак, існує припис «та інші», що може поширювати свою дію на будь-які інші ознаки, які не є забороненими в Україні.
7. Забезпечити 
участь просімейних організацій у громадських радах та інших консультативно-дорадчих структурах. Симулювати органи влади всіх рівнів враховувати обґрунтовану позицію просімейних організацій, яка є підтримувана переважною більшістю українського суспільства.
8. Ухвалити Закон України «Про людину», який, на підставі науково обґрунтованих і доведених висновків, визначатиме природу людини, її життя та смерті, правовий статус ембріона, поняття «стать», «чоловік», «жінка», «природні права» тощо. У даному контексті слід нагадати, що в Україні діє Закон «Про захист тварин від жорстокого поводження», який деталізує поняття тварини, дикої тварини, свійської тварини, її природних прав та інше.
9. Активізувати роботу з популяризації інституту сім’ї, сімейних цінностей, формування відповідального батьківства та материнства, зокрема шляхом створення і трансляції освітніх і виховних телевізійних та радіомовних програм, публікацій у засобах масової інформації, проведення конференцій, круглих столів, семінарів, виготовлення та розміщення соціальної реклами. Забезпечити на законодавчому рівні захист права людини на життя з моменту зачаття до природної смерті, мінімізацію кількості абортів, заборону комерційного сурогатного материнства.
10. Підвищити ефективність діяльності центральних і місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування щодо забезпечення захисту прав і законних інтересів дітей, захисту сімейних цінностей та інституту сім’ї:
– стимулювати ріст одноразової допомоги при народженні дітей та розміру державної соціальної допомоги на дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, які виховуються в сім’ях громадян;
– забезпечити пільгами та додатковими цільовими виплатами багатодітні сім’ї;
– удосконалити систему державної підтримки сімей, соціального захисту малозабезпечених сімей, зокрема багатодітних і неповних;
– створити ефективні механізми всебічної підтримки вагітних жінок і породіль;
– з огляду на високій рівень зубожіння населення України, низькі заробітні плати, завищений ціновий поріг оплати комунальних послуг, пасажирських перевезень і взагалі, відсутність належного рівня матеріального забезпечення середньо статистичної сім’ї – запровадити системи економічної і соціальної підтримки для сімей з дітьми, які не відносяться до категорій кризових, багатодітних і т.і., як-то, податкові та інші пільги тощо;
– забезпечити доступність медичних послуг належної якості для сімей та дітей.
11. Підтримати на державному рівні роль і значення батька в сім’ї:
– надати рівні можливості для батька на участь у вихованні та догляду за дитиною після розлучення;
– створити і реалізувати просвітницькі програми по висвітленню важливості ролі батька, як такого, хто має ті самі зобов’язання і права стосовно дітей, що і мати;
– підтримувати вітчизняні наукові дослідження щодо батьківської практики українських чоловіків та її впливу на життя дітей і родин;
– внести зміни до Закону України «Про державні нагороди України», з метою встановлення державної нагороди України – почесне звання «Батько-герой».

ІІ. ПРОПОЗИЦІЇ ДЛЯ ОСВІТНЬОЇ ГАЛУЗІ

Українська система освіти не відповідає вимогам суспільства щодо її якості, фінансування та ефективності управління. До основних цілей реформування належать децентралізація управління, очищення та оновлення керівництва, залучення громадськості до підготовки рішень та моніторингу стану системи, створення умов для існування різних типів закладів, які забезпечують якісну освіту.

Тому, просимо першочергово:
1. Реалізувати дорожню карту реформування системи управління освітою, зокрема:
– запровадити реальну автономію закладів освіти,
– ліквідувати структурні підрозділи державних адміністрацій (управління і департаменти освіти) та інститути післядипломної педагогічної освіти,
– скасувати ліцензування закладів освіти,
– створити умови для розвитку ринку освітніх послуг шляхом усунення нерівності між державними, комунальними та приватними закладами освіти (зокрема, в частині доступу до державного фінансування),
– законодавчо врегулювати функціонування незалежних акредитаційних агенцій (шкіл різних типів та закладів вищої освіти),
– впровадити інноваційну модель «чартерної» концепції управління освітою на місцевому та регіональному рівня.
2. Переглянути:
– державні стандарти на всіх рівнях освіти на предмет дотримання принципів функціональної грамотності, цілісності;
– повноваження Державної служби якості освіти з метою їх оптимізації та делегування частини повноважень піклувальним/наглядовим радам закладів освіти, а також у частині формування функціоналу для здійснення громадської акредитації та створення відповідної нормативно – правової бази за участі громадськості і органів місцевого самоврядування;
– механізми державно – громадського партнерства у сфері освіти у частині:
а) розширеного допуску громадських організацій до надання ними освітніх послуг з сертифікації педагогічних кадрів,
б) проведення громадської акредитації закладів освіти с широким залученням представників громадянського суспільства, бізнесу, громадських та релігійних організацій,
в) вибору навчальних програм та організації процесу навчання із врахуванням пропозицій всіх його учасників – учнів, батьків та вчителів.
3. Прийняти законопроект «Про освіту дорослих» (з подальшим ухваленням Типового положення про центри освіти дорослих та рекомендацій щодо створення місцевих стратегій розвитку освіти дорослих),
4. Розробити:
– дієвий механізм «бюджетування знизу» для закладів освіти різних типів та форм власності,
– фінансово – економічний механізм «освітнього ваучеру» у системі загальної середньої освіти,
– «ваучерну» системи розподілу державного замовлення («гроші ходять за студентом», а не місця) із передбаченням запобіжників від надмірного дисбалансу в спеціальностях та в розрізі регіонів,
– зміни до Бюджетного кодексу України щодо можливості фінансування освіти дорослих із місцевих бюджетів.
5. Забезпечити державні гарантії щодо рівного доступу до якісної освіти через:
– збільшення кількості приватних шкіл у мережі закладів освіти до 18 – 20 %,
– збільшення кількості учнів, що навчаються альтернативному/приватному секторі освіти, до 12 – 15 %.
6. Створити правові засади для розвитку освіти, заснованої на цінностях:
– забезпечити функціонування сектору національно – патріотичного виховання (директорату інклюзивної та позашкільної освіти МОН),
– створити та забезпечити функціонування сектору духовно – морального розвитку (директорату дошкільної та шкільної освіти МОН),
– підтримати розробку програм статевого виховання, запропонованих українськими вченими, зокрема, Асоціацією сексологів та сексопатологів України,
– сприяти запровадженню викладання у закладах освіти програм виховання особистості на засадах традиційної для України християнської моралі та програм підготовки до подружнього життя,
– розробити і запровадити морально-етичну експертизу шкільних підручників та визначити її критерії. Водночас скасувати антидискримінаційну експертизу, яка визначена Наказом МОН №1183 від 31.10.2018 р., зміст якої у своєму теперішньому стані знецінює авторитет права та суперечить суспільним цінностям, а також порушує права батьків на виховання власних дітей згідно з їх світоглядними переконаннями та обов’язок батьків впливати на освітній процес,
– закріпити на законодавчому рівні права батьків, як замовників освіти, щодо вибору предметів (та іх змісту), які є неприйнятними для викладання їхнім дітям з точки зору моралі, у дошкільних закладах освіти та школах.

 ІІІ. ПРОПОЗИЦІЇ ЩОДО УДОСКОНАЛЕННЯ ІНФОРМАЦІЙНОЇ  БЕЗПЕКИ В СУСПІЛЬСТВІ

1. Внести зміни до Закону України «Про суспільне телебачення та радіомовлення» з метою включення до складу Наглядової ради НСТУ представника Всеукраїнської ради церков. Суспільне телебачення передусім має утворити безпечний інформаційний простір, який буде орієнтований на формування світогляду з притаманними Україні і українцям цінностями сім’ї, добра, патріотизму, служіння одне одному, християнської любові, розбудови сильної та здорової держави.
2. Розробити і внести до Верховної Ради України проект Закону України про зміни і доповнення до Закону України «Про захист суспільної моралі» в частині регламентації заборони пропаганди девіантних моделей статевої поведінки, гарантій захисту неповнолітніх від шкідливої інформації, видовищних заходів чи освітніх програм, що сприяють ранній сексуалізації дітей, розбещенню тощо.
3. Створити постійно діючий державний експертний і контролюючий орган (чи запровадити відповідну посаду) з питань захисту суспільної моралі, основними завданнями якого мають стати: проведення експертизи продукції, видовищних заходів сексуального чи еротичного характеру у місцях перебування дітей і підлітків та продукції, що містить елементи або пропаганду культу насильства, жорстокості, порнографії чи девіантних форм статевої поведінки; проведення аналізу процесів і тенденцій,  що  відбуваються  у сфері захисту суспільної моралі, розроблення для органів державної влади  та  органів  місцевого  самоврядування  рекомендацій  з  їх правового регулювання. Передбачити обов’язкову квоту на представництво просімейних та батьківських організацій в дорадчих структурах цього органу державної влади.

Джерело: vsirazom.ua

Приєднатися до нас у Facebook  Twiter   Instagram

Підтримайте розвиток сайту "Слово про Слово"

Slovoproslovo.info – Газета “Слово про Слово є неприбутковим проєктом і працює коштом пожертв.

 Ми прагнемо забезпечити якісну незалежну християнську журналістику, якій ви можете довіряти. Але на те, що ми робимо, потрібно багато важкої праці, часу та грошей.

 Просимо вас фінансово підтримати розвиток та діяльність цього інформаційного християнського ресурсу.

Попередня Стаття

У Франції відбувся протест проти надання лесбіянкам доступу до штучного запліднення

Наступна Стаття

На Одещині баптисти відкрили п’ять дитячих будинків сімейного типу

Без коментарів

Залиште коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *