Якщо максимально коротко, тому що євангельське християнство − це просто християнство. Відомо, що євангельських християн в Україні дещо зневажливо заведено називати в народі штундами. І це походить від німецького «Bibelstunde», що означає дослівно Біблійна година, або Біблійний урок.
Що це таке? Зазвичай люди в нас ходили в церкву і слухали, що їм казав священник. І було по всякому. Але якось, взявши приклад від німецьких менонітів, які доволі чисельно проживали на півдні України (їх запросила туди свого часу імператриця Катерина, яка також була німкенею) наші православні християни в середині ХІХ ст. вирішили також відкривати Святе Письмо й читати його. І намагатись жити за тим, як написано. Певна річ, що це не могло не вплинути на їхнє життя, внаслідок чого вони почали досить відчутно відрізнятися від загальної маси православного люду. Що важливо, спочатку вони навіть і не думали залишати православ‘я, просто хотіли жити за Євангелієм. Та згодом виявилось, що православ‘я само їх виштовхує у вільне плавання. Все це я також досвідчив свого часу на власному прикладі.
Гаразд, а чому ж не зрослось? Тому що православ‘я (ба й католицизм, зрештою, теж) це не тільки високе богослов‘я й глибока літургія, які справді гідні найвищої оцінки, але це також певне церковне доморядництво. Я розумію, що декому можуть не сподобатись мої наступні слова, – Бог свідок я нікого не хочу образити, – але в традиційному християнстві є один такий прикрий момент, який дозволяє величезним масам людей цілком серйозно вважатися християнами й бути водночас такими далекими від Христового вчення, як південь від півночі.
Всі знають, що я часто виступаю на захист католицизму та православ‘я серед протестантів і плачу за це свою ціну. Тому мене годі звинуватити в якійсь упередженості та намаганні просто кинути камінь у сторону інших конфесій. Однак, будьмо чесними, для багатьох людей, а якщо точніше, для цілих мас народу, традиційне християнство, на жаль, є часто такою собі лайтовою, суто формальною, версією християнства.
Я почав зі згадки про «Bibelstunde». Чим зазвичай займаються євангельські християни? Що їх вирізняє? Чому їх прозвали штундами? Через Біблію! Бо вони сходились на Біблійні години читати Святе Письмо. Їй-богу, я ще ніколи не зустрічав євангельського християнина, ніколи, це навіть неможливо уявити в принципі, який би не читав Біблію. До того ж регулярно. Але є просто безмір традиційних християн, які ніколи в житті не читали навіть Нового Завіту. Ніколи. Від слова зовсім. Як таке може бути?
Гаразд, я вже чую голоси заперечення, мовляв, віра від слухання, а не від читання, і християнство − це релігія Слова, а не книги. І т. д і т. п. І я почасти згоден. І визнаю рацію таких тверджень. Але, їй-богу, ви ж розумієте, що в цьому контексті це зовсім не аргумент. Абсолютно! Це ж ніяк не спростовує проблему. Ба більше, така риторика дає підстави для недоброї думки, мовляв, status quo насправді всіх влаштовує.
Що за status quo? Я маю на увазі повальне неприховане невігластво в Божому Слові! Гаразд, хай не читають, а слухають, але тоді навчайте їх, щоб вони знали волю Божу. А то вони знають, що й коли треба освячувати − вербу, кошики, свічки, воду, фрукти; знають коли які свята і коли можна працювати, а коли ні; коли які пости; знають які обряди треба виконувати, як сповідатися тощо, а Євангелія не знають зовсім. І не коряться йому, бо мають цілком своє, часто дуже розмите, народне, язичницьке уявлення про релігію.
Звісно, що в традиційних конфесіях є чимало християн, які є справжніми християнами і які реально живуть Євангелієм, читають його, вивчають його, випромінюють його навколо себе. І я знаю особисто багатьох таких людей. Але правда в тім, що їх також народно-церковний загал буде часто вважати штундами. (Знову, перевірено досвідом.) Тому що це не від конфесії так робиться, а від Євангелія. І в цьому немає нічого дивного, адже саме так сказано у Святому Письмі:
«Адже всі, хто в Ісусі Христі бажає жити благочестиво, будуть переслідувані. А лихі люди і шахраї матимуть успіх у злому, обманюючи й самі будучи обмануті. Ти ж тримайся того, чого ти навчився і що тобі довірено, пам’ятаючи, від кого ти навчився. І ти змолоду знаєш Святе Писання, яке може тебе зробити мудрим для спасіння через віру в Ісуса Христа. Усе Писання богонатхненне й корисне для навчання, для докору, для виправлення, для виховання в праведності, щоби Божа людина була досконала, на всяке добре діло готова». (2 Тм.3:12-17)
Зауважте, ці слова написав не Лютер, а апостол Павло. І саме вони є основою євангельського християнства. Саме через ці слова євангельських християн назвали штундами, себто людьми, які весь час навчаються Святого Письма.
Читайте також:
Отож, чому я став євангельським християнином? Тому що мені подобається простота євангельського християнства. Мені подобається його простота і ясність. Мені подобається його простота і доступність. Мені подобається простота зібрання, простота спілкування, простота навчання. Мені подобається відсутність надмірної обрядовості, яка часто тільки відвертає від головного. Мені подобається, коли християнство є свідомим та осмисленим. І мені також подобається, коли люди знають, у що вірять, а не сліпо дотримуються забобонів. Мені подобається постійний наголос на особистих стосунках з Богом. Мені подобається, коли Ісус не мається на увазі, а є в центрі уваги. Мені подобається, коли люди розуміють, що вони є спасенні благодаттю, а не своїми ділами чи заслугами. Мені подобається, що ключем до розуміння Святого Письма є хрест, себто жертва Ісуса на хресті. Мені надзвичайно подобається, коли люди люблять Біблію, цінують її й живуть нею. Мені понад усе подобається Євангеліє. І з кожним днем все більше й більше. Ось чому я став євангельським християнином.
