Свобода совісті
Мені не подобається, коли мене «спасають» люди. Я люблю, коли мене спасає Бог. І річ не в тому, що я не бажаю чути від інших незручну правду про себе. З цим якраз проблем немає.
Часом мені здається, що я занадто сильно в неї вслухаюсь. Тепер же мені йдеться про інше. Я знову і знову переконуюсь, наскільки це важливо – довірити Богові не тільки свій власний шлях, але й шлях іншої людини. І не ставати паном над чужим сумлінням і не судити його своїм суб’єктивним мірилом.
- В Україні ініціюють запровадження дня свободи совісті та віросповідань
- Олена Богдан очолила Держслужбу етнополітики і свободи совісті
Ніхто з нас не є паном над сумлінням свого ближнього. Ні церква, ні держава, ні будь-яка інше створіння. Тільки Бог. Тільки Він може непомильно судити людину. Ми ж можемо тільки підказати, звернути увагу, дати пораду. Адже ми можемо помилятись. Тому настільки важливо говорити ближньому зауваження зі смиренням. Не як Бог, а як смертна людина. В наших словах повинно чітко і ясно відчуватись, що ми не ставимо себе на місце Бога і не беремо на себе роль пана. Нам ніколи не слід забувати, що совість може бути в полоні тільки Божого Слова.
Одне слово, я знову й знову переконуюсь, наскільки це важливо – довірити Богові не тільки свій власний шлях, але й шлях іншої людини. І не ставати паном над чужим сумлінням і не судити його своїм суб’єктивним мірилом.
[sc name=”futerblock” ]