Блог Себастьяна Тегзи

Найправильніша церква

Церква – це місце, де повинні лікуватись духовні хвороби. Проте, часто, на жаль, так буває, що якраз у церкві людина може підчепити якийсь духовний вірус і захворіти серйозною релігійною болячкою. Розсудіть самі: виростає дитина в церкві і з молоком матері їй вселяють, що це є найчистіша, найправильніша, найістинніша церква. І що ти з нею поробиш? Цей наївний забобон ходитиме за нею все життя, як тінь. І тільки небагатьом вдається подолати його.

Великою мірою, окрім схильності людської природи, це є наслідком хибного вчення. Тому що згідно з Новим Завітом межі Царства Божого є завжди ширшими за межі видимої церкви, а думка про те, що наша громада найправильніша в світі − це, за логікою Лютера, є проявом богослов’я слави, яке є ганьбою і дурнотою у Бога. Тимчасом як справжнім богослов’ям є богослов’я хреста, і громада, яка його сповідує, мала б думати про себе скромно. Саме так Лютер уявляв собі євангелічну громаду на противагу тогочасній пафосній римській церкві.

Свого часу на День Реформації Дітріх Бонхоффер сказав досить шокуючу проповідь: «Бог протестує проти нас, протестантів». І в ній він рішуче виступає саме проти цієї протестантської самохвальби. Ну і багатьом, напевно, є відомий дотепний іронічний вислів, що протестанти, відкинувши римське папство, тепер у кожній своїй громаді мають свого папу.

Я знаю, що багатьом мої слова сильно не сподобаються. А хтось зловтішно навіть скаже: о, вже розчарувався в протестантизмі. Що ж, такий висновок логічний і зрозумілий. Але… хибний. Тому що, я неймовірно щасливий бути євангельським християнином. І з кожним днем все більше й більше. Я тільки вірю, що хрест – це прожектор, який ми повинні направляти передусім на самих себе. І я переконаний, що авторитет церкви тільки зростає, коли вона є самокритичною.

Читайте також:

Я не люблю конфесійну хвальбу. Жодну. Не любив і любити не збираюсь. Бо вірю, що й Бог її не любить. І я не вірю в існування найправильнішої церкви. Сама така думка є для мене дикою і смішною. Церква − це громада на службі Божого Царства. І будь-які тенденції створювати церковне царство є зрадою і відхиленням від її власного покликання. Євангеліє виключає будь-яку хвальбу. Будь-яку! Ось чому хвалитися євангелічністю − це заперечувати саму суть Євангелія. Бути справді євангельським означає відмовитись від хвальби й від хворої ідеї, що ми найправильніша церква на землі.

Сподобалось? Підтримайте Газета Слово про Слово на Patreon!

Привіт 👋 А ви уже підписані?

Підпишіться, щоб отримувати новини кожного вечора!

Підтримайте наших журналістів, пожертвуйте прямо зараз! Це дуже потрібний і гучний голос на підтримку якісної християнської журналістики в Україні. 5168 7574 2431 8238 (Приват)

Себастьян Тегза

Народився 1981-го року на Закарпатті. Одружений. Батько трьох дітей. Бакалавр соціології та богослів'я. В минулому священнослужитель Греко-Католицької Церкви. Сьогодні член Євангельської Церкви Святої Трійці в м. Хуст. Початкуючий письменник.

Схожі статті

Одне повідомлення

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.

Back to top button