Наша цінність всередині нас!
Як ми цінуємо один одного і ставимося до нашого подружжя? Найчастіше чоловік захищає свою позицію, а дружина свою, і кожен вважає себе правим, не бажаючи поступатися.
Одна думка, яка допомагає обом, полягає в тому, що цінність і повагу ми знаходимо всередині нашої особистості. Коли ми цінуємо і поважаємо себе, так ми чинимо і стосовно свого чоловіка/жінки. Якщо не цінуємо і не поважаємо самих себе, так і чинимо і з ним/нею.
Неможливо не помічати очевидних речей і не бути вдячним за них. Хіба що, сама людина неповноцінна всередині себе і намагається коштом інших, оточуючих її, знайти свою цілісність. На жаль, в зовнішньому світі немає того, що нам потрібно. Це знаходиться всередині, де мешкає Дух Бога − Дух істини, який і відкриває її всім бажаючим і шукаючим. Саме пізнавши істину від Самого Бога, яка і прихована всередині нас, ми і здатні стати по істині вільними.
Чоловіки не бачать, або не хочуть помічати і цінувати того, що роблять дружини, не тому що жінки ледарки і сидять цілий день в телефоні і гортають стрічки соцмереж, а тому що на якомусь етапі не помітили або знецінили самі своїх чоловіків, словом чи ділом, а головне, в першу чергу в своїх думках!
Роботу дружин і наших дорогих жінок, ми можемо просто не помічати, тому як по фізіології здатні концентруватися лише на чомусь одному і розв’язувати одне питання за раз. Що наших дорогих може дратувати і вони, не даючи нам поступово все зробити крок за кроком, все кидаючи, знову рвуться в бій, «рятуючи родину від неминучої загибелі», не розуміючи, що тим самим виявляють неповагу до чоловіка. Позбавляючи можливості, відбираючи шанс перемогти чергового дракона, заради порятунку красуні, щоб знову стати її героєм і рятівником!
Часто, ми не цінуємо і не поважаємо, тому як хтось і колись не виявив цього до нас, і можливо це була єдина модель, яку ми бачили. Але це не може тривати все життя. Зміни в наших руках і силу слів ніхто не скасовував, а тим більше дій і вчинків безумовної любові!
Цінуйте один одного, любіть, поважайте, будуйте стосунки, просіть пробачення, якщо потрібно! Не карайте один одного мовчанням, або зневажливим ставленням, грубими словами і вчинками. Ніхто з нас не заслуговує такого ставлення до себе і ближнього.
Читайте також:
Ми цінні самі по собі, а не тому, що робимо що-небудь. Діти не заслуговують любов батьків, а насолоджуються нею. Любити, як і працювати в першу чергу над собою − це рішення і посвята, а не бажання, що виникає час від часу, в момент рідкісного в наші дні просвітлення.
Ваша сім’я − це фортеця, цитадель і неприступне місто, в якому тихо і безпечно в будь-який час року і доби!
Миру і любові до ваших осель.