Проза

Модниця

Лера не відразу почула, як в передпокої зазвучав її мобільник. Вона відклала в сторону пульт, глибоко затягнулася запашною сигаретою і прислухалася, але дзвінок знову і знову повторювався. Нарешті, впізнавши добре знайому мелодію, вона вже здогадалася, хто її зараз вирішив потурбувати. «Це знову Влад зі своїми запрошеннями…», – зітхнула з легкою тінню досади й нехотя піднялася з крісла.

– Так, Владик! Привіт! Чим займаюся? Поки відпочиваю, вчора майже всю ніч «халтурили» на весіллі. Що? В церкву? Ти знову про це… Навіть не знаю… Ні-і, завтра точно, в неділю, не зможу. Сам зрозумій – граємо в ресторані ювілей в однієї дуже крутої особи. Солідне замовлення. Знав би ти, Владик, як нам тебе не вистачає… Лера вирішила зістрибнути на іншу тему, але, здається, її співрозмовника вона вже не цікавила, і вона спробувала якось викрутитися.

– А давай-но відкладемо твоє зібрання до наступного зручного разу, – раптом запропонувала йому сама і, трохи вагаючись, зізналася:

Я, якщо чесно сказати, Владик, ще зовсім не готова ось так, як ти – взяти й все закинути заради Бога і церкви.

Влад продовжував їй щось розповідати, ненав’язливо наполягаючи на своєму.

– Ні, вибач, Влад, завтра ну ніяк не вийде. Все. Поки що, – вже відчуваючи, що починає всередині нервувати, Лера коротко обірвала їхню натягнуту розмову і з полегшенням вимкнула телефон.

Схожі статті

«Мда! Був же недавно ще зовсім нормальний хлопець, – з докором на адресу колишнього друга міркувала вона, – поки не вбив собі в голову якогось Бога і не захопився Біблією. Попереджали ж наші хлопці з групи, що добром це все для нього не скінчиться. Так і вийшло! Залишити таку дохідну роботу в ресторані! Перша бас-гітара! Гонорари, гастролі, розваги… Ось вже справжній релігійний фанатик!». Щоб якось скрасити своє засмучення, Лера потягнулася за новою сигаретою.

«І чого йому ще не вистачало? Невже стати півчим в церковному хорі краще і престижніше, або “регентом”, як його там називають?! Хоча… якщо подивитися з іншого боку, то вельми змінився наш Влад за цей час, коли пішов до баптистів. Задоволений завжди й всім, дружині не зраджує більше. Живе ж якось без спиртного, гулянок і “зелених” Мда…».

Валерія аналізувала життя свого старого друга-гітариста, який з того часу, як увірував, не дає їм всім спокою, закликаючи теж прийти до Бога. «Невже він справді знайшов у своїй новій вірі щось незвичайне?». Вибір Влада ніяк не вкладався у неї в голові, і Лера губилася: засуджувати або схвалити його дивний, але рішучий вчинок.

«Залишив своє бурхливе минуле, в якому були присутні й часті бійки, і лихослів’я, і ​​ось зараз життя у нього стало зовсім іншим. Сім’єю дорожить, діток любить, а коли таке раніше було?», – здається, Лера починала бачити все нові й нові плюси в характері свого колеги.

«Може й справді Бог може так круто змінити людину?», − вона загасила сигарету і глянула на їх загальне останнє фото вже без Влада, де їхній музичний колектив знято на якомусь торжестві. І як це вона раніше не звертала уваги, які вони на ньому всі бридко п’яні? Їй вперше чомусь стало за себе так соромно.

«Гаразд. Якщо Влад знову натякне ще раз про свою церкву, погоджуся, принаймні, щоб не образився, – Лера задумалась. – От би й у мене в житті хоч щось на краще змінилося…».

Минуло кілька тижнів, і в один з вечорів Влад знову нагадав про себе дзвінком.

– «Алло, привітик! Добре, добре, Владик, я здаюся, і звичайно, прийду, тим більше я завтра вільна і тобі обіцяла. Але візьми до уваги, що тільки заради тебе це роблю. На якій вулиці уточни, будь ласка, ще раз? І у скільки там ваше зібрання? А недовго триває? Довгувато…. Ну добре! Тоді до зустрічі!».

У неділю, прокинувшись раніше, Лера стала збиратися на своє перше богослужіння. Вона старанно переглянула в шафі все, що висіло на вішаках, і трохи сумніваючись, на чому ж зупинитися, відклала тільки саме ошатне. Одягла нову міні-спідницю, ажурну шифонову блузку з оригінальним декольте, приміряла дорогі прикраси, довго сиділа за макіяжем, потім зробила модну зачіску, взула туфлі на тоненьких шпильках і задоволено оглянула себе в дзеркалі. Нарешті, вся «різко виділяючись» вийшла на зупинку.

Дівчина ще здалеку впізнала «Дім молитви», напевно, через його незвичайний архітектурний вигляд, чим він так різнився серед інших будівель. Вона не поспішаючи піднялася сходами й боязко відкрила парадні двері. Зайшовши до будинку, вже трохи сміливіше зацокала каблучками по кахлю, ловлячи на собі здивовані погляди присутніх. І раптом в кінці вестибюля Лера лицем до лиця натрапила на літню, як їй здалося, дуже благочестиву бабусю. Жінка здивовано дивилася на причепурену гостю, що увійшла і ревнощі по Богу заграли в серці сестри. Від її холодного засуджуючого погляду і задоволеного суворого виду дівчина навіть зніяковіла.

– «Ти куди прийшла, модниця? Тут тобі, красуне, не дискотека. Ти що не знаєш, що тут, у святому Домі, люди Богу моляться? Вирядилася як безсоромниця.

Лера розгубившись, одразу зупинилася, здивувалася, не знаючи, що робити далі: піти, або залишитися?

Вона вже подалася на крок назад, але тут вчасно нагодився Влад. Настрій у дівчини якось відразу зник.

– Добре, Лерка, що ти не передумала і прийшла», – він тепло посміхався, задоволений її присутністю, нічого не підозрюючи, що мить тому тут сталося. – Заходь, будь ласка, в зал. Зараз вже почнеться служіння.

Через силу, без настрою, гостя переступила поріг величезної світлої зали з балконами, наповненої людьми різного віку, і скромно присіла ближче до виходу. Вона з цікавістю розглядала хор, який стояв попереду і незрозумілі їй написи на стінах. А ревна сестра, помітивши Леру, яка сидить в стороні, ніяк не могла заспокоїтися, що дівчина з такою зовнішністю не зникла. Жінка невдоволено поглядала на збентежену дівчину і про щось шепотілася з сусідками. Лера сиділа, як на голках, відчуваючи на собі недоброзичливі погляди ще кількох таких же благочестивих бабусь, і сумно опустила в землю очі. І ось заспівав хор. Вона спостерігала за Владом, який стояв перед хористами, уявляла собі його щасливі очі, і, здається, йому навіть заздрила. Але тут проповідник запросив усіх до молитви. Вона вперше в житті слухала, як моляться ці дивні, чужі їй люди, намагалася вдуматися в сенс їх слів, і думала про себе: а що б вона хотіла зараз сказати Богу?

«Я теж грішниця, велика грішниця, Господи… і чому я раніше з цим не погоджувалася?, –  щось засуджувало її в серці, і раптом захотілося розплакатися. Ледве стримуючи сльози, щоб не розтерти по обличчю косметику, схвильована дівчина терпляче дочекалася кінця служіння, і відразу першою піднялася і попрямувала до дверей. Раптом чиїсь квапливі кроки позаду неї змусили Леру озирнутися. Та ж знайома жінка свердлила її тим же засуджуючим поглядом.

– Ти, дівчино, спочатку приведи себе в порядок, тоді і являйся в Дім Божий. Сором треба мати! До Бога ж йдеш.

Не витримавши цього докору, Лера пустилася тікати по вестибюлю. Сльози грудкою душили горло. Вона вискочила на вулицю і дала їм волю. Влад наздогнав її біля лавки, коли вона вже трохи заспокоїлася.

– Лерка, постій! – він здивовано дивився, як та витирає вологі очі. – Чому ти, як Попелюшка, так несподівано втекла із зібрання? Що трапилося?

– Владик, я не знаю, навіщо ти мене сюди запросив? – вона навмисне підкреслила слово «сюди».

– Як навіщо? Невже тобі у нас зовсім не сподобалося?

Дівчина лише скептично посміхнулася на його питання:

– «Сподобалося», кажеш? – в її голосі звучала іронія.

– Бачиш, – вона вказала рукою на фасад молитовного будинку, – у вас там зовні геть якими великими буквами написано: «Бог – є Любов», – але всередині я цієї любові, на жаль, не побачила… Прости мене, Влад, але більше ніколи не клич мене до церкви. Я сюди не прийду.

Влад розчаровано стояв серед двору, і не знав, що можна їй відповісти, а очі мовчки проводжали Валерію, яка бігла до тролейбуса.

Автор: Л. Калашникова

Сподобалось? Підтримайте Газета Слово про Слово на Patreon!

Привіт 👋 А ви уже підписані?

Підпишіться, щоб отримувати новини кожного вечора!

Підтримайте наших журналістів, пожертвуйте прямо зараз! Це дуже потрібний і гучний голос на підтримку якісної християнської журналістики в Україні. 5168 7574 2431 8238 (Приват)

Редакція

Слово про Слово – інформаційний християнський ресурс. Публікуємо щоденні новини, коментарі, аналітику, що висвітлюють релігійну тематику в Україні та світі. Публікуємо статті різних жанрів, авторські блоги, оповідання, поезію, притчі.

Схожі статті

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Дивіться також
Close
Back to top button