Блог Сергія Головіна

Хто за що відповідає

В наші дні Біблійний розподіл відповідальності з правових сфер може для багатьох виявитися сюрпризом. Так, в Писанні немає ні слова про обов’язок держави піклуватися про бідних. Це – прерогатива Церкви. Про відповідальність Божого народу за піклування про незаможних в Біблії сказано понад двісті разів! Малоефективність державних програм соціальної допомоги давно вже стала притчею во язицех.

Підвищення податків заради потреб соціально незахищених верств аж ніяк не збільшує «коефіцієнта корисної дії» казенної бюрократичної машини, так само як і не знижує ступеня її корумпованості та зловживань. З іншого боку, ми можемо простежити, як саме розвиток приватної ініціативи християнських громад та добровільних об’єднань віруючих призвело до неймовірного підйому благодійності в Російській імперії на рубежі XIX і XX століть.

Рональд Рейган вказував на наївність тих, хто хоче розв’язувати всі проблеми через уряд, бо він сам – проблема. Добре, коли влада (за згодою громадян і під їх контролем) піклується про малозабезпечених. Але це жодним чином не знімає з Церкви тієї відповідальності, що покладена на неї Господом: «Чиста й непорочна побожність перед Богом і Отцем оця: зглянутися над сиротами та вдовиць у горю» (Якова 1:27). 

З іншого боку, рівний доступ усіх членів суспільства, в тому числі малозабезпечених, до правосуддя – відповідальність держави. І знову варто звернути увагу, що судді з’явилися в народі Божому раніше царів. Саме суддя помазав перших царів на царство. А це – свідчення переваги судової влади над виконавчою владою. Правителі в рівній мірі з іншими громадянами несуть відповідальність перед законом, стежити за дотриманням якого і поставлені судді. Біблія неодноразово говорить про обов’язок вершити суд без небезсторонності, бо знатні й прості, багаті й бідні, «свої» і «чужаки» – всі створені за образом Бога, і мають рівні права на справедливий суд: «Перестаньте робити зло, навчіться робити добро! Шукайте справедливості, докоряйте гнобителя, захищайте сироту, заступайтесь за вдову» (Ісая 1: 16-17).

Подібним чином, покарання злочинців – також функція держави. «Бо володарі пострах не на добрі діла, а на злі. Хочеш не боятися влади? Роби добро, і матимеш похвалу від неї, бо володар Божий слуга, тобі на добро. А як чиниш ти зле, то бійся, бо він недаремно носить меч: він Божий слуга, месник у гніві злочинцеві! Тому треба коритися не тільки ради страху кари, але й ради сумління. Через це ви й податки даєте, бо вони служителі Божі, саме тим завжди зайняті» (Римлян 13: 3-6).

Здавалося б, роль судової функції держави у відновленні справедливості там, де вона порушена, очевидна. Але надто вже велике наше прагнення до «праведної відплати». За одне око нам хочеться вибити кривдникові обидва, а за зуб – всі тридцять два. Писання ж обмежує прагнення скривдженого до помсти. Покарання не повинно перевищувати провину. Правосуддя і помста – аж ніяк не одне й те саме.

Але з ще більшою проблемою ми стикаємося, коли держава знімає з себе відповідальність за каральну функцію і передає її Церкві. У зв’язку з цим неможливо не згадати, у що нерідко вироджувалася діяльність інквізиції. Це – наочне свідчення того, до чого призводить недотримання встановленого Писанням розподілу правових сфер.

В рівній мірі, благовістя і «вчинення святих на діло служби» – виняткова прерогатива церкви. Державні методи заохочення (наприклад, податкові пільги віруючим) або примусу (типу «хрещення вогнем і мечем») тут абсолютно неприйнятні. При зловживаннях інквізиції Церква бралася вершити правосуддя замість держави. Але не менш трагічна історія Хрестових походів, коли владні структури бралися за поширення віри Христової.

З іншого боку, виховання дітей Біблія відносить виключно до юрисдикції сім’ї. Не держава, а Бог дає дітей. І не на державу, а на батьків покладає Він відповідальність за виховання потомства: «Чи не Бог чи зробив їх [подружжя] одним цілим? І плоть, і дух належать Йому. Чому ж Він хоче, щоб вони були єдині? Через потомство, яке вгодне Йому» (Малахія 2:15). Школа дає знання. Але виховання, «освіта» як формування особистості відповідно до прилеглим їй образом Божим – прерогатива сім’ї. Не міністерство освіти, а ми відповідаємо перед Богом за найцінніше з усього, що Він довірив нам «під сонцем», – за наших дітей.

Зворотним боком цієї медалі є турбота про літніх. Її Біблія точно так же відносить виключно до юрисдикції сім’ї. Одна з найграндіозніших трагедій пострадянського суспільства – кілька поколінь громадян засвоїли, що турбота про їхніх дітей – відповідальність держави. При такому розкладі, природно, і від дітей очікувати турботи в старості їм особливо не доводилося. Залишалося сподіватися на все ті ж «дармові» рибу, огірки і часник радянського «Єгипту». Держава була єдиним роботодавцем, і ті, хто все життя наймитував на цю систему, залишалися заручниками його жебрацьких подачок в старості.

Пострадянському пенсіонеру важко уявити, що в більшості країн світу, в тому числі у розвинених європейських країн, немає навіть такого поняття, як загальне державне пенсійне забезпечення. Батьки вкладають у своїх дітей все, що можуть, а ті, коли виростуть, із вдячністю відшкодовують їм ці інвестиції. Недарма велика кількість дітей завжди вважалося особливим благословенням: «Діти – спадщина Господня, плід утроби − Його нагорода. Як стріли в руці воїна, так і сини, що народилися у молодих. Блаженна людина, чий сагайдак наповнений ними» (Псалми 126: 3-5).

Читайте також:

Біблійна «пенсійна програма» була проголошена з Хреста Христового: «Ісус, побачивши Матір і учня, що стояв, якого любив, говорить Матері Своїй: Жінко ось син твій. Потім каже до учня: Оце мати твоя! І від тієї хвилі учень узяв її до себе» (Від Івана 19: 26,27). Безумовно, це добре, коли держава дбає про незаможних громадян, в тому числі – про людей похилого віку. Але забезпечити гідну старість літнім батькам – обов’язок дітей в тій же мірі, в якій обов’язок батьків – дати дітям належне виховання, гарну освіту, надійне ремесло, і т.п.

Сподобалось? Підтримайте Газета Слово про Слово на Patreon!

Привіт 👋 А ви уже підписані?

Підпишіться, щоб отримувати новини кожного вечора!

Підтримайте наших журналістів, пожертвуйте прямо зараз! Це дуже потрібний і гучний голос на підтримку якісної християнської журналістики в Україні. 5168 7574 2431 8238 (Приват)

Сергій Головін

Доктор філософії (Ph.D), доктор прикладного богослів'я (D.Min), магістр гуманітраних наук МА, релігієзнавство,, магістр природознавства (фізика землі), магістр педагогіки (фізика). Президент Християнського Науково-аполегетичного Центру.

Схожі статті

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Back to top button
Дорогий читачу, дякуємо, що ви з нами

Запрошуємо стати частиною спільного майбутнього та приєднатися до друзів “Слово про Слово” – тих, кому не байдуже, чим наповнюється український інформаційний простір. Тих, хто дивиться на світ з християнської позиції. Підтримати проєкт

Сподобалось? Підтримайте Газета Слово про Слово на Patreon!