У 1 Іоана 3:1 зустрічається різночитання в різних виданнях грецького тексту. Критичні видання (наприклад, Нестле-Аланда), які грунтуються на меншості грецьких манускриптів, у кінці першого речення додають καὶ ἐσμέν і ми є:
«Подивіться, яку любов дав нам Отець, щоб ми були дітьми Божими, і ними ми є. Світ нас не знає тому, що Його не пізнав» (Огієнко);
«Подивіться, яку любов дав нам Отець, щоб ми звалися Божими дітьми! І такими ми є. Світ нас не знає, тому що Його не пізнав» (Турконяк);
«Смотрите, какую любовь дал нам Отец, чтобы нам называться и быть детьми Божиими. Мир потому не знает нас, что не познал Его» (Синодальний).
З іншого боку, Textus Receptus, який грунтується на переважній більшості грецьких манускриптів, цих слів не містить:
«Дивіться, яку любов дав нам Отець, щоб нам називатися дітьми Божими. Світ тому не знає нас, що не пізнав Його» (Попченко).
Чи належать слова καὶ ἐσμέν і ми є перу апостола Іоана? Ні, вони є явною пояснювальною глосою, доданою якимось переписувачем. Це видно з того, що «називатися» (κληθῶμεν) в грецькому тексті стоїть в умовному способі, а «ми є» (ἐσμέν) – в дійсному способі. Це звучить дуже кострубато по-грецьки, оскільки після сполучника ἵνα має йти умовний спосіб. Щоб згладити цю кострубатість, українські переклади роблять καὶ ἐσμέν окремим реченням і додають «ними» чи «такими». Проте додавати ці слова нема підстав, тому що присудком виступає фраза τέκνα Θεοῦ дітьми Божими, спільна для обох дієслів, а без «ними» чи «такими» καὶ ἐσμέν повисає. Синодальний переклад для уникнення кострубатості перекладає так, ніби «ми є» стоїть в умовному способі: «чтобы нам называться и быть…». Проте такий переклад неможливий з точки зору грецької граматики.
Слід зазначити, що визначний текстолог Нового Завіту Б. Метцгер визнає і кострубатість грецького тексту, і те, що слова καὶ ἐσμέν і ми є схожі на пояснювальну глосу [1], проте включає слова καὶ ἐσμέν і ми є у своє видання грецького тексту. Це викликає подив, адже критичний текст значно коротший за Textus Receptus, а в цьому місці він довший. Чому ж тоді видавці включили ці слова у свої видання? Б. Метцгер обгрунтовує це тим, що вони присутні в декількох давніх манускриптах олександрійського і західного типу. Насправді додавання цих слів до сучасного критичного видання зроблено на підставі одного із найфундаментальніших принципів текстології критичної школи: «складніший варіант тексту є правильнішим». Просто кажучи, чим кострубатіший текст, чим більше в ньому граматичних помилок, чим він складніший для розуміння, тим він оригінальніший. Такий принцип текстологи критичної школи вивели на підставі переконання, що оригінальний текст Нового Завіту був незграбний і кострубатий, а пізніші переписувачі намагалися його згладити й гармонізувати. Саме «навмисним редакційним видаленням кострубатого вставного речення» [2] пояснює Б. Метцгер відсутність цих слів у Textus Receptus. Проте існує й інше пояснення кострубатості деяких ранніх манускриптів, яке підтверджується як давніми істориками Церкви, так і сучасними текстологами. У 2-3 ст. н. е. Новий Завіт зазнав свідомого псування єретиками, і ці псування засвідчені в декількох найдавніших манускриптах, які збереглися тому, що Церква ними не користувалася через їхню зіпсованість.
Контекст не потребує слів καὶ ἐσμέν і ми є з двох причин. По-перше, «називатися» у грецькій мові може означати «бути»:
«Він буде великим і буде названий Сином Всевишнього, і Господь Бог дасть Йому престол Його батька Давида» (Лук. 1:32);
«Ангел сказав їй у відповідь: Святий Дух зійде на тебе, і сила Всевишнього отінить тебе, тому й Святе, що народиться від тебе, буде назване Сином Божим» (Лук. 1:35).
Зрозуміло, що Ісус не просто називався Сином Всевишнього і Сином Божим, а був ним.
По-друге, в наступному вірші стверджується ця істина: «Улюблені, ми тепер діти Божі…». Наявність слів «такими ми є» у попередньому вірші створює непотрібну тавтологію.
[1] Metzger B. M. A Textual Commentary on The Greek New Testament / Bruce M. Metzger. – 2nd ed. – Stuttgart: Deutsche Bibelgesellschaft, 2002. – С. 642.
[2] Там само.
