Про відомих

Лейбніц: видатний мислитель, керований Божим авторитетом

Сьогодні, 14 листопада, виповнюється 306 років з дня смерті Готфріда фон Лейбніца, німецького ерудита, переконаного лютеранина та одного з найширших інтелектуалів в історії людства.

Лейбніц був вундеркіндом. У 13 років він склав 300 гекзаметрів латинського вірша за один ранок для шкільного заходу. У 1661 році, у віці 14 років, він вступив до Лейпцизького університету, який закінчив у 17 років, здобувши ступінь бакалавра і магістра. Наступного року він здобув ступінь бакалавра права, а ще через рік − доктора філософії. Коли того ж року університет відмовив йому в отриманні ступеня доктора права, ймовірно, через його молодість, він виїхав з Лейпцига до Альтдорфського університету, захистив дисертацію й отримав ліцензію на юридичну практику. Це було до того, як йому виповнилося двадцять років.

Попри насичену юридичну та дипломатичну кар’єру, Лейбніц продовжував активно займатися науковою діяльністю. Як і багато інтелектуалів свого часу, Лейбніц був прихильником ідей Просвітництва і активно працював у найрізноманітніших галузях. Як мислитель, він вирізняється тим, що не лише осягнув глибини сучасної йому філософії, але й зробив свій внесок у її розвиток, залишаючись при цьому залежним від авторитету Святого Письма та Церкви.

Лейбніца найбільше пам’ятають як одного з першовідкривачів числення, разом з Ісааком Ньютоном. Вони розвивали цю математичну галузь незалежно один від одного. Хоча Ньютон частіше отримує більшу заслугу за свою знамениту працю «Принципи математики», саме нотації Лейбніца їхні наступники часто вважали найточнішими.

Лейбніц випередив Ейнштейна, стверджуючи, що простір, час і рух відносні. Насправді Ейнштейн називав себе лейбніціанцем і стверджував, що погляди Лейбніца переважали б погляди Ньютона, якби технологія того часу була більш розвинутою.

Говорячи про технології, Лейбніц мріяв про примітивний комп’ютер, який використовував кульки, перфокарти і двійкові числа для виконання складних обчислень. Він також описав машину, яка теоретично могла б виконувати інтегральні й диференціальні обчислення. Всіма цими способами він передбачив сучасні комп’ютери й навіть допоміг закласти фундамент для їхнього розвитку.

Лейбніц також добре відомий своїми роботами в галузі філософії, особливо у зв’язку з теологією. Він стверджував, що оскільки й розум, і віра є дарами Божими, то ці дві сфери, якщо їх правильно розуміти, не можуть бути суперечливими.

Схожі статті

Лейбніц також виступав за те, що згодом отримало назву «оптимізм», ідею про те, що будь-яка вада нашого світу повинна існувати і в інших. Цілком несправедливо французький філософ Вольтер у своїй знаменитій книзі «Кандід» перекрутив цю ідею так, ніби вона означає, що все на краще в цьому, найкращому з усіх можливих світів. Це досить близько до аргументу Лейбніца, щоб звучати правдоподібно, і водночас абсолютно неправильно показує його філософію.

Близьким до серця Лейбніца було примирення лютеран і католиків. Він народився всього за два роки до закінчення Тридцятилітньої війни, яка точилася між католиками і протестантами, насамперед у Німеччині. Будучи побожним лютеранином, він глибоко цінував католицьку думку і, частково завдяки роботі над примиренням, завоював повагу високопоставлених католиків. Йому навіть запропонували престижну посаду куратора Ватиканської бібліотеки. Щоб її обійняти, Лейбніцу довелося б перейти в католицизм, а він не хотів «давати зрозуміти», що католицизм кращий.

Творчість Лейбніца настільки масштабна, що її неможливо повністю висвітлити в короткому коментарі. Окрім праць у галузі філософії та теології, політики, права, історії та філології, він заклав основи сучасної аналітичної та лінгвістичної філософії й логіки. Він також передбачив розвиток теорії ймовірностей, інформатики, геології, біології та медицини, лінгвістики та психології. Різні елементи неймовірного діапазону робіт були об’єднані його християнською вірою, що ґрунтувалася на його вірі в Триєдиного християнського Бога.

Джерело: christianheadlines.com

Сподобалось? Підтримайте Газета Слово про Слово на Patreon!

Привіт 👋 А ви уже підписані?

Підпишіться, щоб отримувати новини кожного вечора!

Підтримайте наших журналістів, пожертвуйте прямо зараз! Це дуже потрібний і гучний голос на підтримку якісної християнської журналістики в Україні. 5168 7574 2431 8238 (Приват)

Редакція

Слово про Слово – інформаційний християнський ресурс. Публікуємо щоденні новини, коментарі, аналітику, що висвітлюють релігійну тематику в Україні та світі. Публікуємо статті різних жанрів, авторські блоги, оповідання, поезію, притчі.

Схожі статті

2 Коментарів

  1. “Близьким до серця Лейбніца було примирення лютеран і католиків. Він народився всього за два роки до закінчення Тридцятилітньої війни, яка точилася між католиками і протестантами, насамперед у Німеччині. Будучи побожним лютеранином, він глибоко цінував католицьку думку і, частково завдяки роботі над примиренням, завоював повагу високопоставлених католиків.”
    І якраз у той рік, коли в Європі закінчилася ця Тридцятилітня війна (1648), в Україні вибухнула Хмельниччина. Тобто багато в чому подібна – нещадна жорстоко-кривава війна, в т. ч. і на релігійному ґрунті.
    І от невблаганна, але безрозсудна логіка цього безжального – і, зокрема, міжконфесійного і міжетнічного – протистояння та людиновбивства, зрештою, і призвела рокової помилки Переяславської (з)ради…

  2. Р. S. І, до того ж, впадає в очі, зокрема, те, що ця Переяславська (з)рада, себто фактичний початок встановлення і “легітимізації” московсько-імперського панування над Україною, відбувся (1654) якраз на… 666-му році (!) по св.-Володимировому хрещенні Русі-України (988)…
    Крім того і в цьому ж дусі.
    Заснування москви (1147) князем з Києва Юрієм Довгоруким сталося саме на… 666 році (!) по заснуванні самого Києва (482)…
    А також і аналогічно.
    Через… 666 років (!) після того, як у Києві завершилося будівництво і був освячений головний храм Русі-України – Собор св. Софії (біля 1020), православна Київська митрополія була – по суті, цинічно й підступно – приєднана, а фактично зухвало захоплена й анексована московською церквою (1686)…
    Іншими словами, за всіма цими сумними історичними подіями явно стояв ніхто інший, як сам диявол-люцифер!
    Й, відповідно, московія-росія – це країна і держава, в якій – постійно та повсякчас – пробуває і якою владарює та спрямовує всі її діяння той же самий сатана! Як, власне, і в московському – імперсько-шовіністському псевдо-“православ’ї”: ультраконсервативному й мракобісно-чорносотенному.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Back to top button
Дорогий читачу, дякуємо, що ви з нами

Запрошуємо стати частиною спільного майбутнього та приєднатися до друзів “Слово про Слово” – тих, кому не байдуже, чим наповнюється український інформаційний простір. Тих, хто дивиться на світ з християнської позиції. Підтримати проєкт

Сподобалось? Підтримайте Газета Слово про Слово на Patreon!