Коли Ісуса запитали, якою є найперша і найголовніша заповідь, то Він відповів: «Люби Господа Бога свого всім серцем своїм, і всією душею своєю, і всією своєю думкою. Це найбільша й найперша заповідь» (Від Матвія 22:37-38). Саме для цього була створена людина – стосунків любові з Творцем, саме цього найбільше прагне Бог: «милості (в оригіналі «завітної любові та вірності») хочу, а не жертви» (Осії 6:6, Від Матвія 9:13), саме в цьому сутність християнства – в добровільній любові до Бога і ближнього, а не просто в якихось релігійних обрядах.
Проте з моменту гріхопадіння людина вражена егоїзмом, гордістю та непомірною любов’ю до себе. Нам важко і часто не хочеться любити інших, а особливо не таких як ми, не зручних для нас людей і, тим більше, ворогів. Або ж ми придумуємо своє визначення любові, яке, знову таки, є зручним для нас, але не є справжньою святою жертовною безумовною любов’ю.
Саме в цьому сутність спасіння і доброї новини, яка говорить про неймовірну Божу любов, яку Він виявив до Своїх ворогів (нас з вами, грішників). Бог Отець дарував нам Свого Сина, Який добровільно став жертвою за наші гріхи, щоб спасти нас від гніву Божого та вічного осуду, і щоб ми знову обрали добровільно любити Бога у відповідь.
Ми не здатні самі по собі обрати любити Бога, бо наша воля в рабстві гріха, тому Він перший проявляє ініціативу, а наша любов є похідною від Його любові.
«Ми любимо Його, бо Він перше нас полюбив» (1 Івана 4:19).
Ось чому джерело нашої любові лише одне – пізнання Його любові до нас. Ми любимо Його, бо Він перше нас полюбив (1 Івана 4:19). Чим більше ми розумітимемо те, наскільки Бог любить нас, тим більше наші серця будуть зростати в любові до Нього. Хочете любити Бога більше? Більше думайте про Його любов до вас.
Ось чому для нас вкрай важливо знову і знову відкривати й поглиблювати для себе розуміння Божої любові. Ось чому апостол Павло молився за віруючих в Ефесі: «Для того схиляю коліна свої перед Отцем… щоб Христос через віру замешкав у ваших серцях, щоб ви, закорінені й основані в любові, змогли зрозуміти зо всіма святими, що то ширина й довжина, і глибина й вишина, і пізнати Христову любов, яка перевищує знання, щоб були ви наповнені всякою повнотою Божою» (До Ефесян 3:14-19).
Хочу запропонувати вам декілька істин про Божу любов, які допомагають нам зрозуміти глибину, вишину, ширину і довжину Божої любові.
Ціна
Глибина любові визначається ціною, яку доводиться платити.
Якщо хтось подарував вам коробку цукерок – це приємно, але може бути навіть банально. Якщо хтось подарував вам автомобіль чи будинок – це вже серйозніша заявка про ставлення людини до вас. Але якщо хтось пожертвував своїм життям заради вас, то ніякі квіти, автомобілі, будинки не порівняються з цим. Даний вчинок говорить про велику жертву і про велику любов до вас.
Ми бачимо глибину Христової любові до нас в тій великій ціні, яку Йому довелося заплатити – Він віддав своє життя заради нас і нашого спасіння. Ісус пережив страшні фізичні муки й приниження, коли Його били, плювали в обличчя і ганебно, як розбійника, розіп’яли на хресті. Ісус пережив зраду друзів, коли Його найближчі залишили Його. Але найстрашніше − Ісус пережив жахливі душевні муки, відчув розділення з Отцем, пекло, коли гнів Божий на Нього виливався. Ми не можемо всього цього до кінця зрозуміти, але ось це та ціна, яку заплатив Ісус за нас недостойних грішників, цим самим явивши глибину Своєї любові.
Отримувач
Ми починаємо глибше розуміти чиюсь любов до нас коли усвідомлюємо, наскільки ми не заслуговуємо цього.
Якщо ми у всьому добре поводимо себе з якоюсь людиною, робимо все, чого він від нас очікує, не ображаємо і не розчаровуємо, не підставляємо, не зраджуємо, не обманюємо, не робимо боляче, − тоді його любов до нас не є чимось таким особливим і великим, адже нас легко любити й ми навіть певною мірою заслуговуємо на любов через свою добрість.
Однак коли ми підставляємо і розчаровуємо людину, ображаємо чи навіть робимо боляче, але нас при цьому продовжують любити й прощати, то про що це говорить? Чим більше ми не заслуговуємо любові, тим більш дивовижною і глибокою є любов того, хто продовжує нас любити.
Ми ще більше бачимо глибину любові Христової до нас, усвідомлюючи, наскільки грішними й недостойними ми є, щоб Він нас любив. Ми є тими, хто відкидають та ігнорують Бога, зраджують Йому з ідолами серця, використовують Його у своїх цілях, бунтують проти Його заповідей. Щобільше, ми є тими, по чиїй вині був розіп’ятий Син Божий. Ми недостойні знаходитися в Божій присутності, ми недостойні жити взагалі, ми не маємо ніяких прав перед Богом чогось вимагати, а все чого ми заслуговуємо – це бути навічно покараними в пеклі й бути відділеними від Того, Хто є любов.
Будучи Божими ворогами, ми стали об’єктом Його любові. Слово Боже каже, що Христос полюбив нас, коли ми були ще грішниками (До Римлян 5:5-8). Він вирішив любити нас і задумав спасти нас ще від вічності, хоча знав наперед, що ми підемо від Нього, що ми за ніщо будемо ставити Його. Він заплатив величезну ціну, віддавши Своє життя заради того, щоб ми могли мати звільнення від гріха і вічне життя.
Благословіння
Глибина любові визначається тим, наскільки великі благословіння ми отримуємо внаслідок того, що нас люблять.
Якщо вам хтось допоміг покопати город чи чоловік помив посуд, то ви бачите любов цієї людини до вас. Якщо вам хтось допоміг знайти роботу чи житло, зустрів вас серед ночі на вокзалі й привіз додому, ви також відчуваєте любов тієї людини тільки вже по-іншому. Якщо вам хтось допоміг вилізти з боргів, звільнитися від якоїсь залежності чи навіть в’язниці, ви також розумієте, що ви небайдужі цій людини.
А якщо вас спасли від вічного покарання і дали місце вічного блаженства в раю, можливість знаходитися в присутності Божій і насолоджуватися блаженством там, то ви очевидно розумієте глибину такої любові. (1 Івана 3:1–3). Глибина Христової любові проявляється до нас в тому, що Він дає спасіння і прощення гріхів.
Читайте також:
Свобода
Глибина любові визначається через свободу, добру волю, по якій нас люблять.
Коли хтось робить для вас щось добре, тому що його заставили, хоча він сам цього не хоче, то, очевидно, ми розуміємо, що любов цієї людини до нас не дуже глибока. Глибина любові пропорційна до її свободи, по якій вона обирає вас любити.
Коли страхова компанія виплачує вам 30 000 грн після того, як ви потрапили в лікарню внаслідок аварії, то ви напевно не захоплюєтеся від того, як сильно любить вас ця компанія. Але коли ваші родичі, члени вашої домашньої групи чи церкви провідують вас в лікарні, приносять вам їсти, служать вам і хтось телефонує щодня, − ви називаєте це любов’ю, тому що вони добровільно обирають це робити.
Ми бачимо глибину Христової любові до нас в Його свободі, коли Він добровільно обирає померти за нас.
«Через те Отець любить Мене, що Я власне життя віддаю, щоб ізнову прийняти його. Ніхто в Мене його не бере, але Я Сам від Себе кладу його. Маю владу віддати його, і маю владу прийняти його знову, Я цю заповідь взяв від Свого Отця» (Від Івана 10:17-18).
Якби Христа змушували померти, якби це була не Його добра воля, не бажання Його серця – тоді Його любов до нас була б під великим знаком питання. Саме тому Він підкреслює це – Я сам обираю померти. Це не випадковість. Я не просто жертва, але це те, чого Я Сам хочу і ради чого я прийшов, щоб померти й спасти людей. Саме тому, коли за Ним прийшли в Гефсиманію, то Він не втікав, не захищався, не просив ангелів заступитися за Нього, але Сам вийшов до зрадника, і, по суті, здався в його руки, бо Він знав, що настала година Йому померти.
«Хай завжди перед очима нашими буде Ісус, наш Провідник у вірі, Який приведе її до досконалості. Заради радості, що чекала на Нього, Христос витерпів страту на хресті й, прийнявши цю ганьбу, тепер посів Своє місце по праву руку від Божого престолу» (До Євреїв 12:2).
Ісус пішов на страждання, не зціпивши зуби в злобі, а заради радості від того славного майбутнього, яке чекало Його попереду від зустрічі з Отцем і з тобою на небі. Він вмирав заради майбутнього, в якому Царство Боже знову буде в повноті на землі, ворог буде переможений, смерть скасована, гріх знищено, а людство житиме в гармонії з Творцем та один з одним. Ісус вмирав, щоб в тому славному майбутньому був саме ти. Ісус радіє, спасаючи грішника. Все небо радіє, коли ще один блудний син чи донька повертаються до люблячого Небесного Батька. Бог любить тебе і радіє тобі!
До кожного, хто через віру в Ісуса Христа є дитиною Божою, сьогодні лунають з неба слова: «ТИ СИН МІЙ УЛЮБЛЕНИЙ, ЯКИЙ МЕНІ ДОГОДИВ І ЯКИЙ МЕНІ ДУЖЕ ПОДОБАЄТЬСЯ!».
Автор: Щоденник пастора
