Блог Михайла Черенкова

Хліб життя

Хліб – це незамінне, основне, головне. Хліб має бути на столі навіть тоді, коли нічого іншого немає. Простий. Справжній. Знайомий на смак і запах, нагадуючи про поле, дощ, сонце, працю, нашу нужду та милість Божу. Ці думки нагадують нам про те, наскільки у своєму житті ми залежимо від Господа. Без Нього немає хліба. Бог дає нам його. Бог і є наш хліб. Цю істину легше зрозуміють ті, хто голодує й кому нема на що сподіватися, крім як на Творця та Його чудо.

Звісно, сьогодні навіть за всіх труднощів життя рідко хто не має на столі хліба. Ми звикли до нього як до того, що само собою зрозуміло в повсякденному житті. Настільки звикли, що припинили цінувати. Приївся.

Я пам’ятаю мою прабабусю Настю, яка пережила не один голод I до останніх днів зберігала під матрацом сухарі. Пам’ятаю свої перші студентські роки. Тоді я винаймав кімнату в бабусі Ганни Іванівни, яка прибирала вулиці та доживала своє важке життя в холодній службовій квартирі. Вона багато розповідала про голод у 1932–1933 рр., коли її маму жорстоко побили, покалічили та мало не вбили за зірвані для голодних дітей колоски. Досі пам’ятаю сумний голос Ганни Іванівни, її натруджені руки й тихі молитви. Повертаючись після навчання додому, я приносив половинку хліба, яку ми ділили на двох так, аби вистачило до наступного вечора. Кожен сні­данок і вечеря були для нас священнодійством. Ми вживали хліб як дар від Господа. Крихти я змітав у руку й відправляв до рота. Стіл залишався порожнім і чистим.

А ще на столі у квартирі бабусі завжди лежала Біблія – мовчазне й підбадьорливе нагадування про Бога та Його Слово, Його турботу про наш духовний прожиток. Я ніколи не чув від Ганни Іванівни невдоволення. Її очі й обличчя світилися радістю Божої присутності. Бог був її хлібом.

Говорячи про Себе як про хліб життя, Христос нагадує нам просту істину: без Нього ми не зможемо прожити жодного дня. Ісус не тільки дає нам хліб, Він і є нашим хлібом щоденним. Не так просто це зрозуміти й прийняти. Адже навіть учні Христа дивувалися цим одкровенням: «То жорстокі слова! Хто може їх слухати?» (Ів. 6:60). Вони звикли отримувати щось від Ісуса, проте так і не зрозуміли, Хто Він є. Тому Господь починає з простих речей, а потім переходить до глибших істин. Він спершу відповідає нам на повсякденні потреби, а потім відкриває справжні проблеми, точніше одну – основну. Христос не залишає нас без хліба для життя, але також хоче, щоб ми зрозуміли, що Він є хлібом життя. Спаситель годує людей духовною їжею, а разом із тим піклується про їжу тілесну (Ів. 6:5–14). Він помножив хліб і рибу так, що п’ять тисяч слухачів змогли насититися. Усі брали «скільки хотіли» (Ів. 6:11). Тобто Ісус був щедрим, але водночас подбав, аби залишені шматки зібрали й нічого не пропало.

Приймаючи хліб як дар від Бога, ми маємо бути вдячними, ощадли­вими, відповідальними. Дванадцять кошів, в які апостоли склали залишки їжі, могли знадобитися в дорозі або послужити хорошим свідченням іншим людям, особливо бідним і голодним.

Христос співчутливо реагує на фізичні потреби, але нагадує і про хліб духовний: «Поправді, поправді кажу вам: Мене не тому ви шукаєте, що бачили чуда, а що їли з хлібів і наситились. Пильнуйте не про поживу, що гине, але про поживу, що зостається на вічне життя, яку дасть вам Син Людський» (Ів. 6:26 — 27). Христос хоче, щоб, приймаючи хліб як дар Божий, ми думали про Творця більше, ніж про їжу.

Схожі статті

Далі Христос відверто заявляє: «Я – хліб життя. Хто до Мене приходить, – не голодуватиме він» (Ів. 6:35). Він повторює цю думку ще раз, порівнюючи Його їжу з манною небесною, відкриваючи цим Свою Божественність: «Я – хліб життя! Отці ваші в пустині їли манну, – і померли. То є хліб, Який сходить із неба, – щоб не вмер, хто Його споживає. Я – хліб живий, що з неба зійшов: коли хто споживатиме хліб цей, той повік буде жити. А хліб, що дам Я, то є тіло Моє, яке Я за життя світові дам» (Ів. 6:48–51).

Манна не тільки живила ізраїльський народ у пустелі, а й нагадувала про Бога, про Його милість і турботу, про важливість послуху Його Слову. Ісус – більше за Мойсея. Його їжа – краща за небесну манну. Він не просто нагадує про Бога, Він і є Бог. Він не просто дає нам хліб, Він і є наш хліб.

Як дивно, що, користуючись Його дарами, ми так мало цікавимося Ним Самим. Як дивно, що, приймаючи з Його рук хліб, ми так рідко дякуємо Йому і так мало знаємо Його.

Господь піклується про нас і наші повсякденні потреби. Але Він хоче, щоб, дивлячись на хліб для життя, ми думали про Нього – Хліб Життя. Він хоче, щоб ми приймали все, як від Нього, щоб приймали Його, насичувалися Ним, жили Ним щодня, завжди, вічно.

Сподобалось? Підтримайте Газета Слово про Слово на Patreon!

Привіт 👋 А ви уже підписані?

Підпишіться, щоб отримувати новини кожного вечора!

Підтримайте наших журналістів, пожертвуйте прямо зараз! Це дуже потрібний і гучний голос на підтримку якісної християнської журналістики в Україні. 5168 7574 2431 8238 (Приват)

Михайло Черенков

Міжнародний директор Mission Eurasia, доктор філософських наук, професор Українського католицького університету, автор кількох книжок про євангельський протестантизм, активний проповідник, батько 4 дівчат: Був ректором Донецького християнського університету. Експерт з питань релігійної свободи. Пастор церкви Revival, м. Ванкувер

Схожі статті

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Back to top button
Дорогий читачу, дякуємо, що ви з нами

Запрошуємо стати частиною спільного майбутнього та приєднатися до друзів “Слово про Слово” – тих, кому не байдуже, чим наповнюється український інформаційний простір. Тих, хто дивиться на світ з християнської позиції. Підтримати проєкт

Сподобалось? Підтримайте Газета Слово про Слово на Patreon!