Домашня » Актуальне » Гейропа та сімейні цінності – міфи та реальність

Гейропа та сімейні цінності – міфи та реальність

3
Поширень
Pinterest WhatsApp

Наша держава НЕ ХОЧЕ турбуватися про власне майбутнє. Бо діти – то є майбутнє. А щоб довести, що Україна – це Європа, проводить гей паради. Комерційне сурогатне материнство заборонено в усіх країнах Європи, але не в Україні…

Міф 1 Європа – це рай для геїв, де їм все дозволено

Так. В Європі проводять гей-паради. Але права ЛГБТ+ обмежені там, де вони можуть нанести шкоду суспільству. Перш за все мова йде про донорство крові. В країнах ЄС чоловікам, що мали статеві акти з чоловіками заборонено бути донором. У ВБ, Естонії, Угорщині та ще деяких країнах цей термін пом’якшено з по-життєвого до 12 місяців після останніх статевих зносин. В Канаді – 5 років. Донорство крові геям у Німеччині, Австрії, Литві, Швейцарії, Нідерландах, Хорватії, Люксембурзі заборонено по-життєво.

Чому так? Тому що гомосексуальні стосунки це підвищений ризик захворювання на ВІЛ-інфекцію, сифіліс та плазмові смертельно небезпечні гепатити. Це група ризику.

Така заборона, по-перше, захищає реципієнтів крові, тяжко хворих людей, які потребують здорової крові, по-друге, є своєрідною антирекламою ЛГБТ+. Дивіться, що на вас очікує. Ви в небезпеці.

В Україні та РФ такої заборони немає.

Міф 2 Країни СНД, передусім Україна та РФ, підтримують родинні цінності

Сурогатне материнство

Комерційне сурогатне материнство заборонено в усіх країнах Європи. Деякі країни мають настільки жорстке законодавство, що батьки, які отримали послугу сурогатного материнства в Україні, мають потім безліч проблем з реєстрацією дитини.

Більше про сурогатне материнство:

Чому країни, в яких дозволена проституція, так жорстко борються з цим явищем? Адже у Німеччині чудова репродуктивна медицина і вони могли б на цьому заробляти гроші? Тому що явище шкідливе:

  • для фізичного та психологічного здоров’я жінки, яка погоджується виношувати дитину (процедура передбачає гормональну терапію, ЕКО – це група ризику ускладнень, у тому числі й віддалених; у таких жінок частіше розвивається післяпологова депресія, тощо) ;
  • шкідливе для дитини, яка виношується (зареєстровано більший відсоток неврозів у таких діток, ніж у загальній популяції, тому що сурмама змушена відмовлятися від емоційного зв’язку між собою та дитиною, що вона виношує);
  • шкідливе для дитини цієї жінки (в сурмами беруть тільки жінок з дітьми, вважається, що жінка, яка змушена «давити» власний материнський інстинкт виношуючи чужу дитину, деформується як мати);
  • шкідливе для родини сурмами (реєструється високий процент розлучень в таких родинах, чоловіки, що змушені дозволити жінкам такий «підробіток» часто потім йдуть з родини).

Тобто люди на Заході підрахували, що не варто жертвувати щастям родини з дітьми для того, щоб допомогти бездітній родині отримати генетично споріднену дитину-неврастеніка. Вигідніше допомогти тим, хто може сам народжувати дітей. Там усе рахується, тому й живуть краще.

Сурогатне материнство для іноземців сьогодні заборонено навіть у Індії, де кастове суспільство, де жахливе відношення до жінок, де взагалі набагато більше проблем, ніж у нас.

У нас це тіньова наскрізь корумпована галузь, що процвітає. З найбільш ліберальним підходом, який можна порівняти хіба що з РФ, де є батьки-одинаки, що отримали дітей від сурмам.

Тобто найбільша дискримінація материнства та дитинства – в РФ та Україні, де експлуатують жінок-матерів, що не можуть прогодувати своїх дітей.

Дискримінація материнства під час працевлаштування

В сурмами беруть жінок, які не п’ють, не палять, не вживають наркотики, ведуть здоровий образ життя та мають одну, а ще краще двох дітей. Тобто це порядні жінки-матері, що опинилися в скрутному становищі.

Чому вони погоджуються на таке? Тому що в Україні створено всі умови для дискримінації жінок-матерів. Влаштуватися на роботу, маючи одного, а тим більше двох діточок, дуже складно. Я сама пробувала – шукала і сама, і через біржу. Мені це не вдалося. Довелося освоїти нову спеціальність та відкрити ФОП.

Наша держава не захищає, на заміжню жінку, що має дітей, немає квот. А не в кожної жінки чоловік заробляє суму, достатню, щоб прогодувати таку родину. І, завважте, про сексуальний статус не запитують, а дітей маєш вказати в анкеті. Мами з дітьми йдуть в загальному переліку квот і роботодавці залюбки візьмуть «перед пенсіонера» ніж маму з двома дітками.

Відсутність соціального захисту

В мене ФОП, плачу податки. В податковій сказали, що, якщо закриюсь, на біржу не візьмуть. Допомагати почнуть тільки, якщо пропрацюю півроку з прибутком меншим за половину прожиткового мінімуму для всіх членів родини. ЯК я буду жити ці півроку з дітьми, нікого не хвилює.

Таких як я тисячі, просто більшість працює нелегально. Кожного року можна знайти в газетах заголовки як мати з двома дітьми вбила власних дітей і скінчила життя самогубством/збожеволіла. Це лише те, що потрапляє в газети. Просто всім байдуже, окрім тих, хто розуміє, як це тяжко і страшно.

Ні, я нормально заробляю. Навіть допомагаю іншим, коли є змога. Але кожного разу, коли купую одяг та взуття дітям, яке дорожче, ніж дорослим, я думаю. Коли купую «дитячі» ліки, які також дорожчі, ніж дорослим, я думаю. Коли купую більш-менш здорову їжу – молочку, м’ясо, рибу, фрукти, овочі – думаю. Коли оплачую пломбу в дитячій державній поліклініці, я думаю. Коли плачу за спорт.секцію, думаю. Коли купую книжки та канцтовари, думаю. Коли влітку їду в лутший парк лутшого міста (дорога туди й назад 100 грн разом з дітьми), думаю.

Думаю. Думаю. Думаю. Як живуть ті, хто отримує ще менше за мене…. І ЯК би я жила, якби Господь по милості своїй не підказав мені віднайти для себе новий спосіб заробітку.

В гейропейській Німеччині жінка, що платить податки, може бути впевнена, що за її спиною стоїть ДЕРЖАВА, яка ЦІНУЄ МАТЕРИНСТВО. Держава, яка ДБАЄ про дітей. А, отже й про традиційні цінності.

Там міська влада виплачує матерям за секції, за додаткові уроки, навіть за канцтовари. І все це на додаток до виплат, які надають до 25 (!!!) років. Там жінка, що лишилася без чоловіка може взагалі не працювати, а займатися дітьми, а якщо забажає на роботу, їй допомагають влаштуватися. Там не збирають хворим дітям усім Інтернетом гроші на лікування. Там мати дитини-інваліда відчуває себе повноправним членом спільноти.

Короткий висновок

Наша держава НЕ ХОЧЕ турбуватися про власне майбутнє. Бо діти – то є майбутнє. А щоб довести, що Україна – це Європа, проводить гей паради.  На тих парадах, по моїм підрахункам, на одного задрипаного гомосексуала 10 полісменів та 5 «я сам не гей, але я за рівні права».

Я категорично проти виступів ЛГБТ+ у тому форматі, у якому вони проходять зараз. Я професійний рекламщик, і я знаю, що таке реклама. Це не вимога якихось прав, це реклама того, як класно бути ЛГБТ+.

САМЕ ТОМУ вони майже нічого не говорять про складнощі, а тільки стверджують, що вони пишаються собою. Якщо нам показують геїв в кіно – то це добрі, нещасні люди. Але це на так. Вони такі самі, як і ми. Там є всякі. Більш того, не всі знають, що ЛГБТ+ частіше змінюють партнерів, що це не тільки підвищений ризик ВІЛ, це підвищений рівень наркоманії, алкоголізму, самогубств.

Така реклама напевне зашкодить нашим дітям. Але той формат заходів, що проводиться у нас супроти ЛГБТ+ мені також не подобається. Це або бійки, або калька з їх заходу (реклама сімейних цінностей). Це не працює. Це не спрацювало на Заході і це не працює у нас. Я б залюбки підтримала протест-антирекламу ЛГБТ+. За введення хоча б тих обмежень, які існують на Заході.

Окрім того, я б підтримала ходу проти дискримінації материнства та дитинства в Україні. Проти сурогатного материнства (якщо ми йдемо в Європу, чому ми рівняємося на РФ в цьому питанні?), за підвищення виплат на другу та третю дитину, які були скасовано. За соціальний захист матерів та дітей. За підтримку материнства та дитинства в Харкові та в Україні.

Оксана Чередник

Джерело: site.ua

Приєднатися до нас у Facebook  Twiter   Instagram

Підтримайте розвиток сайту "Слово про Слово"

Slovoproslovo.info – Газета “Слово про Слово є неприбутковим проєктом і працює коштом пожертв.

 Ми прагнемо забезпечити якісну незалежну християнську журналістику, якій ви можете довіряти. Але на те, що ми робимо, потрібно багато важкої праці, часу та грошей.

 Просимо вас фінансово підтримати розвиток та діяльність цього інформаційного християнського ресурсу.

Попередня Стаття

Як і хто винайшов наркоз?

Наступна Стаття

В Україні вперше навчатимуть Богослів’ю та діджитал-культурі

Без коментарів

Залиште коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *