Фотографії вказують на те, що «Біблійний пояс» пошкоджений, але не зруйнований
За даними журналу Christianity Today, Україна стала не просто «біблійним поясом» Східної Європи, а «центром євангельського церковного життя, освіти та місій».
Служіння в Ірпені проходило дуже добре.
За минуле десятиліття населення північно-західного передмістя Києва зросло до 90 000, разом з ним зростала й Ірпінська Біблійна Церква (ІБЦ). Баптистська община нараховувала 700 дорослих та 300 дітей. У 2019 році 12 членів церкви розпочали будувати церкву по сусідству з новими районами, де мешкали 15 000 українців в багатоповерхових квартирних комплексах без будь-якої церкви поряд.
Зустрічаючись в підвальному приміщенні офісу, у грудні минулого року засновники придбали окрему будівлю в місцевого банку. Вони вдячні за своє власне місце в умовах дефіцитного орендного простору. З місткістю у 200 осіб, община, яка налічувала 60 членів церкви почала зростати.
Три місяці потому росіяни вторглися в Україну. Гостомель став першим передмістям, яке взяли через те, що там знаходиться аеропорт. Штурм Ірпеня та сусідньої Бучі розпочався 27 лютого, коли війська намагалися оточити Київ.
Старший пастор ІБЦ Микола Романюк був в Сполучених Штатах, його сім’я поїхала на захід України. Він повернувся 5 березня, але того ж дня і поїхав. Наступного дня член його церкви повернувся в Ірпінь, щоб допомогти з евакуацією. На жаль, його вбили разом із жінкою, якій він допомагав, та її двома маленькими дітьми. Про трагедію, як російські війська розстріляли гуманітарний коридор, дізнався увесь світ завдяки The New York Times.
До 14 березня Росія окупувала половину передмістя, включаючи квартал, де знаходилась церковна будівля. ІБЦ залишалась захищеною, але 200 членів церкви виїхали до 20 країн Європи, а інші 500 поселились на заході Україні. Романюк перебував у Рівному, що за 200 миль на захід від Києва ще з 70 членами його церкви. Служіння проводилось онлайн, а стійкі віруючі намагалися служити 4 000 переважно літнім жителям, які залишились в Ірпені.
Через російські звірства було вбито десятки людей.
16 березня Україна оголосила контратаку. Українська армія звільнила передмістя 28 березня, але бої в Бучі продовжувались наступні 2 дні, протягом яких Росія збільшила свій залп ракет на Ірпінь. Одна потрапила у церковну будівлю, зруйнувавши дах та другий поверх, де знаходились класи недільної школи.
Військових там не було.
«Будь-яку будівлю можна відновити, − сказав Романюк, − порівнюючи з руйнуванням міста та кількістю загиблих, це не є проблемою».
В той час як деякі українські протестанти вважають церковні будівлі святими, більшість православних християн розглядають церкви, як святе місце для єднання з Богом, яке пронизано божественною аурою. Всередину заборонено заносити їжу, немає туалету та душу.
Це вплинуло на можливість надання допомоги. З восьми православних церков Ірпеня лише дві мали прибудови. Хоча лише один храм був пошкоджений, а священник вбитий під час авіаудару, прибудови відкрились лише для того, щоб прихистити людей. Один православний священник намагався більше допомагати.
«У нашому богослов’ї церква − це місце для служіння та поклоніння, − сказав Романюк, − зараз церква стала домом для бездомних, допомогою для всіх, хто потребує її».
Романюк очолює ІБЦ з 2009 року. Він повернувся зі своєю дружиною та дочкою 3 квітня і жив у церковному підвалі з іншими 40 переселенцями Ірпеня. Його квартира не була пошкоджена, хоча в сусідній комплекс потрапив снаряд. Хоча 20 квітня в половині передмістя відновили постачання електроенергії, сім‘я Романюків продовжила перебувати на місці свого служіння.
Там люди можуть зарядити свої мобільні телефони. Щодня обід готують для 200 жителів. О 18 годині можна подивитися християнський фільм або християнську лекцію. Тим, хто потребує − надають житло, 30 людям похилого віку та інвалідам доставляють їжу та ліки.
А за останні три тижні члени церкви приступили до легкого ремонту розбитих вікон і дахів, перш ніж дощі, що наближаються, завдадуть додаткової шкоди.
Інші євангельські служіння в Ірпені зробили схожі кроки для того, щоб краще служити своїй громаді.
«Ми розуміємо, що семінарія – це не будівля. Це наші студенти та співробітники, − сказав Ігор Яремчук, − але війна забрала можливість мати навчання, проте зараз вони мають незліченну кількість можливостей практикувати свої навички».
З 2008 Ректор Ірпінської Біблійної Семінарії (ІБС) підтримує щоденний контакт з 837 студентами завдяки вечірнім молитвам через соціальні мережі. Кожного тижня він готує 10-хвилинне наставлення – «Чашка кави з ректором» у якій він заохочує до вірності, попри труднощі, а також повідомляє новини про семінарію.
Найгірше сталось 20 березня.
ІБС, яка розташована в контрольованому Україною Ірпені, залишилась підключеною до комунальної мережі. Кампус приймав по 1 000 осіб за день, щоб вони могли набрати води та зарядити мобільні телефони, також надавався притулок людям, які втратили житло.
Українська контратака вже тривала, Яремчук вважає, що російські війська обстріляли кожен з п’яти будівель семінарії через те, що вони допомагали людям. Їхні зелені дахи разом з кухнею та класами на другому поверсі були зруйновані.
«З Божою допомогою ми відбудуємо семінарію, − сказав він, − але це було дуже сумно та боляче».
Кампус очищають від сміття, але з ремонтом почекають, поки ситуація не стабілізується. Росія може повторно атакувати Київ. Але якщо статус-кво збережеться, ІБС планує відновити богословську освіту у вересні, якщо можливо − в семінарії, якщо ні − онлайн. Зараз пропонується лише один курс, який викладають професори зі Сполучених Штатів.
Тема не може бути більш актуальною: «Консультування в критичних ситуаціях».
«Поки ми не можемо бути впевнені скільки студентів з 700 зареєстрованих зможуть брати участь у навчанні, проте Яремчук чув багато історій про їхнє активне служіння. Вплив Баптистського Союзу відчувається у роботі з надання гуманітарної та психологічної допомоги по всій країні та у Східній Європі, − повідомив ректор, − а Євангеліє поширюється, особливо в бомбосховищах».
Він порівняв Україну з церквою у Діях Святих Апостолів 8:1-4, коли переслідувані та розсіяні християни євангелізували.
«Війна – це жахливо, але це добре для душ українців, − сказав Яремчук. − В Європі, яка духовно мертва, біженці з Біблійного поясу несуть релігійне відродження».
Місія Євразія є гарним прикладом.
Переїхавши з Москви в Ірпінь, щоб уникнути повторного тиску на євангельські служіння, Сергій Рахуба не очікував, що президент Росії послідує за ним в Україну.
Президент Місії Євразія придбав штаб-квартиру в передмісті в місцевої пекарні, переключивши увагу закладу на Хліб життя. Але коли місцевість була окупована, то російські військові зайняли це місце, використовуючи дві кімнати та гуртожиток на другому поверсі для 38 осіб.
Боєприпаси зберігались у підвалі. Бібліями забарикадували вікна. 28 березня, коли російський підрозділ остаточно відступив, вони спалили релігійну літературу та підірвали зброю.
Будівлю також…
«Ми плакали. Так багато спогадів, − сказав Рахуба, − це був центр нашої місії, не тільки для України, але і для всієї Євразії».
Зараз два центри з надання допомоги біженцям знаходяться у Польщі, а міжнародну роботу в 14 країнах колишнього Радянського Союзу координує Молдова. Чотири західні українські центри служать внутрішньо переміщеним людям, у Луцьку друкують та розповсюджують Біблії.
«Молоді лідери, які навчалися в нашому центрі, зараз служать на передовій, − сказав Рахуба. − Божа перемога буде більшою за знищення».
Баптистська церква «New Blocks» відновила щотижневі богослужіння 8 травня. У цей день також відбулось перше служіння у Гостомелі, де 35 осіб приєднались до центру ІБС для надання допомоги.
Це була четверта зустріч в неушкодженому кампусі ІБС, куди повернулися 50 членів церкви. До них приєдналися 50 віруючих з церков, які ще не відновили служіння, а також 100 інших представників громад.
Прийнявши випробування, ірпінські євангельські лідери зберігають надію.
«Коли ти бачиш, що твоє місто знищено, ти розумієш, що тебе також могли вбити, − сказав Романюк, − але попри наш смуток, Бог дав нам ще більше служіння, ніж раніше».
Джерело: christianitytoday.com
