Ми були з командою медиків у Гаїті, коли після руйнівного землетрусу там загинули сотні тисяч людей. То був суцільний жах: зруйновані будинки, осиротілі діти, втрата засобів для існування. Але біда одна не ходить. І коли люди ще не зовсім оговтались від одного, прийшло друге – холера.
Ми надавали допомогу саме в той час. В жаркому кліматі люди втрачали воду і помирали дуже швидко. Видовище було жахливим. Холера − особливо небезпечна інфекція. Потрібно бути дуже обережному, щоб самому не стати пацієнтом. Бо лікувати тебе там просто нікому.
За кілька років була чергова місія в Гаїті. На той час ми вже мали досвід роботи з місцевими людьми, знали їхні типові хвороби і найбільш поширені проблеми. Здивувало те, що люди почали звертатися з якимись новими скаргами. Ще трошки, і ці проблеми прийшли до нашої команди. По тілу з‘являлася плямиста висипка, підіймалася температура, боліли суглоби. Я не міг зрозуміти, що це. Коли приїхали ближче до цивілізації, в інтернеті прочитав, що на Кариби дістався Зіка-вірус. Це і була відповідь.
Читайте також:
В моїх місіях по світу довелося зустрітися з різними епідеміями і шукати рішення в умовах дефіциту як захисту, так і ліків. Це були особливі обставини. Але завжди допомагав здоровий глузд. Людина – істота розумна. І коли не піддалася паніці, здатна на нормальні вчинки. Які потім, виявляється, були цілком логічними. До речі, обмеження доступу до тривожної інформації грає тільки в плюс.
Епідемії змінюють одна одну і ковід не є кінцем світу. Він прийшов зненацька і піде, очевидно, так само. Життя триватиме і будуть нові виклики. І тому надзвичайно важливо робити те, що справді важливо. І не витрачати марні зусилля на те, що створює ілюзію. Бо ці зусилля і кошти будуть вкрай необхідними пізніше.
Відрізнити одне від іншого – наше завдання. Але надлишок негативних новин, схильність до гіперболізації і екстраполяція всього найгіршого на себе роблять це завдання практично нездійсненним.
