Про відомих

Джонатан Едвардс – людина, яка змінила Америку

Джонатан Едвардс (1703-1758) – один з найбільш благочестивих і впливових людей в християнському світі Америки за всю історію. Його особливий талант, аналітичний розум, і чудове знання Писання, помножені на його богобоязливість, глибоке смирення серця і щиру любов до людей, зробили його особливим інструментом в Божих руках. Ім’я Едвардса пов’язано з Великим Пробудженням в Америці, що відбулося в 1730-х і 1740-х роках.

Резолюції Джонатана Едвардса були написані ним в 1722-1723 р., тобто тоді, коли він був у віці 19-20 років. Вони відображають особисте посвячення молодої людини, яка реально і практично віддає своє життя Богу.

Резолюції

Усвідомлюючи, що нічого не можу зробити без Божої допомоги, я смиренно прошу Господа, щоб Він послав мені благодать дотримати ці резолюції тою мірою, в якій це узгоджується з Його волею, заради Христа.

Не забувайте перечитувати ці резолюції щотижня.

1. Вирішено! Робити все, що максимально послужить Божій славі, а також моєму благу, користі і задоволенню, в усі дні життя мого, в усі часи, зараз і через міріади століть. Виконувати свій обов’язок і робити те, що максимально послужить на благо людству в цілому. З якими б нездоланними труднощами я б не зіткнувся.

2. Вирішено! Постійно шукати нові шляхи до того, щоб досягти вищезазначеного.

3. Вирішено! Спіткнувшись і відступивши в чому-небудь від цих резолюцій, каятися у всіх проступках, які вдасться пригадати, відразу, як тільки про це подумаю.

4. Вирішено! Ніколи не робити нічого, в душі або тілі, малого чи великого, крім того, що веде до слави Божої; якщо можливо цього уникнути, не бути ні прямим учасником, ні пасивним спостерігачем цього.

5. Вирішено! Чи не втрачати жодного моменту життя, але витягати з будь-якої миті максимально можливу користь.

6. Вирішено! Поки живий, жити на повну силу.

7. Вирішено! Не робити нічого, що побоявся б зробити в останню годину свого життя.

8. Вирішено! З усіх боків, в словах і ділах, завжди поводитися так, як якби не було грішника гіршого, ніж я, і як якби я зробив всі ті ж гріхи й був схильний до всіх тих же слабкостей, що й інші; нехай звістка про чиїсь проступки викликає у мене лише сором за самого себе і спонукає сповідувати мої власні гріхи й мою нікчемність перед Богом.

9. Вирішено! Завжди багато роздумувати про свою смерть і про супутні цьому обставини.

10. Вирішено! Відчуваючи біль, думати про скорботи мучеництва і про муки пекла.

11. Вирішено! Зіткнувшись з будь-яким богословським завданням, негайно намагатися його вирішити, якщо цьому не перешкодять обставини.

12. Вирішено! Якщо що-небудь починає тішити мою гордість або підігрівати марнославство, негайно відкидати це геть.

13. Вирішено! Намагатися знаходити тих, хто потребує милостині й добродійності.

14. Вирішено! Нічого не робити з помсти.

15. Вирішено! Не відчувати ні краплі гніву стосовно нерозумних створінь.

16. Вирішено! Ні про кого не говорити погано і не принижувати нічию репутацію ні малою мірою, якщо тільки для цього немає по-справжньому вагомих причин.

17. Вирішено! Жити так, щоб після смерті не шкодувати про це.

18. Вирішено! Жити так, щоб це максимально відповідало моїм релігійним ідеалам, ясно усвідомлюючи євангельську істину і думаючи про світ прийдешній.

19. Вирішено! Не робити нічого, що я побоявся б зробити в останню годину перед звуком останньої труби.

20. Вирішено! Дотримуватися найсуворішої стриманості у їжі та питті.

21. Вирішено! Не робити нічого, що я засудив би в іншому або за що став би думати про нього гірше, ніж раніше.

(Резолюції 1 – 21 були написані в Нью-Хейвені в 1722 р.)

22. Вирішено! Всіма можливими способами намагатися здобути собі якомога більше щастя в майбутньому світі − з усією силою, ретельністю, прагненням, з усім завзяттям, на яке я здатний, з усім своїм старанням.

23. Вирішено! Найчастіше робити те, що здається зовсім неймовірним, для слави Божої, не випускаючи з уваги первинних мотивів, намірів і цілей; якщо ж я знайду, що це не служить Божій славі, то відкидати це як порушення 4-й резолюції.

24. Вирішено! Якщо зроблю будь-який нехороший вчинок, вишукувати його першопричину; потім намагатися не робити самого вчинку і щосили молитовно боротися з першопричиною.

25. Вирішено! Постійно перевіряти, що змушує мене хоча б в малою мірою сумніватися в любові Божій, і направляти всі мої сили проти цього зла.

26. Вирішено! Позбавлятися від усього, що позбавляє мене впевненості.

27. Вирішено! Ніколи не ухилятися від жодної справи, якщо тільки ухилення від неї не послужить на славу Божу; частіше перевіряти мотиви, які змусили мене від чогось відмовитися.

28. Вирішено! Вивчати Писання настільки старанно, послідовно і часто, щоб для мене самого був очевидний мій ріст в пізнанні Слова Божого.

29. Вирішено! Ніколи не брати до уваги молитвою або проханням те, на що я не можу сподіватися отримати від Бога відповідь, і не молитися так; ніколи не вважати сповіддю те, що Бог ніколи б не прийняв.

30. Вирішено! Намагатися щотижня процвітати в релігії й чесноті більше, ніж в попередній тиждень.

31. Вирішено! Нічого не говорити проти якої б то не було людини, якщо це не узгоджується надзвичайно з християнською честю, любов’ю до людства, глибоким смиренням і визнанням власних провин і недоліків, або якщо це не узгоджується з «золотим правилом»; все, що було мною сказане проти кого-небудь, перевіряти по тих же стандартах.

32. Вирішено! Бути вірним своєму обов’язку, щоб на мені хоча б частково не справдилися слова книги Приповістей 20: 6, «А вірну людину хто знайде?».

33. Вирішено! Завжди робити все, що від мене залежить, для створення, збереження, зміцнення і підтримання миру, якщо це не буде суперечити іншим важливим принципам (26 Грудня 1722).

34. Вирішено! Розповідаючи про що-небудь, не говорити нічого, крім простої й чистої правди.

35. Вирішено! Якщо у мене виникають сумніви в тому, чи добре я виконав свій обов’язок, так що серце моє позбавляється спокою, не відкладати з’ясування цього питання на потім (18 Грудня 1722).

36. Вирішено! Ні про кого не відгукуватися погано, якщо на те немає вагомої причини (19 Грудня 1722).

37. Вирішено! Щоночі перед сном перевіряти, в чому я був недбалий, які гріхи вчинив, і в чому поступився своїми принципами; те ж саме робити в кінці кожного тижня, кожного місяця і року (22 і 26 грудня 1722).

38. Вирішено! Нічого не говорити заради жарту, глузування або забави в день Господній (недільний вечір, 23 грудня 1722).

39. Вирішено! Не робити нічого, в законності чого я б сумнівався, якщо тільки відмова від цієї справи також не представляється незаконною; згодом перевіряти законність всіх своїх справ.

40. Вирішено! Щовечора, вирушаючи до сну, перевіряти, чи правильно я в цей день ставився до їжі й пиття (7 січня 1723).

41. Вирішено! Ставити питання в кінці кожного дня, кожного тижня, кожного місяця і року, чи міг би я в чомусь вчинити краще (11 січня 1723).

42. Вирішено! Часто оновлювати свою посвяту Богові, що вперше відбулася при хрещенні, потім оновлення в момент вступу в члени церкви, а також сьогодні, 12 січня 1723.

43. Вирішено! Ніколи до самої своєї смерті не чинити так, як якби я належав сам собі, бо я цілком і повністю належу Богу, згідно з тим, що має відбутися в суботу, 12 січня 1723.

44. Вирішено! Не допускати, щоб на мою поведінку впливало що-небудь, крім релігії; нехай кожна дія має в собі релігійну мету (12 січня 1723).

45. Вирішено! Не допускати собі ніякого задоволення або скорботи, радості або печалі, або будь-яких інших уподобань, ні в якій мірі і ні за яких обставин, якщо це не сприяє благочестю (12 і 13 січня 1723).

46. ​​Вирішено! Не допускати ані найменшого роздратування на адресу батька і матері ні в чому: ні в найменшій зміні тону мови, ні в русі очей; особливо остерігатися цього відносно будь-якого члена сім’ї.

47. Вирішено! Намагатися відректися від усього, що хоч у чомусь не узгоджується з добрим, приємним і доброзичливим, тихим, мирним, задоволеним, простим, жалісливим, щедрим, смиренним, лагідним, цнотливим, покірним, послужливим, старанним, милосердним, спокійним, терплячим, помірним, пробачаючим і щирим духом; завжди робити те, до чого мене підштовхнув би такий характер. Щотижня уважно перевіряти, чи чинив я згідно з цим правилом (недільний ранок, 5 травня 1723).

48. Вирішено! Постійно, з усяким старанням, ретельністю і пильною увагою стежити за станом своєї душі: чи дійсно мені дорогий Христос? Щоб коли підійде смертний час не довелося б гірко шкодувати про своє недбальство (26 травня 1723).

49. Вирішено! Нехай, якщо можливо, зі мною ніколи цього не трапиться.

50. Вирішено! Чинити так, як це буде виглядати найбільш належним і розсудливим у світлі майбутнього життя (5 липня 1723).

51. Вирішено! В усіх відношеннях чинити так, як я захотів би чинити, шкодуючи про минуле, якби був засуджений на вічному суді (8 липня 1723).

52. Вирішено! Я часто чув міркування літніх про те, як вони хотіли б прожити життя, якби їм видався другий шанс. Нехай моє життя буде таким, яким я його захотів би побачити, ставши літньою людиною (8 липня 1723).

53. Вирішено! Перебуваючи в хорошому настрої, цілком покладатися душею на Господа Ісуса Христа, сподіватися і надіятися на Нього, присвячувати себе повністю Йому, і з цього черпати впевненість у своїй безпеці, усвідомлюючи, що я уповаю на Спасителя (8 липня 1723).

54. Вирішено! Почувши про чийсь добрий приклад, намагатися наслідувати його (8 липня 1723).

55. Вирішено! Щосили намагатися чинити так, як я робив би, якби вже на власні очі побачив блаженство небес і жахи пекла (8 липня 1723).

56. Вирішено! Ніколи не припиняти і ні на секунду не послаблювати боротьби зі своїми вадами, навіть якщо зазнаю невдачі.

58. Вирішено! У розмові не тільки уникати неприязні, дратівливості і гніву, а й демонструвати любов, привітність і доброзичливість (27 травня і 13 липня 1723).

59. Вирішено! Коли підкочує гнів або спокуса піддатися своїй гріховній природі, докладати найбільше старань, щоб і почуття, і вчинки відображали благу природу; в такі хвилини наче навмисно проявляти добру природу, хоча б в інших відносинах це було і невигідно, і хоча б в інший час це було б нерозсудливо: 12 Травня, 11 і 13 липня.

60. Вирішено! Коли мої почуття хоча б трохи не в порядку, коли виникає найменший дискомфорт всередині або трапляється щось незвичайне зовні, піддавати себе найсуворішій перевірці (4 і 13 липня 1723).

61. Вирішено! Не давати місця розхлябаності, яка відволікала б мене від повної і цілеспрямованої посвяти благочестя, які б відмовки не приходили на розум − наприклад, що це якраз те, що мені зараз потрібно, і т. п. (21 травня і 13 липня 1723).

62. Вирішено! Займатись тільки тим, що маю, і робити це, згідно Ефесян 6: 6-8, від душі і з ретельністю, як для Господа, а не людям, «знаючи, що кожен отримає від Господа добро, яке він зробив» (25 липня і 13 липня 1723).

63. Вирішено! Якби на всій землі в кожному поколінні був лише один справжній християнин, у всіх відносинах відповідний цій назві, в якому християнство завжди сяяло б, як смолоскип, і який був би зразком досконалості і чесноти, з якого боку на нього не глянь; так ось, якщо б був лише один такий чоловік, намагатися з усіх сил, щоб в моєму поколінні це був я (14 січня і 3 липня 1723).

64. Вирішено! Виявивши в собі «зітхання невимовні» (Рим. 8:26), про яких пише апостол, і «томління душі» (Пс. 118: 20), про який пише псалмоспівець, підтримувати їх усіма силами і невпинно виливати свої бажання перед Богом знову і знову (23 липня та 10 серпня 1723).

Читайте також:

65. Вирішено! Протягом усього дня, з усією щирістю, на яку я тільки здатний, сповідувати свої шляхи перед Богом, відкривати Йому свою душу: всі свої гріхи, спокуси, труднощі, печалі, страхи, надії та інше, а також всі обставини, згідно з 27-ю проповідю д-ра Мантон на 118 Псалом (26 липня та 10 серпня 1723).

66. Вирішено! Завжди намагатися зберігати благодушність: в словах і вчинках, в будь-якому місці, в будь-якій компанії, − якщо обов’язок не зажадає вчинити інакше.

67. Вирішено! Після будь-яких випробувань шукати відповіді на запитання: у чому я став краще, що доброго вони мені принесли, що я міг би через них отримати?

68. Вирішено! Чесно визнавати в собі все, що побачу: будь-яку неміч і будь-який гріх, і в тому, що стосується релігії, сповідувати все перед Богом і просити Його про допомогу (23 липня та 10 серпня 1723).

69. Вирішено! Завжди робити те, що мені хотілося б зробити, бачачи, як це роблять інші (11 серпня 1723).

70. Вирішено! Нехай будь-яке моє слово має доброзичливий відтінок (17 серпня 1723).

Джерело: Протестант

Привіт 👋 А ви уже підписані?

Підпишіться, щоб отримувати новини кожного вечора!

Підтримайте наших журналістів, пожертвуйте прямо зараз! Це дуже потрібний і гучний голос на підтримку якісної християнської журналістики в Україні. 5168 7574 2431 8238 (Приват)

Схожі статті

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Back to top button