Філософи не люблять слова «бог». Вони всіляко уникають його. Але в основі будь-якої філософської побудови закладено питання: що є вищою реальністю? І яким шляхом міркування ми б не йшли, які евфемізми не використали б (будь то «первинний початок», «абсолютна сутність», і т. п.), всі види світоглядів можна розділити на дві категорії: теїзм (від грецького «теос», бог) і гуманізм (від латинського «humanus», людина).
В рамках теїстичного підходу Бог − є вища реальність і абсолютна міра всього сущого. Призначення визначається задумом Творця. Істина і мораль абсолютні, оскільки відображають Його незмінну справжню і благу природу. Життя має встановлену Творцем, а тому невід’ємну цінність. Кредо цього підходу таке: «Люби Господа Бога свого всім серцем своїм, усією душею своєю, всією силою своєю, всім розумінням своїм, і ближнього свого, як самого себе» (Від Луки 10:27).
Протистоїть йому світогляд гуманізму, в якому найвищою цінністю є людина. У цьому випадку людина служить відносною мірою чого-небудь (адже людина сама по собі не абсолютна, і тому абсолютною мірою бути не може).
В контексті гуманістичного підходу, все у світі – породження випадковості. Призначення не існує (звідки йому взятися, якщо немає Творця?). Істина відносна (я поважаю твої помилки, ти поважаєш мої помилки, ми з тобою – шановні люди). Мораль ситуаційна: те, що недозволено стосовно мене, моєї сім’ї або мого народу, стосовно інших цілком прийнятно. Нарешті, людське життя не має власних сенсів цінності – в харчовому ланцюжку все відносно: часом людина їсть звіра, часом – звір людину.
Читайте також:
Гуманізм – найдавніший світогляд на землі. Його кредо проголошено ще на самому початку людської історії: ви самі будете, як боги, самі будете вирішувати, що добре, а що погано (Буття 3: 5).
