Блог Сергія Головіна

Нове Творіння

Незмінним супутником релігії атеїстичного гуманізму є поширення концепції, що отримала назву «уніформізм». У ньому записано: сьогодення – ключ до розуміння минулого. Як все відбувається зараз, так само все і відбувалося завжди. Те, що ми спостерігаємо, – нормально. Раз так є, значить так і повинно бути.
Саме цей підхід має на увазі апостол Петро, ​​коли пише: «Знайте насамперед те, що в останні дні прийдуть з насмішками кепкуни, які живуть за власними пожаданнями, і скажуть: Де обітниця Його приходу? Адже відколи упокоїлися батьки, усе залишається так, як від початку творення! Тож є заховане — для тих, які цього бажають, що небо було з прадавнини, і земля — з води та водою — створена Божим Словом,  через те тодішній світ, потоплений водою, загинув. А сьогоднішнє небо й земля збережені тим самим Словом і тримаються для вогню на день суду і погибелі безбожних людей» (2 Петра 3: 3-7).

Біблія стверджує: не справжнє – ключ до розуміння минулого, а й минуле, і майбутнє – ключ до розуміння справжнього. Ми не можемо розглядати сутність людини у відриві від її походження і від її призначення. Нинішній стан людини, яка живе у світі, яка віддана в рабство тління  – ненормально. Так бути не повинно.
Але хоча небеса і земля ще не піддалися суду вогнем, а нове небо і нова земля ще не створені, вже зараз «хто у Христі, той створіння нове стародавнє минуло, ото сталось нове» (2 Коринтян 5:17). Через послідовне уподібнення Христу заново народжена людина відновлює відповідність своєму призначенню в усіх аспектах.
В уподібненні людини Христу відбувається відновлення початкового задуму Божого про людину, втілення її приречення: «Бо кого Він передбачив, тих і призначив, щоб були подібні до образу Сина Його, щоб Він був первородним між багатьма братами. А кого Він призначив, тих і покликав, а кого покликав, тих і виправдав, а кого виправдав, тих і прославив» (Римлян 8: 29,30).
Бути людиною і означає бути образом Божим, бути присутністю Його слави у світі. У цьому полягає предвічний задум  «приречення» Творця – являти свої справи через оновлену людину: «Коли запалюють світильник, його не накривають горщиком, а ставлять на підставку – і він світить всім у домі. Нехай так само світить світло ваше серед людей, щоб вони бачили ваші добрі діла, та прославляли вашого Небесного Отця» (Від Матвія 5: 15,16).
Апостол пише: «Бо, як смерть через людину, так через людину і воскресіння мертвих. Як в Адамі всі вмирають, так у Христі всі оживуть» (1 Коринтян 15: 21,22). У цьому твердженні є два чудових аспекти.
По-перше, форма вживання в ньому слова «людина» («діантропоу») вказує на паралель з першими трьома главами Книги Буття, що мають на увазі як буквальне розуміння індивідуальної людини, так і все людство в сукупності. Христос виступає і як індивідуальна Особистість, і як Представник всіх людей одночасно.
По-друге, відсутність часової форми у вираженні «смерть через людину» вказує і на подію минулого (Буття 3), і на реалії сьогодення: «Ми помремо і будемо як вода, вилита на землю, що її не зібрати але Бог не знищить душі, і Він задумав не відвернути від Себе і відкинутого »(2 Царів 14:14). У Христі перемога вже здобута, і смерть – це останній ворог, неминуче приречений на знищення (1 Коринтян 15:26). Уподібнення Христу робить нас співучасниками цієї славної перемоги.
Апостол так описує те, що відбувається при цьому в людині перетворення: «Перша людина Адам став душею живою, а останній Адам то дух оживляючий. Та не перше духовне, але звичайне, а потім духовне. Перша людина – із землі, земна, друга людина – Господь з неба. Який земний, такі й земні, і Який небесний, такі й небесні. І як ми носили образ (Ейкона) земного, так будемо носити і образ (Ейкона) небесного» (1 Коринтян 15: 45-49).
Христос є не тільки джерелом життя нинішнього, але і сподіванням життя вічного і для індивідуальної людини, і для всього людства в сукупності. У Ньому вже зараз ми, оживлені Його духом, стаємо носіями Його досконалого небесного образу. Для того-то занепалому людству і було збережено життя («душа»), щоб людина згодом могла, уподібнюючись Христу, знайти можливість повного зцілення – перемоги над «плоттю» (гріховною природою) і відновлення «духу» (цілісного стану).
[sc name=”obraz-podoba” ] [sc name=”futerblock” ]

Сподобалось? Підтримайте Газета Слово про Слово на Patreon!

Привіт 👋 А ви уже підписані?

Підпишіться, щоб отримувати новини кожного вечора!

Підтримайте наших журналістів, пожертвуйте прямо зараз! Це дуже потрібний і гучний голос на підтримку якісної християнської журналістики в Україні. 5168 7574 2431 8238 (Приват)

Сергій Головін

Доктор філософії (Ph.D), доктор прикладного богослів'я (D.Min), магістр гуманітраних наук МА, релігієзнавство,, магістр природознавства (фізика землі), магістр педагогіки (фізика). Президент Християнського Науково-аполегетичного Центру.

Схожі статті

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.

Back to top button