Топ

Дві розчини

Консерватизм без особистих взаємин з Богом – такий же відхід від справжнього християнства, як і лібералізм.
У Марка 8:15 Ісус попереджує Своїх учнів: «Стережіться уважливо фарисейської розчини й розчини Іродової!» Досить неочікувано, що учні не зрозуміли, про що йде мова, думаючи, що Ісус турбується про буквальний хліб (це тоді, коли Він щойно нагодував чотири тисячі людей).

Говорячи про розчину фарисейську, Ісус має на увазі проблему самоправедності – те, що ми часто називаємо легалізмом. Однак легалізм не завжди приймає форму жорсткого фундаменталізму з постійними проповідями про «вогонь і сірку». Як бачите, самоправедність буває дуже завуальованою. Навіть маленька її закваска може непомітно заповзти у наше життя і поступово повністю його собою заповнити. Це ж справедливо і відносно закваски Іродової, яка по суті є світським світоглядом.

Збоку здається, що фарисейська та Іродова розчина повністю протилежні одна одній. Фарисеї були релігійні, а Ірод (іродіяни) – нерелігійним. Фарисеї легалістичні, а Ірод потопав у розпусті. Є дві крайності, і ми, грішники, відхиляємось подібно до маятника то в один бік, то в інший. Це справедливо не тільки в житті окремих віруючих, але і на рівні помісних церков. Громади теж схильні до крайнощів. У таких випадках виправдовуємо себе, тицяючи пальцем на протилежну крайність: «Врешті, ми не такі, як вони».

Однак слід пам’ятати: «Трохи розчини квасить усе тісто» (Гал.5:9). Варто нам допустити навіть крихітну частинку легалізму або вседозволеності, як вона швидко досягає гігантських розмірів. Ось чому Ісус попереджує, щоб ми стереглися обох видів закваски. Він не каже: «Використовуйте один тип розчини в якості протиотрути від іншого виду».

Щось краще, ніж просто баланс

Я переконаний, що в церковному русі спостерігається саме таке небіблійне прагнення до балансу: ми або «відпускаємо віжки», щоби в церкві було менше легалізму, або «підкручуємо гайки», щоби було менше світського. Багато консервативних церков пишаються тим, що не є такими світськими, як сучасні церкви. А багато сучасних церков пишаються тим, що не є такими відсталими від життя, як консервативні церкви. Але якби ми подивилися на себе очима Христа, то, вражені, зрозуміли б, що нам ще потрібно стати справжніми церквами!
Ісус пропонує щось краще, ніж просто «баланс». Він закликає нас остерігатися розчини хліба фарисейського і Іродового, бо хоче, щоби ми саме в Ньому здобули Хліб Життя. Він є нашим духовним Хлібом.

Концепція «двох розчин» прослідковується в запропонованій Ісусом притчі про Блудного сина. Чоловік мав два сини. Один був повний іродової розчини, а другий – фарисейської. Їм не потрібний ніякий «баланс». Вони знали, що є спадкоємцями батька незалежно від того, добре чи погано себе поводять.

Сама природа благодаті відкидає всі спроби «балансування». Неможливо балансувати законництву і благодаті. Вони не можуть контролювати один одного. Хто намагається досягнути між ними балансу, той не розуміє ні суті благодаті, ні легалізму. Подібні спроби означають, що ми визнаємо благодать і законництво двома рівними протилежними силами і прирівнюємо благодать до якогось потурання. Виходить, що ми «узаконюємо» легалізм поступками плоті, тобто меншою кількістю заборон, і називаємо це «благодаттю». А коли нам здається, що «благодаті» (потурання) дуже багато, то додаємо трішки закону. Але при будь-якому розкладі ми (користуючись фразою Льюїса, який, у свою чергу, запозичив її в Лютера) «падаємо з одного того самого коня – тільки з різних боків».

Різниця не така вже і велика

Якщо проаналізуємо момент покаяння блудного сина (коли він «прийшов до себе» у свинарнику), то побачимо, що його хитнуло маятником у протилежний бік – в легалізм. Послухайте його роздуми: «Тоді він спам’ятався й сказав: Скільки в батька мого наймитів мають хліба аж надмір, а я отут з голоду гину! Устану, і піду я до батька свого, та й скажу йому: Прогрішився я, отче, проти неба та супроти тебе… Недостойний я вже зватись сином твоїм; прийми ж мене, як одного з своїх наймитів…» (Лук.15:17-19).

Блудний син, повертаючись до свого батька, сповнився бажанням догодити йому – згідно закону. Він не розумів, що розтратив всю квоту батькової милості, і розраховувати йому немає на що. Однак тішив себе надією: «Я буду працювати на нього. Спокутую хоч якось провину». Зверніть увагу, що тут блудний син схожий на свого старшого брата. Різниця між ними не велика. Вона лише в тому, що старший брат працював увесь час, без утоми, старанно. А тепер молодший син вирішив піти його шляхом.

Коли ми шукаємо Хліб життя, то починаємо розуміти, що між двома цими розчинами – фарисейською та іродовою – не така вже і велика різниця (хоча на перший погляд вони здаються протилежними). Важливо зрозуміти, що як релігія, так і не релігійність є проектами «спаси себе сам». Зрештою, іродова розчина теж потенційно містить елемент самоправедності – коли «погана» людина вирішує стати «хорошою». Тому немає ніякої мудрості в тому, щоби шукати баланс між «благодаттю» (яка насправді не благодать) і законництвом.

Хліб з небес

Справжня мудрість відкидає як «світську» розчину, так і «релігійну» (оскільки обидві закваски містять елемент самоправедності) і спрямовує свій погляд на Ісуса. Тому, коли ми проповідуємо«повинні» чи «не повинні», «шість (чи сім) кроків до чогось того чи іншого» – завжди є небезпека, що відійдемо від істини, в якій мають потребу люди, щоби пережити Божу любов і мати силу виконувати Його заповіді.

Християнство – це не просто стиль життя, філософська система, кодекс релігійних правил чи керівництво з підвищення моралі, покращення життя і досягнення успіху. Християнство – це, перш за все, вістка про воскресіння з мертвих.

Більше про християнство:

Блага Вість – це послання про те, що Бог зробив для нас у Христі. Коли таке Євангеліє проголошується в силі, то тільки тому, що Бог наповнює цю вість Своєю присутністю. Ми не підсилюємо Євангеліє з допомогою динамічної проповіді чи хорошої музичної групи. Все це може прикрасити Благу Вість, але покращити її не спроможне. Вість про безгрішне життя Христа, Його жертовну смерть і величне воскресіння – ось головні теми Доброї Новини. Вона самодостатня і має силу сама в собі.

Звичайно, набагато простіше збирати «рішення на користь Христа», ніж привести людей до справжнього покаяння. Праця для переміни серця проводиться Святим Духом. Євангеліє, яке дійсно спасає від гріхів, нагадує нам, що справжнє християнство походить від Самого Бога. Воно надприродне за своєю суттю. Воно – Хліб з небес, який живить душу християн, а не розчина – фарисейська чи іродова.

«Голос Істини»

Сподобалось? Підтримайте Газета Слово про Слово на Patreon!
Become a patron at Patreon!

Привіт 👋 А ви уже підписані?

Підпишіться, щоб отримувати новини кожного вечора!

Підтримайте наших журналістів, пожертвуйте прямо зараз! Це дуже потрібний і гучний голос на підтримку якісної християнської журналістики в Україні. 5168 7574 2431 8238 (Приват)

Анатолій Якобчук

Засновник та головний редактор "Слово про Слово", видання з християнським корінням. Служить пастором. Його особисте життя відзначається відданістю родині: він є люблячим чоловіком і батьком трьох дочок, що додає йому натхнення у професійній сфері.

Схожі статті

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Back to top button