Добрилове Євангеліє
Добрилове Євангеліє — рукописне Євангеліє 1164 р., переписане на пергамент з церковно-слов’янського ориґіналу дияконом Добрилом, з українськими мовними особливостями.
Створення Добрилового Євангелія припадає на період, коли на великокняжому престолі сидів нащадок Володимира Мономаха князь Ростислав[1] (1154-1167).
На думку багатьох дослідників це Євангеліє-апракос, в якому вміщено зачала для щоденних читань на всі дні літургійного року. Переписав його 1164 року на замовлення Симеона, пароха церкви Івана Предтечі ймовірно, в Києві, дяк церкви Святих Апостолів Костянтин (в миру Добрило). На його честь і названа ця пам’ятка.
Переписувач був доволі побожною, відповідальною і совісною людиною. В приписці на звороті останнього аркуша дяк Костянтин писав: «…Браття і отці, якщо трапляться десь помилки, то виправте читаючи, а не кленіте. Яко радіє жених нареченій, так радіє й переписувач, бачачи останній аркуш». Списана вона в церковнослов’янській мові східно-словянської редакції. В якій зафіксовано низку визначальних рис української мови, найвизначніша серед яких – «і» на місці етимологічного «е».
Рукопис на 271 аркушах написано уставом, прикрашено мініатюрами євангелістів, плетінчастими заставками та ініціалами рослинного й геометричного орнаменту[2]. Книга зберігається в Державній російській бібліотеці (м. Москва).
Тож із цього, бодай малого, списку видно, що Русь-Україна мала свою перекладацьку школу і праця наближення Божого Слова до українців та їх до Нього – не припинялася, незважаючи на жодні політичні обставини.
[1] Іван Крипякевич Історія України. Львів. Видавництво «Світ» 1990, с.66.
[2] Мініатюри Добрилового євангелія цікаві також тим, що в них є в зародку всі основні риси, які стануть типовими для пізніших українських галицьких мініатюр. (Історія українського мистецтва. – К.: Наукова думка, 1966 р., т. 1, с. 353 – 357.)
[sc name=”futerblock” ]