Час від часу мене запитують: «Якщо ти кажеш, що католицизм не такий вже й поганий, то чому тоді ти не католик?» На це мені хочеться сказати: Дивно, але невже євангельська ідентичність неодмінно повинна бути тільки негативною? Невже євангельське християнство має право на існування тільки в тому разі, якщо католицизм поганий? Невже тільки при наявності поганого католицизму євангельські християни можуть відчувати себе правими? Невже світ євангелика повинен хитатися під ногами, якщо раптом виявляється, що католики не такі вже й погані? Хіба не може бути інших причин для того, щоб бути євангельським християнином, як тільки протиставлення? Якщо когось задовольняє така ідентичність, то я особисто так не можу. Не можу і не хочу дружити проти когось. Тому відповісти на поставлене питання можу так: я євангелик не тому, що католики погані, а тому що я не можу вірити у все, що вірять вони. Ось і все.
Я не можу погодитись у всьому з тим богословським розвитком, який історично відбувся в католицькій традиції. Його логіка мені зрозуміла, але, на мій погляд, йому бракує біблійного обґрунтування. Саме тому я не можу просто прийняти на віру специфічні католицькі доктрини. Та й завжди, чесно кажучи, мав певні труднощі з ними, бувши католиком. У мене є глибока внутрішня впевненість у тих істинах, про які прямо говорить Писання, а подібної впевненості в доктринах, які розвинулись в традиції я не маю, як не намагався.
Втім, я не пам’ятаю, щоб коли-небудь називав католицизм єрессю і щоб хтось чув від мене щось подібне. Для мене це надто серйозне слово, щоб я необачно використовував його. Так, це правда, що я критикував негативні явища і доктринальні помилки в католицизмі і до сьогодні вважаю їх такими. Але католиків, які щиро вірують у Христа і смиренно ходять перед Богом я завжди вважав християнами і своїми братами. Завжди. І ніколи цього не приховував. Втім, щоб бути чесним до кінця маю визнати, що був певний період, коли я гостро нападав на сам католицизм (а не просто на окремі явища в ньому) і розганяв антикатолицьку риторику. Напевно, ви спитаєте мене, як зараз я оцінюю цей період? Я вже говорив про це неодноразово і навіть записував відео. Скажу так: у певний момент я побачив, що така риторика є не зовсім правильною і токсичною, а сам полемічний підхід є однобоким і сліпим. Водночас можу сказати, що цей період також у певному сенсі був потрібний мені, щоб відірватись, щоб відстояти власну свободу, але як етап, а не як мета. Тому що все життя хворобливо протестувати – це якась інфантильність і незрілість. Є час молодецького протесту, а є час дорослої розмови. Я шкодую за крайнощі того періоду, але розумію, що для того, щоб стати собою, часом необхідно є радикально відрізати старе. Тому бачу в цьому періоді і помилки і позитивні моменти.
Повертаючись до питання, яке було поставлене на початку, скажу: на мою думку, люди повинні ставати євангеликами не тому що католики погані, а тому що бути євангеликом це класно. Не тому що католицизм страшний, а тому що євангельське християнство є захопливим. Не тому що католики небезпечні, а тому що в євангельських громадах є чудові умови для духовного зростання. Не тому, що католицизм єресь, а тому що євангельська віра є притягуючою. Не тому що з католицизму треба виходити, а тому що євангельське християнство приваблює свободою. Якщо ж людей притягувати через протиставлення, тоді їх постійно потрібно буде утримувати цим міфом, що католики є страшні і небезпечні. І будь-яка позитивна розмова про інші конфесії буде викликати в людей почуття загрози, що всі зараз почнуть від нас переходити до них. Ні, це не правильно. Плекайте здорове і відкрите християнське життя в своїй церкві і ніхто від вас переходити не буде, навпаки, всіх буде тягнути до вас.
Читайте також:
Свобода совісті є фундаментальним принципом євангельського християнства. Коли цей принцип нівелюється – тоді починається звичайне сектантство. А бути сектантом я хочу менше всього.
