Багато пар живуть разом до весілля, але виявляється, що такий підхід часто призводить до великого болю і горя.
Джерело: Родина
Попри легкість розлучення, шлюб все одно сприймається як ексклюзивність, вірність і постійність. Як наслідок, ще одна ідея, яка набула широкого розповсюдження та пропагується перед прийняттям такого остаточного зобов’язання, як шлюб, полягає в тому, щоб спочатку дати стосункам «тест-драйв» — період спільного проживання.
Споживче мислення
Один із популярних підходів до вибору партнера ми запозичили зі споживчого мислення: перш ніж підтвердити покупку, мені потрібно перевірити, чи товар або послуга відповідає моїм очікуванням. Але якщо йдеться про шлюб, то дослідження соціологів вважають, що цей підхід найгірший.
Більший досвід не завжди означає краще
Психолог Галена Роудс, яка вивчає стосунки молоді, пояснила у відео на YouTube, що заведено думати, що чим більше ми маємо досвіду, тим краще, але це не завжди добре для стосунків. Наявність великого досвіду пізніше приводило до менш щасливого шлюбу.
«Наприклад, ми виявили, що люди, які були одружені раніше або які раніше жили з хлопцем чи дівчиною і мали більше сексуальних партнерів до шлюбу, згодом мали нижчу якість шлюбу», – сказала Роудс.
Психолог називає різні причини цього, одна з яких полягає в тому, що постійне порівняння з альтернативами – і досвід розриву в попередніх стосунках – може послабити прихильність.
Дослідження Вілкокса і Стоуна
Професор соціології та директор Національного шлюбного проєкту (Університет Вірджинії) В. Бредфорд Вілкокс разом з демографом Лайманом Стоуном також показали в дослідженні, наскільки ефективніша так звана традиційна і сильно зневажена модель.
Бредфорд Вілкокс сказав, що сьогодні молоді люди найчастіше вважають, що спільне життя до весілля є ключем до успішного шлюбу. І це одна з причин, чому понад 70% тих, хто одружується сьогодні, живуть разом до шлюбу.
Він додав, що загальноприйнята думка тут невірна: американці, які співжили до шлюбу, з меншою ймовірністю будуть щасливі у шлюбі та з більшою ймовірністю розлучаться.
«Згідно з нашим дослідженням, пари, які жили разом, розлучалися на 15% частіше, ніж ті, хто не жив разом. Стенфордське дослідження процитувало інше дослідження, яке виявило, що зв’язок між спільним проживанням і розлученням був особливо сильним для жінок, які проживали з кимось, крім свого майбутнього чоловіка», – сказав Вілкокс.
Релігійний шлюб
Серед «світських» молодих людей вирує думка, що набагато краще одружуватися у віці близько 30 років, якщо ви хочете уникнути розлучення. Однак, ризик розлучення значно знижується для їхніх однолітків з релігійними переконаннями (не тільки християн), які натомість зазвичай одружуються у віці 20 років або до 30 років.
«Загальноприйнята думка стверджує, що витратити свої 20+ років на освіту, роботу та розваги, а потім одружитися у віці близько 30 років – це найкращий спосіб максимізувати свої шанси на створення міцного та стабільного сімейного життя. Але дослідження говорить про інше принаймні для релігійних пар. Збереження співжиття для шлюбу та надання вашим стосункам священного значення, мабуть, максимізує ваші шанси на стабільний та щасливий шлюб», – пояснив професор.
Щоправда, релігійний шлюб, що існує виключно відповідно до соціальних норм, без усвідомлення того ідеалу, який він втілює, у минулому також був формою придушення. Зведений до обов’язкового звичаю, до безвідповідальної умовності, він загрожує перетворитися на лицемірну видимість вірності.
Читайте також:
Революція 60-х у минулому, тому відмова від традицій більше не може бути аргументом; більше немає обов’язку, особливо для молодих жінок, виходити заміж під страхом ганьби довічної незаміжньої жінки або поспішати вийти заміж через вагітність. Динаміка стосунків, подружнє життя і особисті потреби можуть знову виникнути без стількох упереджень.
Вірність − це потреба, яку ми виявляємо в собі, попри слабкості та невдачі. Винятковість і повна прихильність до одних стосунків − це те, що найбільше відповідає нашим основним бажанням бути безумовно коханими та прийнятими. Це не має нічого спільного з казками Діснея, а з тим, як ми влаштовані і який спосіб життя найбільше відповідає нашій природі, такій складній та вимогливій.
