Блог Андрія Савича

Чарівна пігулка чи чарівний хрест?

Проблема багатьох людей, в тому числі християн (досить часто чоловіків, але й жінкам це притаманно) полягає в тому, що вони шукають «чарівну пігулку», яку можна один раз прийняти, тобто щось одне зробити з надією, що відразу всі проблеми вирішаться – характер трансформується, сім‘я зміниться, погані думки та бажання розвіються та жити стане легше.
Людина може роками руйнувати своє здоров‘я, свою сім’ю, репутацію, стосунки, а потім надіється все це одним махом і за раз змінити. Такі люди просто хочуть щоб життя стало легшим, а їм не потрібно було прикладати багато зусиль щоб розібратися з наслідками своєї гріховності й неправильного способу життя.

Ба більше, такі люди починають звинувачувати інших людей в тому, що вони не спішать реагувати так як би вони хотіли на цю їхню таблеточок. Наприклад, чоловік 10 років «чудив», нехтував дружиною і дітьми, не був головою і духовним лідером, а потім якось вирішив це змінити – зібрав їх один раз почитати Біблію чи помолитися, чи сказав, що всі разом в неділю йдуть в церкву, а сім‘я не проявила належної реакції, якої він хотів би й він відразу психує, ображається, каже, що більше такого робити не буде, бо ніхто його не слухає і не поважає. На що надівся цей чоловік? На «Чарівну пігулку». Ніби одна його дія перекреслить всі його неправильні вчинки протягом багатьох років та відразу ж відновить довіру до нього і бажання слідувати за ним. Але так не буває. Біблія ніде такого не обіцяє. Це християнство без смирення власної плоті й самозречення, без радикальної боротьби з гріхом і без процесу освячення, без необхідності регулярного послуху Слову, без регулярного покаяння і визнання потреби в благодаті Божій.
На противагу такому незрілому, лінивому, самолюбному і світському відношенню, Ісус говорив про те, що християнство, слідування за Ним означає нести свій хрест щоденно і практикувати регулярне самозречення в надії на Нього.
«Коли хоче хто йти вслід за Мною, хай зречеться самого себе, і хай візьме щоденно свого хреста, та й за Мною йде. Бо хто хоче душу свою зберегти, той погубить її, а хто ради Мене згубить душу свою, той її збереже.” Луки 9:23-24
Якщо ти не розумієш цього базового першого кроку (несіння хреста і самозречення заради Христа), то не розумієш християнства і що означає слідувати за Ісусом.
Про це ж говорив і апостол Павло
“А як хто йде на змаги, то вінка не одержує, якщо незаконно змагається.” 2 Тимофія 2:5
Незаконно змагатися – це «зрізати кути», шукати шляхів, надіятися що «пронесе», це шукання допінг-таблеточки, але результатом такого відношення є дискваліфікація і відсутність нагороди.
Саме тому далі говориться Євангеліє і те, що може змотивувати нас до радикальної й жертовної самовіддачі Христу
«Пам’ятай про Ісуса Христа з насіння Давидового, що воскрес із мертвих, за моєю Євангелією» 2 Тимофія 2:8
Наш Цар пройшов шлях страждання, болю і смерті для того щоб спасти нас від руйнівного самолюбного життя.
«А вмер Він за всіх, щоб ті, хто живе, не жили вже для себе самих, а для Того, Хто за них був умер і воскрес.” 2 Коринтян 5:15

Ісус взяв Свій хрест заради нас щоб ми брали свої хрести заради Нього.

«Тож подумайте про Того, хто перетерпів такий перекір проти Себе від грішних, щоб ви не знемоглись, і не впали на душах своїх. Ви ще не змагались до крови, борючись проти гріха» Євреїв 12:3-4
Скільки б ви не пожертвували Христу і чим би ви не пожертвували – Він пожертвував більше. Який би біль ви не переживали в самозреченні, Ісус пережив біль пекла і розлучення з Отцем. Він помер і воскрес та вознісся для того щоб дарувати нам Свого Святого Духа, Який робить нас здатним жити життям послуху Йому. Але це не якась одноразова подія – це щоденне життя залежності від Бога, надії на Нього і Його благодать, визнання це в молитвах, в покаяннях, в проханні про допомогу, в ставанні після поразки, в боротьбі з гріхом заради Христа і того щоб бути як Він.
Ось як віра в Євангеліє, суть якої в спогляданні на Христа, надії на Нього, визнанні Своєї постійної потреби в Ньому, мотивує і веде нас до перемін знову і знову. Євангеліє говорить нам про те, хто ми є в Христі й що ми маємо в Ньому – наше «я» було розіп‘ято з Христом і немає влади над нами.
«Бо коли ми з’єдналися подобою смерти Його, то з’єднаємось і подобою воскресіння, знаючи те, що наш давній чоловік розп’ятий із Ним, щоб знищилось тіло гріховне, щоб не бути нам більше рабами гріха» Римлян 6:5-6
Лише біля підніжжя хреста, коли ми споглядаємо на велич Ісуса, наше «я» здувається до відповідних розмірів. Лише Голгофський хрест нагадує нам про потворність людського гріха і велич Божої любові. Лише там ми можемо знайти силу в боротьбі з гріхом і його наслідками, проходити випробування і труднощі в житті з правильним серцем розуміючи, що ти заслуговував насправді ще гіршого – пекла.
Не «зрізайте кути», не шукайте легких шляхів коли воля Божа веде вас через випробування чи школу смирення, а в надії на Божу благодать беріть свій хрест, вмертвляйте свої пожадливості, та слідуйте за Ісусом дивлячись на Нього.
Не шукайте «чарівної пігулки», шукайте дивовижного Христа – щоденно.
[sc name=”futerblock” ]

Сподобалось? Підтримайте Газета Слово про Слово на Patreon!

Привіт 👋 А ви уже підписані?

Підпишіться, щоб отримувати новини кожного вечора!

Підтримайте наших журналістів, пожертвуйте прямо зараз! Це дуже потрібний і гучний голос на підтримку якісної християнської журналістики в Україні. 5168 7574 2431 8238 (Приват)

Андрій Савич

Пастор церкви «Голгофа» м. Луцьк. Одружений, батько трьох дітей Магістрант програми «Біблійна душеопіка» КБС.

Схожі статті

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.

Back to top button