Блог Себастьяна Тегзи

Богослов’я гумору і з гумором

Християнський гумор – це позбавлення власного «я» свого трону. Коли усвідомиш комічність ситуації свого власного «я», яке засіло на троні, то принаймні на певний час ця ситуація стане для тебе смішною і безпечною.

«Диявол… гордий дух… не може витерпіти глузування», – Томас Мор.

«Найкращий спосіб прогнати диявола, якщо він не відступає перед текстами Святого Письма, – це висміяти його, покепкувати з нього, бо він не зносить глуму», – Мартін Лютер.

«Найсильніше ти вразиш сатану, висміявши його, бо він, смертельно серйозний, дуже боїться посміху, а тому залишить тебе».

Християнське почуття гумору допоможе тобі в боротьбі й з іншим супротивником, яким є твоє власне «я». Це теж смертельно серйозний, абсолютний і недоторканний ідол. Боже борони його зачепити чи посміятися з нього, образити чи покритикувати. Гумор у боротьбі з ним стає релігійним засобом і актом віри. Це стається тоді, коли ти, дивлячись на себе, намагаєшся побачити своє власне «я» в істинному світлі: адже по-справжньому я є таким маленьким «ніщо». Чому ж я роблю зі себе центр всесвіту, чому свої справи вважаю найважливішими, чому аж так сильно переживаю через свої поразки і труднощі – і чому я такий смертельно серйозний. Адже достатньо поглянути на все це з дрібкою поблажливості, щоб побачити, що всі твої турботи, страхи й клопоти просто смішні перед тією дійсністю, якою є Бог.

Християнський гумор – це позбавлення власного «я» свого трону. Коли усвідомиш комічність ситуації свого власного «я», яке засіло на троні, то принаймні на певний час ця ситуація стане для тебе смішною і безпечною. Тоді буде викрита твоя пиха й марнославство, висміяне та викрите все те, що претендувало в тобі на велич та народжувало страх. Тому християнський гумор відіграє важливу роль й у збереженні психічної рівноваги людини.

Схожі статті

Гумор – це «релігійна процедура», завдяки якій ти можеш сказати собі: поглянь, який ти недотепа, піклуєшся про всілякі дурниці, постійно непокоїшся, нищиш своє здоров’я, але ж це все порох і сміття, і, врешті-решт, може виявитися нічого не вартим. Спробуй поглянути на своє життя у світлі віри, спробуй посміятися зі себе. Це може бути дуже важко, бо «чеснота» гумору іноді вимагає героїчних зусиль, але вона допоможе тобі побачити справжні пропорції двох реальностей – Бога й самого себе, і цим очистить тебе від егоїзму й зміцнить твою віру. Вона дуже виразно покаже тобі, що насправді у твоєму житті важливим є тільки Бог. Тому не роби зі себе «пупа землі».

Християнське почуття гумору визволить тебе від самого себе. Дозволить переоцінити всі цінності у світлі віри, що все навколо тебе є насправді до смішного неважливе – усе, крім Бога. Дозволить тобі викрити уявні цінності. Твоя праця, плани й труднощі, політика й те, що діється навколо тебе, – попіл і порох у зіставленні з тією цінністю, якою є Бог… Завдяки «чесноті» гумору ти станеш більш відкритим до Бога, у тобі буде більше місця для Нього, бо зможеш побачити все інше у правильних співвідношеннях – як порох і попіл, зможеш поставити все на вісь абсурду…

В основі більшості гріхів лежить непорушна важливість й абсолютна серйозність. Ти грішиш, бо є таким поважним. «Відмовляючись від цієї поважності і сміючись, – пише Вальтер Каспер, – ми робимо наше життя «безтурботним і справді людським». Гумор показує, які смішні наші претензії на важливість власної особи. Брак гумору й роздратування, що часто йде поряд, – це один із дуже серйозних докорів на адресу сучасних християн.

Смертельно поважними людьми були фарисеї. Вони були настільки впевнені у своїй серйозності й значимості, а тому так віддані власному баченню світу й Бога, що на докори реагували агресією. Фарисейство є протилежністю простоти, яка характеризується свободою, що йде від бачення життя у правді, від правдивого бачення себе. Водночас воно є запереченням позиції євангельської дитини, яка визнає власну слабкість, а тому вільна від почуття поважності. Треба пам’ятати, що гріх проти Святого Духа полягає, до речі, у тому, що людина не хоче почути правди про себе, не хоче визнати власної слабкості.

Надприродний гумор, що дозволяє нам побачити людську та Божу реальність у належних пропорціях, дає нам можливість більше дистанціюватися, дає більше свободи. Дистанція стосовно подій і самого себе, досягнута завдяки почуттю гумору, дозволяє нам повніше жити Євангелієм, дозволяє так розставити цінності в їхній ієрархії, що власне життя і власні справи перестають бути чимось найважливішим. Завдяки цьому ти уникнеш метушні, зайвих турбот, запрацьованості для того, щоб почути Христові слова «одного ж потрібно» (Лк.10:42). Завдяки «чесноті» гумору невдачі й поразки не переростають у життєві катастрофи, а підтримана гумором віра може вивести тебе навіть на вершину відречення від себе й євангельської свободи, яку Павло висловив у своєму принципі – користуватися світом так, ніби не користуєшся…

Свята Тереза від Дитятка Ісус говорила про себе, що вона піщинка, мале «ніщо». Так виявлялася її духовна позиція дитини, позиція, у якій не було ні тіні тієї смертельної серйозності, що лежить в основі багатьох наших гріхів. Адже більшість гріхів стосовно ближніх виникає саме тому, що ми через будь-яку дрібницю почуваємо себе ображеними й скривдженими, що ми такі вразливі до всього, що стосується власної особи, хворобливо чутливі й дратівливі. Усім нам таким вразливим, нервовим і дратівливим потрібне почуття гумору, яке визволяє людину від самої себе. Для людини з хворобливою вразливістю щодо себе навіть найменша деталь набирає велетенських розмірів. Якби ми вміли реагувати на найрізноманітніші конфлікти, суперечки і непорозуміння з гумором, коли б дозволили хоч трохи покепкувати із себе, як зросла б наша покора, віра і любов. У світлі віри важлива тільки одна реальність, з якої не можна сміятися, – Бог.

Намагайся дивитися на себе й усе довкола менш серйозно, а більше у світлі віри. Тоді побачиш, як часто те, що тебе так хвилює, заслуговує лише на усмішку й поблажливість. Намагайся сміятися до себе і з себе. Намагайся наслідувати Бога, який напевно має незвичайне почуття гумору – досить лише подумати, що то тебе Він обрав співпрацівником у своїй великій справі. Хіба ж це не свідчить про Його незвичайне почуття гумору?» – Тадеуш Дайчер, Роздуми про віру.

«Не втрачайте почуття гумору. Ми повинні серйозно ставитися до Бога, але простіше і до себе, і до свого богослов’я. Той, хто втрачає почуття гумору, втрачає і почуття балансу. А почуття балансу – це, мабуть, найважливіше почуття в богослов’ї», – Джон Фрейм.

Читайте також:

«Не думайте, що справжнє смирення – це улесливість та єлейність, коли ми навмисно підкреслюємо власну нікчемність. Зустрівши направду смиренну людину, ви, швидше за все, подумаєте, що вона весела, розумна і їй дуже цікаво те, що ви говорили їй. А якщо вона не сподобається вам, то, напевно, тому, що ви відчуєте укол заздрості – як же їй вдається так легко і радісно сприймати життя? Вона не думає про своє смирення; вона взагалі не думає про себе», – Клайв Люїс.

Якщо людина позбавлена почуття гумору… значить було за що!

Сподобалось? Підтримайте Газета Слово про Слово на Patreon!

Привіт 👋 А ви уже підписані?

Підпишіться, щоб отримувати новини кожного вечора!

Підтримайте наших журналістів, пожертвуйте прямо зараз! Це дуже потрібний і гучний голос на підтримку якісної християнської журналістики в Україні. 5168 7574 2431 8238 (Приват)

Себастьян Тегза

Народився 1981-го року на Закарпатті. Одружений. Батько трьох дітей. Бакалавр соціології та богослів'я. В минулому священнослужитель Греко-Католицької Церкви. Сьогодні член Євангельської Церкви Святої Трійці в м. Хуст. Початкуючий письменник.

Схожі статті

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.

Back to top button