Ця історія подібна до літака, який падає і летить над землею настільки низько, що вже почав іскрити корпусом об асфальт, а потім, несподівано, підхоплений невідомою силою, злетів високо вгору… Щось подібне ми пережили в другий тиждень січня 2009.
Через Свою превелику доброту, Бог благословив нас власним будинком і протягом всього будівництва ми безліч разів відкривали для себе Бога, який забезпечує і підтримує в найтяжчу хвилину.
І ось, одного разу під вечір, за двадцять хвилин до повернення додому, я підійшов до нашого бухгалтера з питанням:
– Уже нарахували зарплату? – запитав я.
– Ще ні, але до кінця тижня буде. На жаль, не раніше.
Це трохи засмутило, бо саме в той момент фінанси для сім’ї були дуже важливі. У нашому будинку ще не були закінчені внутрішні роботи по будівництву і кожна копійка була на рахунку. Щойно я переступив поріг будинку, в коридорі мене зустрів один з наших будівельників:
– Сергій, я б сьогодні хотів закінчити вашу ванну, але мені не вистачило буквально пару плиток докласти. Ми могли б купити матеріали прямо зараз? Супермаркет «Епіцентр», здається, працює допізна.
– Добре, – сказав я і тут же звернувся до своєї дружини Тані, відмінного бухгалтера нашого домашнього сімейного бюджету, – Танюша, потрібні гроші на плитку, дай, будь ласка, гривень сто, мені потрібно буде з’їздити за плиткою…
– У нас в сімейній касі залишилося всього 6 гривень (це менше ніж 1 $). Я ж тобі вранці говорила, пам’ятаєш? – сказала вона.
Дійсно, я чув ці слова. Але не надав їм серйозного значення, бо Таня завжди мала «заначки», і в найбільш кризовий момент вона завжди примудрялася дістати приготовані для «непередбачених обставин» кошти. На цей раз, подібної «схованки» у нас дійсно не було. Вперше за 6 років сімейного життя я відчув, що у нас настала справжня фінансова криза.
Я пішов в кімнату і закрив двері, щоб обговорити все це з Богом.
– Господи, я Тебе не розумію. Ти знаєш, що ми ніколи нічого не крали у Тебе. Всі десятини, з будь-якого доходу ми вірно і з радістю віддавали Тобі. Ми були вірні в милостині й пожертвуваннях. У нас, безсумнівно, є гріхи в інших сферах життя, але у сфері фінансів, Ти знаєш, ми намагалися зберігати Твій, біблійний порядок. Господи, за Твоєю благодаттю і милістю ми ніколи не позичали й не брали в борг, але навпаки – люди позичали у нас. Господи, я Тебе не розумію…
Після молитви я трохи заспокоївся і вийшовши з кімнати сказав будівельнику:
– Вибачте, один чоловік мені пообіцяв віддати завтра гроші (напередодні я робив йому вебсайт, і він мав розрахуватися за роботу), але зараз так вийшло, що у нас немає грошей. Ви не могли б позичити нам свої?
Це було дуже складно вимовити, бо це ж я, як господар, який його наймав, повинен був йому незабаром заплатити за роботу, а не просити у нього!
– Без проблем, у мене є і я позичу. Поїхали за плиткою.
У якості водія з нами поїхав мій друг. Через тридцять хвилин ми були вже в магазині. Все, що потрібно було придбати, ми знайшли на вітринах і зібрали у свій візок. До каси залишалося метрів двадцять, як несподівано мій друг, повернувся до мене і сказав:
– Сергій, пам’ятаєш на будівництві вашого будинку працював робітник, що з бригадою робив вам дах, так ось він вирішив через мене передати вашій родині… 1000 гривень (це близько 120$ тоді). Я чомусь забував раніше їх тобі передати. Тримай…
З цими словами він дістав з кишені гроші й дав мені. Очі стали вологі, по щоці прокотилася сльоза радості. В думках промайнуло: «Але ж Бог – не підвів. Не залишив. Не кинув нас!».
– Ти навіть не уявляєш, що оце щойно сталося – сказав я моєму другові і розповів про те, що у нас зовсім не залишилося грошей в гаманці.
– Я дуже радий, що так все вийшло. Бачиш, Сергій, як Бог дбає про вас.
Читайте також:
Ми підійшли до каси і я розрахувався за всі матеріали грошима, які на той момент вже були наші. Бог змилувався і не дозволив нам «влізти» в борги. Після повернення додому, я розповів всю цю історію, що сталася зі мною біля каси, своїй дружині. Ми разом розплакалися від переживання того, Який вірний і Дбайливий наш Бог, що не дозволив нам пережити недостачу і благословив. Ми встали на коліна удвох прямо на кухні й з щирого серця подякували Йому за це чудо, чудо заповнення останніх грошей в нашому гаманці сумою, якої цілком вистачить на кілька тижнів.
«Я був молодий і постарівся, та не бачив я праведного, щоб опущений був, ні нащадків його, щоб хліба просили» (Пс. 36:25).
Це свідчення подібне до літака, який падає і летить над землею настільки низько, що вже почав іскрити корпусом об асфальт, а потім, несподівано підхоплений невідомою силою злетів високо вгору… Саме це пережив цього вечора наш сімейний бюджет.
Джерело: http://www.bogoiskatel.com/?p=129
