Факти розмовляти не вміють. Всякий раз, коли звучить фраза «Факти говорять самі за себе», слід насторожитися: нас намагаються обдурити. Адже факти вимагають тлумачення, а воно неупередженим не буває.
Інтерпретація фактів завжди буде залежати від того, з яких передумов ми при цьому виходимо. Одні передумови приведуть до одного висновку, інші – до зовсім іншого тлумачення того ж факту.
Так, упродовж історії людства було відомо, що вся земля покрита шарами морських осадових відкладень, і що в цих шарах містяться скам’янілості різних живих організмів. Це сприймалося, як свідоцтво Всесвітнього потопу, а зональну стратифікацію скам’янілостей пояснювали послідовністю екосистем, які чергуються: в найнижчих шарах ми знаходимо останки донних і найбільш глибоководних істот; далі – мешканців середніх глибин; потім – прибережних морських, за ними – прибережних сухопутних, а у верхніх шарах – тих, що найдовше могли чинити опір стихії.
З появою ж теорії Дарвіна було запропоновано розглядати цю послідовність не просто як геологічну, а як геохронологічну. Кожному типу копалин була поставлена у відповідність тривала геологічна епоха.
Читайте також:
- Факти вирішують все
Бачать при цьому обидві сторони, – і креаціоністи, і еволюціоністи, – одні й ті ж факти. Ті ж самі камені й кістки. Але при цьому їхні висновки радикально відрізняються, тому що виходять вони з принципово різних світоглядних передумов. Саме світогляд зумовлює те, як ми будемо тлумачити факти, які спостерігаємо.
