Варто замислитись

До слова про непрощення

«Ісус знав їхні думки й тому сказав їм: “Будь-яке царство, розділене на частини ворожнечею, загине, і будь-яке місто і будь-яка сім’я, яку роздирають чварами, не встоїть”» (Матвія 12:25). Як і будь-яка християнська організація, помісна церковна громада, будь-який спільний проєкт гине, розділений ворожнечею і чварами, непрощенням і прихованою ненавистю.

Ми, зі своєї людської слабкості, навіть не усвідомлюємо, скільки сімей, церков, організацій, навчальних закладів зруйнувало непрощення, яке отруїло і зруйнувало взаємини близьких людей один з одним… Дуже часто ми сприймаємо прощення того, хто мене образив, як повинність переді мною, скривдженим, або ж як приниження свого авторитету і гідності перед обличчям кривдника.

Коли Бог прощає, Він дає нам свободу, за яку вже не потрібно платити: вона вже оплачена Його Сином, Ісусом Христом. Коли Бог прощає, Він не згадуватиме наших гріхів і беззаконь: вони навіки кинуті в безодню морську, за хребет Божий, вони навіки вибілені, навіки покриті. Прощаючи кривдника, ми стаємо причетними до свободи у Христі, Його спокути гріха, Його забуттю наших гріхів, формуванню оновленої пам’яті, що складається не з болю відносин із іншим, а з радості свободи в Іншому, перш за все. Чим більше ми усвідомлюємо, скільки прощено нам Христом, тим краще ми розуміємо силу і важливість прощення для участі в місії Бога: в розширенні Його Царства, причасниками якого ми стаємо допомогою відносин довіри і любові з Ним і один з одним.

Христос не питає мене: «Тарас, ЩО маєш пробачити?» Дух Святий пошепки нагадує мені: «Тарас, ЯК ти прощаєш?» Точно так само, як і Христос простив нас через глибини Своєї любові, якості Своєї любові, Він закликає нас прощати не «що», але «як»:

  • «Прости нам провини наші, як і ми прощаємо винуватцям нашим» (Матвія 6:12).
  • «Коли стоїте на молитві, прощайте, як маєте що проти кого, щоб і Отець ваш Небесний пробачив вам прогріхи ваші» (Марка 11:25).
  • «Прощайте один одного, як і Бог через Христа вам простив вас» (Ефесян 4:32).

Непрощення робить живу людину ніби мертвою відносно не тільки до тієї людини, якої він не може пробачити, але і стосовно його ближніх. Непрощення роз’їдає і руйнує людину зсередини, як ракова хвороба, отруюючи сім’ю, помісну церкву, християнську організацію, коло спілкування. Непрощення – це питання мого статусу і авторитету перед іншими, проголошення свого права контролювати та визначати, що в родині, церкви, організації, суспільстві говорять про мене. Прощення ж – це питання зціленої людяності в мені з Христом: свій авторитет я довіряю під контроль Духа Святого. Але це відбувається лише тоді, коли свій авторитет ми зводимо на Хрест Христовий, щодня віддаючи Йому всю владу над ним.

Читайте також:

І якщо зустріч Бога з людиною сталася на Хресті, і якщо зустріч людини з Богом здійснюється на хресті, який нам потрібно взяти й слідувати за Христом, то і ПРОБАЧЕННЯ, ЯК спокутна ЗУСТРІЧ ОДИН С ОДНИМ відбувається тільки на Хресті Христовому, на якому ми нічим не володіємо, крім Бога, що заповнює навіть наш біль, і витісняє її заради Свого миру і спокою. Прощення – це не односторонній процес. Прощення – це навіть не двосторонній процес. Прощення для сповідуючого християнина – це завжди тристоронній процес, який неможливий без Втіленого і втілення в життя ближнього, іншого і навіть ворога: Христос, що вибачає і прощає. Бог знає, як використовувати те, що знаємо ми, переживши біль розриву відносин з близькими людьми, щоб привести нас до того, що знає Він – радість відносин Царства Небесного.

Джерело: taras.dyatlik.net

Сподобалось? Підтримайте Газета Слово про Слово на Patreon!

Привіт 👋 А ви уже підписані?

Підпишіться, щоб отримувати новини кожного вечора!

Підтримайте наших журналістів, пожертвуйте прямо зараз! Це дуже потрібний і гучний голос на підтримку якісної християнської журналістики в Україні. 5168 7574 2431 8238 (Приват)

Тарас Дятлик

Пошукач кафедри культурології НПУ імені М.П. Драгоманова, голова правління ГО "Євангельська акредитаційна теологічна асоціація", член Міжнародної ради по євангельській богословській освіті (в рамках Всесвітнього євангельського альянсу), член Наглядової ради асоціації "Богослови без кордонів", регіональний директор United World Mission (Overseas Council) по Східній Європі та Центральній Азії в області розвитку богословських освітніх систем. Випускник Донецького християнського університету й Evangelische Theologische Faculteit (Лувен, Бельгія) за спеціалізацією богослов'я Нового Завіту.

Схожі статті

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Back to top button