Смерть Її Величності Королеви Єлизавети II викликала хвилю захоплення та прихильності у Великобританії та в усьому світі. Чому королева займає таке особливе місце в серцях багатьох? Чому її життя мало такий вплив? Чого ми можемо від неї навчитися? Ось чотири уроки для лідерів із життя Її Величності.
1. Мудрі лідери проявляють стриманість
У своїй данині пам’яті королеві Кейр Стармер, лідер Лейбористської партії Великої Британії, сказав: «Під час політичних зіткнень вона відстоювала не те, за що боролася нація, а те, з чим вона погоджувалася». Відображення того, що об’єднує людей, вимагає стриманості. Королева моделювала це протягом усього свого чудового правління.
Під час кампанії, що передувала референдуму про незалежність Шотландії у 2014 році, прем’єр-міністр Девід Кемерон був стурбований результатом і звернувся за допомогою до королеви. Незалежність Шотландії викликає глибокі розбіжності, і королева безперечно, дотримувалася твердої думки. Прем’єр-міністр знав, що з боку Її Величності було б недоречно відкрито відстоювати свою позицію з цього питання, але, можливо, припустив він, вона могла б підняти брову хоча б на чверть дюйма?
Під час політичних зіткнень вона відстоювала не те, за що нація боролася, а те, з чим вона погоджувалася.
Я підозрюю, що брова королеви була піднята більш ніж на чверть дюйма, коли вона почула прохання прем’єр-міністра. Але що б вона не хотіла сказати, вона проявила стриманість. Під час довгих, запеклих і суперечливих дебатів про незалежність, єдиним коментарем, який вона зробила, було те, що вона сподівалася, що шотландський народ «дуже ретельно подумає» про голосування.
Мудрі церковні лідери застосовують подібний підхід. Вони розрізняють, що об’єднує людей, яких вони очолюють, і часом вирішують проявляти стриманість, оскільки знають, що не зможуть об’єднати людей, якщо займатимуть тверду позицію щодо питань, які їх роз’єднають.
2. Вплив і приклад довговічніші, ніж влада
Влада у Великобританії належить прем’єр-міністру та обраному уряду. Кожна нова сесія парламенту відкривається «промовою королеви», в якій уряд викладає заплановану законодавчу програму.
Королева не писала цих промов. Вона просто читала сценарії, які їй давали, і, мабуть, були часи, коли це було для неї важко. Як би ви хотіли прочитати промову, яка оголошує плани, з якими ви можете особисто не погоджуватися, і які будуть виконуватися від вашого імені?
Важелі влади були в руках уряду, а не королеви. Але королева мала більш постійний вплив на людей, яких вона очолювала, ніж будь-який з прем’єр-міністрів, які приходили та йшли протягом її довгого правління. Часто ці прем’єр-міністри доживали до того, як їхні наступники скасували політику, за реалізацію якої вони наполегливо боролися. Але вплив і приклад королеви залишилися.
Структури керівництва в церквах дуже відрізняються, але якою б не була структура, для пасторів легко (і, можливо, природно) вважати, що їм потрібно більше влади, щоб ефективно керувати. Життя королеви нагадує нам, що вплив і приклад можуть бути довготривалішими, ніж влада.
3. Працьовитість і скромність викликають повагу
У промові, виголошеній на її 21-й день народження, королева (тоді принцеса Єлизавета) пообіцяла свою відданість обов’язку такими пам’ятними словами: «Я заявляю перед усіма вами, що все моє життя, довге воно чи коротке, буде присвячене служінню вам».
Подумайте про це зобов’язання. Королева присвятила своє життя одній меті. Вона визначила цю мету, бувши молодою жінкою. Вона віддалася їй, залишилася з нею і ніколи від цього не відступала.
Королева присвятила своє життя одній меті. Вона визначила цю мету, бувши молодою жінкою. Вона віддалася їй, залишилася з нею і ніколи від цього не відступала.
Як майбутня суверенна принцеса, Єлизавета могла сказати, що все її життя буде присвячене правлінню чи керівництву. Але слово, яке вона вибрала, було «служіння», і, вибираючи це слово, вона наслідувала приклад Царя царів, який прийшов у світ, щоб служити.
Королева виконала свою обіцянку. Вона була невтомно працьовитою. Все її життя, яке виявилося дуже довгим, було присвячене служінню. Лише за два дні до смерті королева була на службі, приймала нового прем’єр-міністра Британії та запрошувала її сформувати уряд.
4. Узи прихильності з часом поглиблюються
Королева Єлизавета найдовше була монархом в історії Великобританії, і десятиліття її правління відзначалися невпинними змінами. Але постійна присутність королеви та незмінні цінності, які вона представляла, дали її народу відчуття стабільності у світі, що ставав все більш невизначеним.
Прослужити на одній посаді протягом 70 років – це визначне досягнення за будь-якими мірками. Мало хто матиме можливість наслідувати те, що зробила королева. Але урок її довголіття говорить усім, хто керує: любов та вірність не можна вимагати, але їх можна завоювати.
Королева завоювала серця свого народу своєю власною любов’ю та відданістю, яку демонструвала протягом багатьох років, і з часом люди королеви повернули їй любов і відданість, які вона давала.
Громада знає, чи любить їх пастор. Вони бачать різницю між лідером, який є лояльним до пастви, і тим, хто шукає нові можливості. Але там, де людей глибоко люблять і їм смиренно служать, з часом утворюються міцні узи прихильності.
Королева завоювала особливе місце в серцях людей, яким вона служила, тому що вони бачили її стриманість, працьовитість і турботу з любов’ю. Тим із нас, кому Господь дав посади керівництва, було б добре наслідувати її приклад.
