«Перед загибіллю гордість буває, а перед упадком бундючність» (Приповiстi Соломона 16:18)
1. Смиренна людина зосереджується в першу чергу на своїх обов’язках, а горда – на своїх правах і свободах.
2. Смиренна людина вміє співпрацювати з іншими (командний гравець), а горда не вміє грати в команді, постійно «перетягує ковдру на себе» намагаючись бути «зіркою».
3. Смиренна людина вміє програвати й щиро радіти успіхам/перемогам/здобуткам інших, а для гордої людини – це смерть, вона дратується, заздрить успіхам інших, підозрюючи їх в чомусь поганому та намагаючись применшити їх перемоги.
4. Смиренна людина визнає свої помилки й просить вибачення, а горда не робить цього навіть тоді, коли їй доведуть, що вона помиляється.
5. Смиренна людина вибачає іншим і робить це ще до того, як попросять вибачення, а горда − довго ображається, а коли каже, що вибачає, то згодом продовжує нагадувати іншим, як боляче вони їй зробили колись, щоб знову осудити кривдника і маніпулювати ним через почуття вини.
6. Смиренна людина підбадьорює та хвалить інших, робить їм компліменти, а для гордої − це неприпустимо, бо цим вона ставить когось вище за себе.
7. Смиренна людина готова пожертвувати собою і своїми інтересами заради блага іншого, а горда − за будь-яку ціну намагається досягнути свого, тому готова маніпулювати, тиснути, ображатися чи ображати, пожертвувати кимось заради власного блага.
8. Смиренна людина співчутлива і проявляє ініціативу, щоб служити й допомагати іншим, а горда − холодна до чужої біди й зациклена на тому, що їй мають всі допомагати, тому очікує і вимагає служіння собі, але не проявляє ініціативи в допомозі іншим.
9. Смиренна людина вміє бути задоволеною і радіти життю, помічати прекрасне і дивуватися тому, що вона так багато має, а горда − постійно незадоволена, нарікає на труднощі, на те, скільки багато їй не вистачає, скільки ще вона немає і як їй постійно важко.
10. Смиренна людина вміє вислухати інших, а горда постійно говорить про себе, свої проблеми, плани чи мрії і їй важко вислуховувати проблеми чи переживання інших людей, для неї справжня каторга, коли хтось говорить багато і це не вона.
11. Смиренна людина думає краще про інших, ніж про себе, а горда болюче сприймає, коли хтось краще за неї, тому часто принижує, висміює, критикує інших, щоб на їхньому фоні здаватися кращою.
12. Смиренна людина в першу чергу намагається побачити проблему в собі, а не в обставинах чи людях, а горда ніколи не бачить проблеми в собі, а любить робити з себе жертву, тому завжди звинувачує інших, жаліється і нарікає на обставини, на людей, на природу, на погоду, на владу і т.д.
13. Смиренна людина приймає докори й настанови від інших (від друга, чи, навіть, ворога), а горда − не любить, коли їй вказують на помилки, тому ображається, виправдується і захищається.
14. Смиренна людина сприймає нормально, коли хтось інший займе її місце, якщо це принесе більш користі для людей, а горда − тримається місця і воює за нього, бо переживає за власну значущість.
15. Смиренна людина вміє бути другою, а не першою; в тіні, а не на виду, а для гордої людини це − смерть, бо вона любить «показуху» і бути номером 1 в усьому.
16. Смиренна людина завжди готова спуститися на рівень самої малозначущої людини й до самої низької роботи, не вважаючи себе надто важливою чи святою для самого незначного завдання чи самої простої людини. Горда вважає, що є робота чи люди, які не достойні її уваги й часу.
17. Смиренна людина визнає владу над собою, готова коритися їй і не боїться підзвітності, а горда − не любить нікому звітуватися чи коритися, хоче панувати над іншими, віддавати накази, але не виконувати їх.
18. Смиренна людина визнає свою потребу в інших, просить про допомогу і приймає її, а горда нікого не потребує, їй важко приймати допомогу від інших і, тим більше, просити про це.
19. Смиренна людина вміє терпіти й чекати, а горда − швидко гнівається і дратується через очікування: вона не любить стояти в заторах чи чергах, бо це нагадує їй, що вона не головна і від неї нічого не залежить, тому постійно шукає як «зрізати кути».
20. Смиренна людина дякує за допомогу навіть в дрібних і звичних речах, а горда − сприймає все як належне («нічого особливо, вони просто зробили те, що і мали зробити для мене») і мало дякує (хіба що заради ввічливості), бо це означає признати чуюсь перевагу, доброту, чи свою залежність/неспроможність і потребу в допомозі.
21. Смиренна людина не захоплюється собою, не зациклена на собі, тому не любить хвалитися і привертати увагу до себе, а горда лише про себе думає, говорить, переживає; рекламує і виставляє на показ себе і все, що її стосується: своє тіло, свій розум, свій досвід, свою думку, свої нагороди, своїх дітей, свою машину, свою роботу, свій телефон, що видно через сторінку в соцмережах, зовнішній вигляд, як людина говорить чи поводить себе, очікуючи лайків та похвали.
22. Смиренна людина звеличує Бога, перенаправляючи всю славу і похвалу від себе до Нього, дякуючи за все в першу чергу Йому, а горда − любить приймати славу і похвалу людей для себе.
23. Смиренна людина з радістю довіряє Богу, хоча може не мати відповідей на всі запитання життя, а горда − вимагає пояснень і всіх відповідей від Бога, перш як довіритися Йому.
24. Смиренна людина приймає волю Божу в будь-яких обставинах життя, визнаючи, що Він Той, Хто дає і забирає, а горда − починає звинувачувати Бога, ображатися на Нього, піддавати сумніву Його любов, доброту і всевладдя або навіть заперечувати Його реальність.
25. Смиренна людина завжди розуміє і визнає свою духовну потребу в Спасителі, тому молиться багато, але не надіється на свої духовні дисципліни, практики чи обряди, а горда − сама собі спаситель і надіється на свої сили, свій розум і досвід, свої зв’язки й можливості, свою дисципліну, тому не молиться, або робить це рідко.
Читайте також:
Питання не в тому «чи є я гордою людиною?», а «як і де гордість проявляється в моєму житті?». Ми всі хворі на гордість, схильні думати про себе краще, ніж ми є насправді та любити себе більше, ніж інших. Корінь всякої гордості − гріховність людини.
Суть гріховності – ідолопоклонство серця людини, яка в основу всього ставить себе і свої бажання. Саме тому приходив Христос − щоб спасти нас від гріховного самолюбування, від руйнівної гордості й того, що чекає людину за це (гнів Божий і пекло) та дарувати нам свободу бути смиренними, можливість любуватися Богом та жити для Нього і з Ним вічно.
«А вмер Він за всіх, щоб ті, хто живе, не жили вже для себе самих, а для Того, Хто за них був умер і воскрес» (2 коринтян 5:15).
Ось чому потрібно молити Бога про Його благодать, яка спасає і трансформує, яка дає нам побачити власну гріховність (гордість зокрема), покаятися і змінитися. Лише Божа благодать здатна з гордого зробити смиренного.
P.S. Ісус є смиренним, а диявол – гордим.
Джерело: https://t.me/nakozhenden
