14 січня 2021 року відзначається свято Обрізання Ісуса Христа: історія та значення цього Дня
Християни, які дотримуються Юліанського календаря, 14 січня 2021 року відзначають свято – Біблійна подія обрізання Ісуса Христа. Тож погляньмо на закон обрізання і його значення у Старому Завіті, на встановлення празника Обрізання та його значення для нас.
Біблія так говорить про цю подію:
«Як сповнились вісім днів, коли мали обрізати хлоп’ятко, назвали Його Ісус – ім’я, що надав був ангел, перше, ніж Він почався у лоні» (Від Луки 2:21).
Він восьмого дня після народження піддався обряду обрізання.
ОБРІЗАННЯ У СТАРОМУ ЗАВІТІ
В ізраїльському народі обрізання стало законом від Авраама. Воно мало для жидів велике значення тому, що було символом їхнього союзу з Богом, у книзі Буття про це читаємо:
«Сказав Бог до Авраама: “Ти берегтимеш союз мій, ти і твої потомки, в їхніх поколіннях. Ось мій союз, що його маєте берегти між мною і вами, і між потомками по тобі: кожного чоловіка серед вас обрізати. Ви обріжете тіло на передній вашій шкірці, і це буде знаком союзу між мною і вами. На восьмім дні життя мусить бути обрізане в вас кожне хлоп’я, у ваших поколіннях”» (Буття 17:9-12).
Обрізання насамперед було символом зарахування до членів єврейської релігії і юдейського народу. Воно означало підкорення себе законові і його обов’язкам. Через обрізання кожен єврей ставав учасником благословення та обітниць, Богом даних його народові.
Укінці, невиконання закону обрізання потягало за собою виключення з членства народу.
«А необрізаного чоловічої статі, що його тіло на передній шкірці не обрізано, такого викорінити з його народу: він поламав мій союз» (Буття 17:14).
Слово «обрізання» вживається у Старому Завіті часто в символічному значенні, коли говориться про обрізання чи необрізання серця, уст чи вух, себто бути послушним Господу Богові чи бунтувати проти Нього.
Старозавітне обрізання було прообразом новозавітного хрещення, що втілює нас у Христа. Святий апостол Павло, називаючи хрещення нерукотворним обрізанням, каже:
«У Ньому ви були й обрізані обрізанням нерукотворним, коли ви з себе скинули це смертне тіло обрізанням Христовим. Поховані з Ним у хрещенні, з Ним ви разом також воскресли» (До Колоссян 2:11-12).
ВСТАНОВЛЕННЯ СВЯТА
Празник Обрізання зародився і розвинувся спочатку в Західній Церкві, а потім перейшов до Східної. Латинська Церква первісно називала цей празник Господньою октавою, бо це був восьмий день після Різдва.
Давні погани вірили у таку прикмету: «Який перший день Нового року, такий буде і цілий рік». Тож, очевидно, того дня справляли різні забави, гульби, пиятику та різного роду карнавали. Чоловіки перебиралися за жінок, а жінки за чоловіків. Надягали на себе шкіри звірів. Перебиралися за богів і богинь та навіть віддавалися розпусті.
Святий Йоан Золотоустий, виступаючи проти тієї поганської гульби з нагоди Нового року, сказав: «Вони думають, що коли перший день цього місяця проведуть у задоволенні й радості, то й цілий рік буде такий… Це велика крайність – після одного щасливого дня очікувати такого самого увесь рік… Щасливий для тебе буде рік у всьому тоді, коли ти не будеш пиячити першого дня, і коли першого й кожного дня робитимеш те, що вгодне Господеві».
Церква, щоб протидіяти тим мерзким поганським практикам, із настанням Нового року взивала своїх вірних не до радости, а до посту й покути за гріхи поган.
Святий Августин у своїй проповіді на Новий рік, заохочуючи своїх вірних до посту, каже: «Щоб припинити тілесну й похітливу радість поган, будемо всі в день Обрізання при Божій помочі постити, крім тих, що задля слабого здоров’я не можуть постити, і будемо всенародно молити Бога за тих жалюгідних, що ці дні Нового року по-своєму поганському звичаю переводять у розкоші й нездержливості».
В VI ст., коли під впливом християнської віри поганські святкування поволі пішли в забуття, празник Обрізання набирає радісного характеру. Після Другого Ватиканського Собору празник Обрізання у Латинській Церкві знову отримав свою первісну назву: Октава Доміні, тобто восьмий день після Різдва.
На Сході празник Обрізання став загальним десь у VIII-ІX сторіччі, бо щойно з того часу візантійські календарі подають першого січня празник Обрізання і празник Василія Великого.
Східна Церква в цьому празнику властиво відзначає дві події: Христове Обрізання і надання ім’я Ісус, що означає Спаситель.
ЗНАЧЕННЯ СВЯТА ДЛЯ НАС
Празник Обрізання говорить нам насамперед про жертву й самовідречення. Кожний християнин мусить практикувати духовне обрізання, яке є перемогою своїх похотей, злих нахилів та своїх пристрастей.
«Ми бо “обрізання”, – каже апостол Павло, – що духом служимо Богові, що хвалимось у Христі Ісусі, не покладаючися на тіло» (До Филип 3:3).
Надання Христові ім’я Ісус вказує на святість і силу того ім’я та на його велике значення для кожного християнина. Сам Господь Бог надав Христові ім’я.
«Вона породить сина, – говорить ангел Господній до святого Йосипа, – і ти даси йому ім’я Ісус, бо Він спасе народ свій від гріхів їхніх» (Від Матвія 1:21).
Автор: о. Юліян Катрій, ЧСВВ. «Пізнай свій обряд»
Джерела:
- dyvensvit.org;
- credo.pro з посиланням на risu.ua.
