РелігіяХристиянські новини

14 січня 2021 року відзначається свято Обрізання Ісуса Христа: історія та значення цього Дня

Християни, які дотримуються Юліанського календаря, 14 січня 2021 року відзначають свято – Біблійна подія обрізання Ісуса Христа. Тож погляньмо на закон обрізання і його значення у Старому Завіті, на встановлення празника Обрізання та його значення для нас.

Біблія так говорить про цю подію:

«Як сповнились вісім днів, коли мали обрізати хлоп’ятко, назвали Його Ісус – ім’я, що надав був ангел, перше, ніж Він почався у лоні» (Від Луки 2:21).

Він восьмого дня після народження піддався обряду обрізання.

ОБРІЗАННЯ У СТАРОМУ ЗАВІТІ

В ізраїльському народі обрізання стало законом від Авраама. Воно мало для жидів велике значення тому, що було символом їхнього союзу з Богом, у книзі Буття про це читаємо:

«Сказав Бог до Авраама: “Ти берегтимеш союз мій, ти і твої потомки, в їхніх поколіннях. Ось мій союз, що його маєте берегти між мною і вами, і між потомками по тобі: кожного чоловіка серед вас обрізати. Ви обріжете тіло на передній вашій шкірці, і це буде знаком союзу між мною і вами. На восьмім дні життя мусить бути обрізане в вас кожне хлоп’я, у ваших поколіннях”» (Буття 17:9-12).

Обрізання насамперед було символом зарахування до членів єврейської релігії і юдейського народу. Воно означало підкорення себе законові і його обов’язкам. Через обрізання кожен єврей ставав учасником благословення та обітниць, Богом даних його народові.

Укінці, невиконання закону обрізання потягало за собою виключення з членства народу.

«А необрізаного чоловічої статі, що його тіло на передній шкірці не обрізано, такого викорінити з його народу: він поламав мій союз» (Буття 17:14).

Слово «обрізання» вживається у Старому Завіті часто в символічному значенні, коли говориться про обрізання чи необрізання серця, уст чи вух, себто бути послушним Господу Богові чи бунтувати проти Нього.

Старозавітне обрізання було прообразом новозавітного хрещення, що втілює нас у Христа. Святий апостол Павло, називаючи хрещення нерукотворним обрізанням, каже:

«У Ньому ви були й обрізані обрізанням нерукотворним, коли ви з себе скинули це смертне тіло обрізанням Христовим. Поховані з Ним у хрещенні, з Ним ви разом також воскресли» (До Колоссян 2:11-12).

ВСТАНОВЛЕННЯ СВЯТА

Празник Обрізання зародився і розвинувся спочатку в Західній Церкві, а потім перейшов до Східної. Латинська Церква первісно називала цей празник Господньою октавою, бо це був восьмий день після Різдва.

Давні погани вірили у таку прикмету: «Який перший день Нового року, такий буде і цілий рік». Тож, очевидно, того дня справляли різні забави, гульби, пиятику та різного роду карнавали. Чоловіки перебиралися за жінок, а жінки за чоловіків. Надягали на себе шкіри звірів. Перебиралися за богів і богинь та навіть віддавалися розпусті.

Святий Йоан Золотоустий, виступаючи проти тієї поганської гульби з нагоди Нового року, сказав: «Вони думають, що коли перший день цього місяця проведуть у задоволенні й радості, то й цілий рік буде такий… Це велика крайність – після одного щасливого дня очікувати такого самого увесь рік… Щасливий для тебе буде рік у всьому тоді, коли ти не будеш пиячити першого дня, і коли першого й кожного дня робитимеш те, що вгодне Господеві».

Церква, щоб протидіяти тим мерзким поганським практикам, із настанням Нового року взивала своїх вірних не до радости, а до посту й покути за гріхи поган.

Святий Августин у своїй проповіді на Новий рік, заохочуючи своїх вірних до посту, каже: «Щоб припинити тілесну й похітливу радість поган, будемо всі в день Обрізання при Божій помочі постити, крім тих, що задля слабого здоров’я не можуть постити, і будемо всенародно молити Бога за тих жалюгідних, що ці дні Нового року по-своєму поганському звичаю переводять у розкоші й нездержливості».

В VI ст., коли під впливом християнської віри поганські святкування поволі пішли в забуття, празник Обрізання набирає радісного характеру. Після Другого Ватиканського Собору празник Обрізання у Латинській Церкві знову отримав свою первісну назву: Октава Доміні, тобто восьмий день після Різдва.

На Сході празник Обрізання став загальним десь у VIII-ІX сторіччі, бо щойно з того часу візантійські календарі подають першого січня празник Обрізання і празник Василія Великого.

Східна Церква в цьому празнику властиво відзначає дві події: Христове Обрізання і надання ім’я Ісус, що означає Спаситель.

ЗНАЧЕННЯ СВЯТА ДЛЯ НАС

Празник Обрізання говорить нам насамперед про жертву й самовідречення. Кожний християнин мусить практикувати духовне обрізання, яке є перемогою своїх похотей, злих нахилів та своїх пристрастей.

«Ми бо “обрізання”, – каже апостол Павло, – що духом служимо Богові, що хвалимось у Христі Ісусі, не покладаючися на тіло» (До Филип 3:3).

Надання Христові ім’я Ісус вказує на святість і силу того ім’я та на його велике значення для кожного християнина. Сам Господь Бог надав Христові ім’я.

«Вона породить сина, – говорить ангел Господній до святого Йосипа, – і ти даси йому ім’я Ісус, бо Він спасе народ свій від гріхів їхніх» (Від Матвія 1:21).

Автор: о. Юліян Катрій, ЧСВВ. «Пізнай свій обряд»

Джерела:

Сподобалось? Підтримайте Газета Слово про Слово на Patreon!

Привіт 👋 А ви уже підписані?

Підпишіться, щоб отримувати новини кожного вечора!

Підтримайте наших журналістів, пожертвуйте прямо зараз! Це дуже потрібний і гучний голос на підтримку якісної християнської журналістики в Україні. 5168 7574 2431 8238 (Приват)

Євген Коновальчук

Новинний редактор Всеукраїнської християнської газети «Слово про Слово». Студент Запорізької Біблійної Семінарії. Керівник медіасфери Запорізької Біблійної Семінарії. Навчався в Запорізькому національному університеті на факультеті "Журналістика", спеціальність "Видавнича справа та редагування".

Схожі статті

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.

Back to top button