Для життя

100 днів війни-життя

Війна – це наче гірська стежка, яку потрібно подолати. З одного боку – прірва, з іншого – прямовисна стіна. Жити під час війни значить мати баланс – не звалитися в провалля відчаю, безвиході, провини вцілілого, безсоння, разом з тим не дертися на скелю нереального чи неможливого. Не треба постійно оглядатися назад і жалкувати про «не той поворот», неправильне, поспішне чи запізніле рішення. Не варто сісти посеред стежки і робити вигляд, що нічого такого не відбувається і ти просто милуєшся краєвидом.

Потрібно рухатися вперед. В балансі. Страхуючи та підтримуючи один одного. Роблячи по одному кроку за раз.

І ось чому навчився я.

Радіти кожному новому дню

Дякувати Богу за дах над головою, каву зранку, добру їжу, паливо у машині. Хтось скаже: «А як же радіти і насолоджуватися цим всім, коли наші хлопці в окопах, потерпають від холоду, спеки, комарів, обстрілів?». На це є лише одна відповідь: вони заради того і потерпають, щоб захистити твоє життя.

Саме тому наступний момент:

Повага

Мова іде не лише про компліменти та словесну подяку. Молитви важливі і дуже цінуються солдатами – бо ж «в окопах нема атеїстів». Брати участь у матеріальній підтримці – також вкрай важливо. Мова іде про…

Баланс витрат на себе і на інших

Радіти життю можна без надмірних покупок. Наприклад, за останні 100 днів війни скільки людей все ж витягли зі своїх сервантів «той самий» сервіз і нарешті скористалися ним за призначенням? Замість цього зекономлені кошти варто перенаправляти.

Брати участь як у фінансовій підтримці, так і в безпосередній активній участі

Хтось має оплатити гуманітарну допомогу, а хтось має роздати її. І колись десь буде нестача – справа зазнає збитків. З мого досвіду варто брати посильну участь як фінансово (хоча б мінімально), так і в безпосередній фізичній праці – завантаження, сортування, доставка, розподілення, закупівля, спілкування з людьми тощо.

Зберігати душевну чутливість та чуйність

Війна робить серця черствими. Мат і прокляття прилипають до язика. Епатажні кадри коментують футбольний матч, не підбираючи слова, і це викликає величезне захоплення серед мас. Не розділяю такі настрої. Я вже писав, що на півночі Чернігівщини мати, тобто нецензурні слова, називаються «москалі». І це дуже показово. Так склалося, що ми воюємо з московитами на фронті. Цій війні не сто днів, і не вісім років – насправді вона триває як мінімум три століття, а то й більше. І саме русскій мат – невідʼємна частина русского міра і його скрєпа. А оскільки слова народжуються в серці, потрібно

Насичувати серце Божим Словом

В перші дні війни я помітив, що читати Біблію не хочеться. Питання не в тому, що «війна відкидає все зайве і лишається тільки те, що насправді потрібно і корисно для виживання». Апетит і сон теж були порушені, а вони вкрай потрібні для виживання, ніхто не буде це спростовувати. Тож мені довелося примушувати себе нормально харчуватися, мати достатній сон, і відвойовувати час для перебування у Слові та молитві. Мій досвід: Біблія тішить набагато краще, ніж топ-блогери. Хтось сказав: «Новини розказують нам, що відбувається. Біблія пояснює, чому це відбувається».

За останні кілька місяців життя розкидало моїх друзів по Україні, Європі, занесло навіть на інші континенти. Не хочеться думати про те, що когось із них я вже ніколи не побачу, але скоріше за все так і є. Дяка Богу, є величезні можливості для комунікації, і їх треба використовувати, щоб

Підтримувати і примножувати соціальний капітал

В кінці лютого – на початку березня ми всі переконалися в тому, що гроші не завжди все вирішують. Друзі – наше найбільше багатство. Підтримувати з ними стосунки – першочергова задача. Крім того, зʼявляються нові знайомства, нові сусіди, нові контакти – і це теж треба використовувати на повну. Цілком можливо, що ці знайомства – початок історії, яка триватиме десятиліттями…

Джерело: theoleg.net

Сподобалось? Підтримайте Газета Слово про Слово на Patreon!

Привіт 👋 А ви уже підписані?

Підпишіться, щоб отримувати новини кожного вечора!

Підтримайте наших журналістів, пожертвуйте прямо зараз! Це дуже потрібний і гучний голос на підтримку якісної християнської журналістики в Україні. 5168 7574 2431 8238 (Приват)

Олег Павліщук

41 рік. Народився і виріс в Рівному. Зараз є пастором в київській євангельській церкві "Народ Божий". Одружений, батько двох підлітків. Автор Телеграм-каналу "Про Біблію українською". Заступник директора програми "Пасторське керівництво" в Київській богословській семінарії.

Схожі статті

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.

Back to top button